ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.

№ 20/374

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу

ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”

на рішення та постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2005 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року

у справі

№20/374

за позовом

ТОВ “Укрмедсервіс Лтд”

до	ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”

про	стягнення 343 256,20 грн.,

за  участю  представників :

позивача –Леонтенко В.В., відповідача –Смирний О.С.,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2005 року ТОВ “Укрмедсервіс Лтд” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” 343 256,20 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2005 року у справі № 20/374 (суддя: Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року у даній справі (судді: Головко В.Г., Лисенко О.М., Чоха Л.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 343256,20 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши  доводи  касаційної  скарги, перевіривши  юридичну  оцінку  обставин  справи та повноту їх  встановлення, дослідивши  правильність  застосування  судами першої та  апеляційної  інстанцій  норм матеріального  та процесуального  права, вважає, що  касаційна  скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без  задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення та постанова господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 26.04.2001 року між сторонами у справі укладено договір підряду № 866 (далі –Договір № 866), згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов’язання по виконанню, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і графіку робіт, ремонту м’якої покрівлі.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 899 256,20 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт за травень-грудень 2001 року.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 556 000 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором № 866 обов’язків та виникненням заборгованості в сумі 343256,20грн. позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 року у справі № 23/219 (2004) за позовом ТОВ “Укрмедсервіс Лтд” до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 431460,24 грн., в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату виконаних робіт та строк виконання зобов’язання за договором підряду не настав.  

Разом з тим, господарським судом встановлено факт укладення сторонами договору підряду № 866 від 26.04.2001 року, факт  виконання підрядних робіт  на суму 899256,20 грн. та факт наявності у відповідача заборгованості на суму 343256,20 грн.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, господарські суди правомірно взяли до уваги факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2005 року у справі № 23/219 (2004), яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  

          

          В п. 3.2 Договору № 866 сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі оформленого сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 30 днів з моменту пред’явлення підрядником платіжних вимог.

          Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач надсилав на адресу відповідача платіжну вимогу № 3 від 25.07.2005 року на суму 343256,20 грн., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист від 28.07.2005 року.

          

          Протягом 30 днів з моменту пред’явлення платіжної вимоги відповідач борг не погасив.

З огляду на викладене, господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 866 у розмірі 343256,20 грн.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.   

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 року у справі № 20/374 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   О.Подоляк