Справа № 22-ц-31212/10р. Головуючий 1-ї інстанції – Єлізаров І.Є.
Категорія : про відшкодування Доповідач - Кірсанова Л.І.
шкоди
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі
головуючого судді - Пилипчук Н.П.
суддів – Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.
при секретарі – Козир Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до голови МСЕК Московського району м. Харкова, голови обласної МСЕК №4, голови МСЕК № 2, головного лікаря Обласного центру медико-соціальних експертиз, Начальника Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив стягнути з останніх на його користь 11 000 грн. 98 коп. (одинадцять тисяч гривень 98 копійок): 7 000 грн. 98 коп. ( сім тисяч гривень дев’яносто вісім копійок) матеріальної шкоди та 4 000 ( чотири тисячі гривень) моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є військовим пенсіонером, ветераном, з 22 листопада 2007 року є інвалідом ІІІ групи за діагнозом : «Пост травматичний деформуючий артоз лівого гомілковоступового суглобу…», що підтверджується довідкою ХАР – 06 № 037830 від 21 грудня 2007 року. Вперше він був оглянутий МСЕК Московського району, головою якої був ОСОБА_4, якою був визнаний інвалідом ІІІ групи, у зв’язку з захворюванням серця, а за основним захворюванням «Посттравматичний деформуючий артоз лівого гомілковоступового суглобу…» Причина захворювання : «Травма отримана при виконанні обов’язків військової служби» було відмовлено.
У зв’язку з відмовою ОСОБА_4 встановити інвалідність за основним захворюванням позивач звернувся в обласну МСЕК № 4, ЯКА розглянувши медико-соціальну справу, направила його до травматологічного відділу Дніпропетровського Українського Державного науково дослідного інституту з проблем інвалідності. Після отримання документів з інституту 20 жовтня позивач був знову оглянутий на МСЕК № 4, якою йому встановлена інвалідність за діагнозом : «Наслідок травми 1981 року, у вигляді деформуючого артозу лг суглову…», Причина : «загальне захворювання» довідка ХАР-05 № 024387, - що не відповідає причинному зв’язку зазначеному в «Свідоцтві про захворювання», яке було видано військово-лікарською комісією в 1988 році.
У зв’язку з незгодою з причинним зв’язком захворювання, зазначеним в довідці, позивач звернувся до голови обласної МСЕК № 4 ОСОБА_5, з вимогою провести у відповідність причинний зв'язок з «Свідоцтвом про захворювання». Після чого ОСОБА_5 направила медико-соціальну справу позивача на заочний розгляд до Дніпропетровського Українського Державного науково дослідного інституту з проблем інвалідності. Після надходження документів з інституту 10 січня 2007 року на комісії МСЕК № 4 було оголошено рішення, яке є подобним рішенню винесеному МСЕК Московського району 15 червня 2006 року. При цьому ОСОБА_5 не пояснила причину зміни діагнозу та причини інвалідності, яку позивач отримав 20 жовтня 2006 року.
У березні 2007 року була проведена чергова комісія МСЕК № 2 , головою якої був ОСОБА_6. який виніс рішення при відсутності хірурга : «Патологія лг суглобу не підлягає інвалідізації», хоча позивач на цей час вже мав інвалідність пов’язану з «пост травматичним артозом лг суглобу», чим порушив п. 13 Положення про «Медико-соціальну експертизу та положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда». Затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 22 лютого 1992 року.
Позивач посилається на те, що головний лікар обласного центру медико-соціальних експертиз ОСОБА_7 не вивчила питання позивача, чим підтримувала незаконність рішень МСЕК № 4 та МСЕК № 2 та відправила позивача знову до Дніпропетровська для повторного огляду.
Голова відділу охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації ОСОБА_8 не звернув уваги на неодноразові письмові звернення ОСОБА_1, який просив втрутитися в діяльність комісії МСЕК та допомоги вирішити його проблему.
Позивач вважав, що такою поведінкою відповідач поставив під сумнів в цілому оскарження рішень Медико-соціальних експертних комісій та своєю бездіяльністю підтримував незаконність рішень бездіяльність підлеглих.
У зв’язку з діями відповідачів по встановленню причинного зв’язку хвороби позивач ОСОБА_1 змушений був протягом 18 місяців, долати спротив відповідачів, у зв’язку з чим звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідачів на його користь 7000,98 гривень матеріальної шкоди та 4000 гривень моральної шкоди.
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про збільшення своїх позовних вимог в частині стягнення спричиненої йому моральної шкоди зі сторони відповідачів з 4 000 гривень до 8 000 гривень.
В обґрунтування свої доводів посилався на що в нього, у зв’язку з тривалим розглядом вказаного спору в нього погіршився стан здоров'я.
Представник відповідача Обласного центру медико-соціальних експертиз позов не визнав та з посиланням на безпідставність та недоведеність просив відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації позов не визнала та пояснила, що Управління здоров'я не є належним відповідачем, не проводить та не виносить ніяких рішень по встановленню інвалідності.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до голови МСЕК Московського району м. Харкова, голови обласної МСЕК №4, голови МСЕК № 2, головного лікаря Обласного центру медико-соціальних експертиз, Начальника Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди – залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким стягнути з відповідачів на його користь 43.776 грн., з яких : 35.776 грн. – матеріальної шкоди; 8.000 грн. – моральної шкоди
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, з'ясував та встановив конкретні обставини у справі, правильно визначив юридичну природу правовідносин, що їх регулює.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пенсіонер збройних сил, служив в армії з 1955 року по 1988 рік. В 1981р. при планових заняттях по фізичній підготовці отримав травму лівого гомілко ступневого суглобу після якої продовжував повноцінно служити без обмежень по службі і звільнений в чині майора військової служби в 1988 році.
Медичні документи ОСОБА_1 неодноразово направлялися в Укр НДІ МСПІ. Та згідно висновоку за №4261 стаціонарного обстеження з 22.08.200бр. по 07.09.2006р. Укр НДІ МСПІ - хворому рекомендовано визначити III групу інвалідності від "загального захворювання", безстроково.
У зв'язку з незгодою ОСОБА_1 з вказаними рішеннями останнього було направлено для повторного огляду та згідно висновку заочної консультації Укр. НДІ МСПІ за № 433 від 21.12.06р., визначена категорія інвалідності "захворювання, отримане в період проходження військової служби".
Висновком Укр. НДІ МСПІ за №6098 стаціонарного обстеження з 13.11.2007р. по 22.11.2007р. - хворому рекомендовано визначити III групу інвалідності безстроково і змінити категорію інвалідності на "травма, отримана при виконанні обов'язків військової служби".
Судова колегія з висновком суду першої інстанції погоджується та находить його таким, що ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах у їх сукупності є таким, що відповідає вимогам ст. 57, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 1167 ЦК України.
Так, виходячи з принципу змагальності та у відповідності до ч. 3 ст. 10; ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимогами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Судова колегія вважає, що в ході розгляду справи по суті в суді першої інстанції ОСОБА_1 не доведений факт неправомірності дій з боку відповідачів, тобто в матеріалах справи відсутні докази про скасування зазначених рішень або визнання їх недійсними. Тому посилання апелянта на обов’язок відповідачів сплатити йому матеріальну шкоду в розмірі 7000, 98 гривень та моральну шкоду в розмірі 8000 гривень, яка була спричинена неправомірними діями останніх не можуть бути прийняті до уваги.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, таке, що відповідає положенням ст. 213, 214 ЦПК України
Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, як це передбачається ст. 308 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. 303; 304; п.1 ч. 1 ст. 307; 308; 313; 314; 315; 317 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді-