Справа № 22-ц-4600 Головуючий 1 інст. – Остапчик С.В.
Категорія: трудові Доповідач – Кірсанова Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,
при секретарі Козир Л.В., Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, третя особа – філія „Український науково-дослідний інститут природних газів” Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки остаточного розрахунку, компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь несплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середньої заробітної плати за весь час невиплати заборгованості, відшкодування моральної шкоди.
В подальшому вказані позови були об’єднані в одне провадження.
В ході розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги та в остаточному варіанті позову просила: скасувати наказ ДП „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” НАК „Нафтогаз України” № 222 від 18.09.2007 р. „Про створення ліквідаційної комісії по філії УкрНДІгаз”, наказ № 195/0с від 26.09.2007 р. „Про попередження про звільнення співробітників УкрНДІгазу”, наказ № 258-к від 26.09.2007 р. „Про заходи щодо ліквідації УкрНДІ газ ДП „Науканафтогаз”, наказ № 10/4 від 4.02.2008 р. про звільнення ОСОБА_1М, поновити її на посаді бухгалтера УкрНДІгаз з 5 лютого 2008 року, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33608 грн. 04 коп., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 6750 грн. 96 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 330 грн. 75 коп., а також компенсацію завданої їй моральної шкоди в розмірі 15000 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона працювала на посаді бухгалтера в УкрНДІгаз, що є філією відповідача, 4 лютого 2008 року її було звільнено з роботи у зв’язку з ліквідацією філії. Вважала звільнення незаконним, оскільки фактично ліквідації філії проведено не було, її звільнення здійснено без згоди профспілки, іншої роботи їй не запропонували. Остаточний розрахунок після звільнення був здійснений з затримкою. Внаслідок незаконного звільнення позивачеві були завдані моральні страждання.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на проведення ліквідації філії. Звільнення відповідача та розрахунки з ним проведені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи позов визнав в частині стягнення компенсації за затримку виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 330 грн. 75 коп. В іншій частині проти позову заперечував, навівши такі ж доводи, як і представник відповідача.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, визнано її звільненою з посади бухгалтера Українського науково-дослідного інституту природних газів філії Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці (ліквідацією філії),
Стягнуто з Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь ОСОБА_1 139 грн. 24 коп. Також з відповідача стягнуті судові витрати на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права при розгляді справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному об’ємі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судовим розглядом та матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера в Українському науково-дослідному інституті природних газів – філії ДП „Науково-дсолідний інститут нафтогазової промисловості” НАК „Нафтогаз України”.
На підставі рішення правління НАК „Нафтогаз України” від 26.06.2007 р. генеральним директором ДП „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” НАК „Нафтогаз України” 29.08.2007 р. було видано наказ № 186 „Щодо ліквідації філії УкрНДІгаз ДП „Науканафтогаз”..
Наказом генерального директора ДП „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” НАК „Нафтогаз України” № 222 від 29.08.2007 р. створено ліквідаційну комісію по філії УкрНДІгаз ДП „Науканафтогаз” і призначено його голову.
26.09.2007 р. в.о. директора УкрНДІгаз видано наказ № 195/0с „Про заходи щодо ліквідації філії „Український науково-дослідний інститут природних газів” ДП „Науканафтогаз” НАК „Нафтогаз України” та наказ № 258-к „Про попередження про звільнення”, яким всіх співробітників УкрНДІгаз було попереджено про наступне вивільнення 7 грудня 2007 року у зв’язку з ліквідацією філії УкрНДІгаз. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена під особистий розпис.
ОСОБА_1 була звільнена з роботи наказом № 10-к від 4 лютого 2008 року (після одужання) з виплатою вихідної допомоги. При цьому можливість перевести позивачку на іншу роботу була відсутня у зв’язку з відсутністю вакансії. При звільненні ОСОБА_1 з нею було проведено остаточний розрахунок з виплатою вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, з урахуванням компенсації за затримку у виплаті заробітної плати та компенсації відпустки.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що звільнення позивачки проведено правомірно, філія УкрНДІгаз дійсно була ліквідована без створення правонаступника. Формулювання причини звільнення позивачки районний суд правомірно змінив, визначивши його за п. 1 ч. 1 сто. 40 КЗпП України у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці.
До такого висновку суд прийшов з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доказів, які свідчили б про відсутність факту ліквідації філії УкрНДІгаз, як і про незаконність такої ліквідації, не наведені позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Посилання ОСОБА_1 а апеляційній скарзі та в поясненнях в суді першої інстанції та апеляційної інстанції на те, що робота філії „УкрНДІгаз” продовжується, а отже її ліквідації не було є безпідставними.
На час розгляду справи судом філія „УкрНДІгаз” знаходиться в стадії ліквідації.
Згідно з п. 7.3 Положення ліквідація філії вважається завершеною з часу затвердження дочірнім підприємством ліквідаційного балансу та виключення її із державного реєстру.
Питання доцільності зміни в організації виробництва і праці та ліквідації філії до компетенції суду не відносяться.
При звільненні ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України судом дотримано порядок звільнення.
Вимоги ч.1 ст. 49- 2 КЗпП України про персональне попередження про наступне звільнення за два місяці щодо позивачки дотримано.
Питання ліквідації філії зі звільненням конкретних працівників, в тому числі і ОСОБА_1 погоджено з профспілковим комітетом.
Посилання позивачка, що підприємство мало можливість її працевлаштування безпідставне, спростовується матеріалами справи, поясненнями представника відповідача в суді апеляційної інстанції про відсутність вакансії. Вказане підтверджується штатним розкладом..
Крім філії „УкрНДІгаз” у відповідача та території Харківської області є філія „НДПІАСІтрансгаз. Але відповідач не мав змоги працевлаштувати позивачку і у цій філії, так як на час її звільнення з роботи, вакансії у ній були відсутні, про що свідчить штатно – посадове розміщення працівників філії.
Посилання позивачки на можливість працевлаштування в філії УКрНДІгаз „Укргазвидобування” безпідставні, оскільки остання є структурним підрозділом не відповідача, а іншої юридичної особи.
В зв”язку з наведеним судова колегія знаходить, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про поновлення позивачки на роботі є правильним , підстави для його зміни , або скасування в цій частині відсутні. У зв’язку з відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, відповідно, відсутні підстави для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої звільненням.
Посилання позивача, що суд першої інстанції не розглянув її вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку безпідставне та спростовується матеріалами справи. В рішенні суду зазначено, що суд розглядав вказані позовні вимоги і в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.
Судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині.
Згідно зі ст. 117 КзПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з роботи 4 лютого 2008 року. Відповідно до довідки про суми сплаченої заборгованості по заробітній платі (а.с. 143), остаточний розрахунок з виплатою всіх належних сум проведений з ОСОБА_1 17 червня 2008 року.
З матеріалів справи та пояснень представника відповідача в суді першої та апеляційної інстанції вбачається, що вина відповідача в затримки розрахунку відсутня. Вказана затримка сталася саме не з вини відповідача, а в зв”язку з арештом розрахункових рахунків відповідача та відсутністю фінансової можливості своєчасно провести виплати усіх належних їй сум.
Між тим, районним судом помилково стягнута на користь ОСОБА_1 сума 139 грн. 24 коп. З уточненої позовної заяви позивачки убачається, що вона просила стягнути 330, 75 грн ( а. с. 153). З цією сумою погодився і представник відповідача.
Тому рішення районного суду в цій частині судова колегія змінює ,скасувавши його в цій частині та ухвалює нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми 330 грн. 75 коп.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, яке в іншій частині постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 2 ст. 307, ст. ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2010 року змінити в частині стягнення з Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь ОСОБА_1 139 грн. 24 коп., скасувавши вказане рішення в цій частині.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь ОСОБА_1 330 грн. 75 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді