Справа № 22-ц-30784/2010 року Головуючий 1-ї інст. – Цілюрик В.П.
Категорія: про право власності Суддя-доповідач – Солодков А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Соколовій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Васікова Юлія Василівна, служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Харкові ради про застосування наслідків нікчемного правочину , -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_4, в якому просила визнати її та сестру ОСОБА_7 першочерговими спадкоємцями і власницями 18/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1; витребувати зазначене майно з незаконного володіння; визнати ОСОБА_5, разом з малолітнім сином ОСОБА_9 такими, що втратили право на користування 18/100 частин будинку АДРЕСА_1; зобов’язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області, в особі відділу паспортної роботи та громадянства, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 і ОСОБА_9 по АДРЕСА_1; зобов’язати ХМ БТІ скасувати попередню і здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – домоволодіння, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, зазначити власників – ОСОБА_4 та ОСОБА_7; витребувати технічний паспорт на житловий будинок. Обґрунтовуючи позов посилалась на те, що 31 серпня 2006 року приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Ю.В. було посвідчено договір довічного утримання №2053 між ОСОБА_2 (батьком позивача) та ОСОБА_6 (двоюрідною бабусею позивача), відповідно до якого ОСОБА_2 передав свою 18/100 частину жилого будинку АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_6, яка, у свою чергу, зобов’язалась довічно його утримувати. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. 26 вересня 2010 року ОСОБА_6 подарувала частину домоволодіння сусідці ОСОБА_5 за договором дарування №2255, посвідченого приватним нотаріусом Васіковою Ю.В. Позивач вважає, що договір довічного утримання №2053 від 31 серпня 2006 року не відповідає вимогам ст. 36 ЗУ «Про нотаріат», згідно з якою, на час укладання угоди, приватні нотаріуси не вправі були посвідчувати договори довічного утримання.
Позивач зазначила, що відповідно ст. 1261 ЦК України вона та її сестра ОСОБА_7 є першочерговими спадкоємцями за законом. У встановлений законом термін подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Зазначена частина будинку зареєстрована на ім’я ОСОБА_5 в Державну реєстрі прав власності на нерухоме майно за договором дарування №2255 від 26 вересня 2006 року, що дає відповідачу право незаконно володіти та користуватися чужим майном.
Відповідач позов не визнала в повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовуючи скаргу, посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильну оцінку наданих доказів, які мають суттєве значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 31 серпня 2006 року приватний нотаріус ХМНО Васікова Ю.В. посвідчила договір довічного утримання №2053 між батьком позивачки – ОСОБА_2 та ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_2 передав свої 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, 26 вересня 2006 року ОСОБА_6 подарувала частину домоволодіння сусідці ОСОБА_5, відповідно до договору дарування №2255, посвідченого приватним нотаріусом Васіковою Ю.В.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не
заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
ОСОБА_5 набула спірне майно відповідно до договору дарування №2255 від 26 вересня 2006 року. Договір оформлений належним чином, право власності зареєстровано.
Судова колегія погоджується з висновком суду, що ОСОБА_5 є власником спірного майна та відсутні правові підстави для витребування належного їй майна.
Що стосується вимоги про визнання першочерговими спадкоємцями спірного домоволодіння ОСОБА_4, ОСОБА_7, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що норми діючого законодавства не містять положень щодо визнання судом особи першочерговим спадкоємцем після відкриття спадщини.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача про визнання ОСОБА_5 і її сина ОСОБА_9 такими, що втратили право на користування 18/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, оскільки відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно з'ясував та підтвердив наявними в справі доказами всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді: