Справа №22-ц-30845/2010 Головуючий 1-ї інст. – Савицький М.Б.
Категорія: житлові Доповідач – Солодков А.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Даниленко В.М., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист порушеного права на користування житловим будинком та виселення, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення виплаченої по угоді суми та відшкодування завданих збитків, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року до суду з позовом про захист порушеного права на користування житловим будинком та виселення, відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_5 звернулись позивачі. Обґрунтовуючи позов посилались на те, що вони є власниками по Ѕ частини житлового будинку в селі Нагірне Сахновщинського району Харківської області. На даний час в їхньому будинку незаконно проживає ОСОБА_5 Зазначають, що рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 лютого 2009 року між сторонами вирішено спір щодо права власності на спірне домоволодіння, а саме визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок в с. Нагірне Сахновщинського району Харківської області, видане ОСОБА_5 12 березня 2004 року Лебедівською сільською радою Сахновщинського району Харківської області. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину будинку в с. Нагірне Сахновщинського району Харківської області, на Ѕ частину вказаного будинку за ОСОБА_3 згідно заповіту від 28 липня 1992 року. Позивачі пропонували ОСОБА_5 добровільно виселитися з будинку, але він від виселення відмовився, у зв’язку з чим були змушені звернутись з позовом до суду.
Крім того, своїми діями відповідач завдає їм моральну шкоду, яку вони вбачають в тому, що на протязі довгого часу ОСОБА_5 незаконно володіє та розпоряджається їхнім майном. Вони люди похилого віку, тривалий час вирішують свої проблеми через судові органи, що завдає їм додаткового нервового напруження.
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення виплаченої по угоді суми та відшкодування завданих збитків до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Обґрунтовуючи позов посилався на те, що у 2002 році між ним та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір про угоду сторін з продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: Харківська область Сахновщинський район, с. Нагірне, за яким відповідачі виявили намір підготувати пакет правоустановчих документів, продати належний їм будинок та укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного будинку до 2004 року. Згідно цього договору ОСОБА_5 виявив намір купити цей будинок, на підтвердження чого 1 травня 2003 року передав відповідачам аванс по угоді в сумі 3000 грн., а решту (8000грн.) зобов’язався передати після оформлення документів. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали ключі від будинку, звільнили його від своїх речей, знялися з реєстрації та погодилися на те, щоб ОСОБА_5 робив ремонтні роботи в будинку, оскільки будинок перебував в антисанітарному стані. За період з травня 2003 року по 2009 рік позивач ОСОБА_5 газифікував будинок, виконав ремонтні роботи, погасив заборгованість та заселився до будинку. Вартість матеріалів та ремонтних робіт становить без врахування ПДВ 48 057 грн.
В 2007 року до ОСОБА_5 з вимогою доплатити за будинок в розмірі 12000 грн. замість 8000 грн. звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проте взятих на себе зобов’язань про переоформлення правоустановчих документів та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку не виконали, крім того збільшили суму по договору, у зв’язку з чим позивач відмовив у виплаті суми.
Ухвалою суду від 29 липня 2009 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист порушеного права на користування житловим будинком та виселення, відшкодування моральної шкоди, цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення виплаченої по угоді суми та відшкодування завданих збитків – об’єднано в одне провадження.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено частково. Захищено порушене право ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користування житловим будинком, що розташований в с. Нагірне Сахновщинського району Харківської області. Виселено ОСОБА_5 з спірного житлового будинку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти по договору про угоду сторін продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами розташованого в с. Нагірне Сахновщинського району Харківської області в сумі 3000 грн., витрати понесені на газифікацію та ремонтні роботи будинку в сумі 48057 грн., а також витрати понесені при розгляді справи у розмірі 540 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять суд рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року скасувати. Обґрунтовуючи скаргу посилаються на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані всі істотні обставини справи, що призвело до неправомірно прийнятого рішення, яке порушує їх права як законних власників житлового будинку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до пп. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове в разі невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 лютого 2009 року задоволений позов ОСОБА_4 Визнано недійсним рішення Лебедівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області №21/1 від 10 лютого 2004 року про визнання права власності за ОСОБА_5 на домоволодіння в с.Нагірне Сахновщинського району Харківської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок в с.Нагірне Сахновщинського району Харківської області, видане ОСОБА_5 12.03.2004 року Лебедівською сільською радою Сахновщинського району Харківської області. Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на Ѕ частинку будинку в с.Нагірне Сахновщинського району Харківської області та на Ѕ частину вказаногобудинку за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно заповіту від 28 липня 1992 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про захист порушеного права та виселення виселення ОСОБА_5 зі спірного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений усний договір купівлі-продажу спірного домоволодіння за суму 11000 грн. Проте, вказаний висновок зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій форміі підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Крім того, як вбачається з розписки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала від ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, 2500 грн. за будинок. Проте, ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження того, що його мати діяла від його імені або в його інтересах, в розпискі не вказано за який саме будинок передаються гроші.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України, на момент розгляду даної справи ОСОБА_5 не є власником спірного домоволодіння.
На теперішній час власниками домоволодіння є ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Судова колегія доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині усунення перешкод в користуванні домоволодінням та виселення ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судова колегія вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачами на підставі вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та стягнення на його користь 51597,57 грн. не відповідає обставинам справи.
Згідно довідки, виданої Лебедівською сільською радою Сахновщинського району Харківської області, ОСОБА_5 проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 25 том1).
Відповідно до листа Сахновщинського районного відділення “Харківенергозбут”, домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_5, було підключено до електромережі 01.09.2003 року (а.с. 99 том 1).
Проект газифікації виконаний для житлового будинку по АДРЕСА_2, в квитанціях на сплату за газифікацію та в розрахунковій відомості також вказана адреса: АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне домоволодіння не має юридичної адреси, тобто назви вулиці та номера будинку.
На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ані в суді першої інстанці, ані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження того, що він провів газифікацію, електропідключення саме спірного будинку. Що стосується проведення ремонтних робіт, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення таких робіт. Крім того, відсутні відомості, що позивачі надавали згоду на ремонт їхнього будинку, відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
За таких обставин судова колегія доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції на підставі пп. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України повинно бути скасовано.
Керуючись ст. ст. 303, 304, пп. 3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, стст.220, 321, 391, 657 ЦК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково. Виселити ОСОБА_5 з житлового будинку, розташованого в с. Нагірне Сахновщинського району Харківської області, що належить позивачам.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_5 – відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий –
Судді: