Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12544|2010р. Головуючий у суді 1інстанції- Баранець А.М.
Категорія - 41 Доповідач – Гайсюк О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді – Белінської І.М.
Суддів – Чорнобривець О.С., Гайсюка О.В.
при секретарі – Ткач І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом.
Зазначив, що він є власником 7/27 квартири АДРЕСА_1 за договором дарування посвідченим нотаріально 20.07.2007 року.
Згідно договору дарування 7/27 квартири йому подарила ОСОБА_6, якій ця частина квартири належала на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31.12.2003 року.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 17.02.2004 року зазначена спадкова частка квартири була виділена ОСОБА_6 в натурі, за нею було визнано право власності на жилу кімнату площею 14,6 кв.м., а за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було визнано право спільної власності на кімнати цієї квартири площею 18,2 кв.м. та 18,0 кв.м. Нежилі приміщення були залишені у спільному користуванні.
Відповідачі, які проживають в зазначеній квартирі не відчиняють йому двері в квартиру, не дають йому ключі.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив зобов’язати відповідачів звільнити кімнату площею 14,6 кв.м. та надати йому доступ до квартири, а також ухвалити рішення, яким вселити його в кімнату площею 14,6 кв.м.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 25.09.2008 року провадження у справі в частині позову до ОСОБА_5 закрито у зв’язку зі смертю зазначеного відповідача (а.с. 40).
У квітні 2008 року позивач доповнив свою позовну заяву вимогами про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди, якої він зазнав через неправомірні дії відповідачів (а.с. 28,29).
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Посилаючись на те, що договір дарування спірної частини квартири (7/27) від 20.07.2007р. укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є удаваним, оскільки договір укладено сторонами для приховання договору купівлі-продажу частки квартири вартістю 8000 грн., позивач просив визнати договір дарування частини АДРЕСА_1 недійсним та визнати за ним переважне право купівлі частини, яка на думку позивача є спільною частковою власністю (а.с.20).
Зазначена зустрічна заява судом прийнята до розгляду (а.с. 39).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Прийнято рішення вселити позивача в кімнату площею 14,6 кв.м. Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов’язано звільнити цю кімнату та надати доступ до цього приміщення. З відповідачів на користь ОСОБА_4 стягнуто солідарно 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Відповідачі посилаються на те, що судом порушені норми процесуального права. Суд розглянув справу за їх відсутності в судовому засіданні, не повідомивши їх належним чином про час і місце судового засідання. До того ж, суд не розглянув зустрічного позову, фактично залишив зустрічну позовну заяву без розгляду, не оформивши це в передбаченому законом порядку.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, хоча під розписку, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Представник ОСОБА_4 та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 з доводами скарги не погодилися.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Світловодського міськрайонного суду від 17 лютого 2004 року визнано право власності за ОСОБА_6 на жилу кімнату, площею 14,6 кв.м. в АДРЕСА_1. За ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано право власності на жилу кімнату площею 18,2 кв.м. та жилу кімнату площею 18,0 кв.м. в зазначеній квартирі. В спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 в цій квартирі залишені кухня, ванна, туалет, коридор (а.с. 7).
Виділена за цим рішенням суду ОСОБА_6 кімната площею 14,6 кв.м. та допоміжні приміщення складають 7/27 АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Світловодською державною міською нотаріальною конторою 31.12.2003 року за реєстром № 2-2202 та зареєстрованого Світловодським МБТІ 23 січня 2004 року. Зазначена частина квартири була подарована ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_9 відповідно до договору дарування частини квартири від 20 липня 2007 року (а.с.5).
Вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання цього договору недійсним у зв’язку з тим, що цей договір є удаваним правочином і вчинено сторонами для приховання договору купівлі-продажу та про визнання за ним переважного права купівлі частини квартири задоволенню не підлягають (а.с 22).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Але позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 так і не довів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинили насправді договір купівлі-продажу частини квартири, а договір дарування вчинили для приховання купівлі-продажу.
Адже ОСОБА_6 та ОСОБА_4 категорично заперечують купівлю-продаж частини квартири, а ОСОБА_2 ніяких доказів на підтвердження того, що відповідачі за зустрічним позовом насправді вчинили купівлю-продаж не надав, навіть не назвав грошову суму, за якою було вчинено продаж частини квартири.
Відповідно до положень ст..60 ЦПК України обов’язок доказування підстав на яких ґрунтуються позовні вимоги покладено саме на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Але позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 такого позову не заявив, грошей не вніс, а тому він не вправі ставити питання про визнання недійсним договору, учасником якого він не був.
Суд першої інстанції вимог за зустрічним позовом зовсім не розглянув, не зважаючи на те, що ухвалою апеляційного суду від 17 червня 2009 року скасована ухвала Світловодського міськрайонного суду від 11.11.2008 року, якою зустрічна позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду (а.с. 92).
Додаткове рішення в цій справі не може бути ухвалене, оскільки сторонами за зустрічним позовом не давали пояснень і не надавали доказів (ст.. 220 ЦПК).
Відповідно до ст.. 391 Цивільного кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_10 довів, що відповідачі не дають можливості користуватися частиною квартири, яка перебуває у його власності (а.с 8-9), а тому вимоги ОСОБА_4 про вселення в квартиру та зобов’язання відповідачів звільнити кімнату та про надання доступу до приміщення підлягають задоволенню.
Відповідачі своїми неправомірними діями порушили право ОСОБА_4 на користування своїм майном та житлом (ст..ст. 317, 383 ЦК), чим завдали ОСОБА_4 моральної шкоди, яка полягає у тому, що він зазнав душевних страждань у зв’язку з протиправною поведінкою щодо нього (ч. 2 ст. 23 ЦК). Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 386 та ч.1 ст. 1167 ЦК України.
Враховуючи характер правопорушення, що допустили відповідачі, глибину страждань, що зазнав позивач та вимоги розумності і справедливості колегія суддів вважає, що розмір відшкодування у сумі 500 грн. є достатнім для компенсації позивачу завданої йому моральної шкоди.
Оскільки суд першої інстанції неповно встановив всі обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача за первісним позовом та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_4 в жилу кімнату площею 14,6 кв.м. в АДРЕСА_1
Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити для ОСОБА_4 зазначену кімнату та надати доступ до вказаного приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 500 грн. на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди та витрати по оплаті судового збору в розмірі по 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 3 грн. 75 коп. з кожного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області О.В. Гайсюк