Справа № 11а-1437 2010 р. Головуючий в 1–й інстанції
Гуцалюк О.В.
Категорія ст.187 ч.3 КК України Доповідач Черства Є.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року листопада місяця 16 дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
головуючого – Черствої Є.О.
суддів: Чупини С.П., Вороненко Т.В.
з участю прокурора – Литвиненка О.О.
засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у судовому розгляді справи, на вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від «17» серпня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимості не має, -
засуджений по ст.187 ч.3 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі, з конфіскацією всього належного йому майна.
Міра запобіжного заходу – тримання під вартою з 06 травня 2009 року;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
судимості не має, -
засуджений по ст.187 ч.3 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі, з конфіскацією всього належного йому майна.
Міра запобіжного заходу – тримання під вартою з 06 травня 2009 року.
Вирішене питання щодо речових доказів.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони 05 травня 2009 року близько 23.20 годин, за попередньою змовою між собою, проникли на територію бази ТОВ «Авилон», розташованої по Миколаївському шосе, 4 в м.Херсоні, де вчинили напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, який виразився в розпилюванні спеціального засобу сльозогінної дії «Терен-1» у вічі потерпілого ОСОБА_4, зв’язуванням його рук та ніг липкою стрічкою «скотч», надіванні на голову шапки та обмотуванні в області рота вказаною стрічкою «скотч», внаслідок чого потерпілому були завдані тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон’юктиви обох очей, які згідно висновку судмедексперта, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Але свій намір в частині заволодіння майном не довели до кінця, оскільки були затримані працівниками служби охорони.
В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності винності засуджених та правильності кваліфікації їх злочинних дій, вказує на незаконність вироку суду в зв’язку з порушеннями кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, особам засуджених, внаслідок його м’якості всупереч вимогам ст.ст.65; 69 КК України. Просить вирок скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3; постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України покарання – 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_3 – за ч.3 ст.187 КК України покарання – 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляцій не подавали, але ними подані заперечення на апеляцію прокурора, в яких обоє прохають залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни.
Вислухавши суддю-доповідача по справі, думку прокурора, який вважає апеляцію прокурора підлягаючою задоволенню, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечують проти апеляції прокурора, в останньому слові прохали залишити вирок без змін; у скоєному щиро розкаюються, просять суворо їх не карати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.
Із матеріалів справи вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості обох засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину та кваліфікація їх дій за вищезазначеною статтею, відповідають фактичним обставинам справи, які ніким із учасників процесу не оспорюються.
Як видно з матеріалів справи, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_5 цілком позитивно характеризуються за місцем проживання, вони не є особами з асоціальною поведінкою, обоє працювали, мали постійне місце проживання, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, на теперішній час ОСОБА_2 має трьох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 – хвору матір, у скоєному щиро каються, обоє сприяли розкриттю злочину, матеріальні збитки відсутні, а потерпілий не має ніяких претензій до обох засуджених. Такі обставини пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому, на думку колегії суддів, суд правильно дійшов висновку про можливість застосування ст.69 КК України та призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.187 КК України, оскільки з урахуванням даних про особи засуджених є підстави вважати, що їх виправлення можливе за коротший строк, ніж передбачає санкція статті, їм інкримінованої, і це не суперечить вимогам ст.69 КК України.
З цих підстав апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
При винесенні вироку суд не вказав у резолютивній частині, де засуджені повинні відбувати призначене покарання, відповідно до вимог ст.63 КК України, тому цей недолік необхідно виправити суду у процесі виконання судового рішення, при набранні ним законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без зміни.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України, при набранні вироком законної сили щодо засуджених, при його виконанні, вирішити питання про те, де ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні відбувати покарання, згідно із ст.63 КК України.
Головуючий: Є.О.Черства (підпис)
Судді: С.П.Чупина (підпис), Т.В.Вороненко (підпис)
Пост.16.11..10
Надр.17.11.10
Ч.Є.О., Д.Ю.