Справа № 22-ц-30452/2010 року Головуючий 1-ї інст. – Шиянова Л.О.
Категорія: спадкове право Суддя доповідач – Солодков А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа – 12 Харківська Державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частину квартиру в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2004 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_5 та 12-ї ХДНК про визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 14 грудня 2000 року, посвідченого 12-ю ХДНК за реєстровим № 1-2559 – недійсним, та визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_6, посвідченим 17 серпня 2000 року приватним нотаріусом ХМО Шевчук Л.В., реєстр № 4988. Обґрунтовуючи позов посилався на те, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та мешкала за адресою АДРЕСА_1, була дружиною його рідного діда ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спірна квартира ОСОБА_8 належала на праві спільної сумісної власності. Ще при житті дідуся вони обоє склали заповіти на ім’я позивача, якими заповідали належні їм частки квартири. Заповіт від ОСОБА_6 був посвідчений 17 серпня 2000 року приватним нотаріусом ХМО Шевчук Л.В., реєстровий №4988. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина і позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_6 він також у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де йому стало відомо, що 14 грудня 2000 року ОСОБА_6 склала новий заповіт, у якому вона все своє майно заповідає своїй подрузі – ОСОБА_5 Заповіт був посвідчений державним нотаріусом 12-ї ХДНК Леготіною Л.В. за реєстровим № 1-2559. Позивач вважає, що заповіт ОСОБА_6 є недійсним, оскільки, в момент його складення ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, тому в момент його підписання волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним та не відповідало її волі.
В суді першої інстанції позивач просив призначити по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, зазначаючи, що після смерті свого чоловіка, ОСОБА_6 значно змінилася, стала замкнутою, подавленою, часто плакала, нічим не цікавилась. У листопаді 2000 року її стан погіршився, вона не пам’ятала час, дати, казала, що не хоче жити та інше. Тому ОСОБА_3 вважав, що наведені факти поведінки ОСОБА_6 дають підставу наполягати на тому, що ОСОБА_5 скористалась її хворобливим станом і та, не розуміючи своїх дій, підписала заповіт на її ім’я.
Відповідач та її представники проти позову заперечували, пояснили суду, що ОСОБА_6 до самої смерті була дієздатною і розуміла значення своїх дій.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на те, що суд обмежив права позивача на надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Вважає, що суд всупереч законодавству перешкодив всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, не надавши можливості позивачеві довести ті обставини на які він посилався під час розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, була дружиною рідного діда ОСОБА_3 – ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спірна квартира належала ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08 січня 1998 року р. №8-98-16067, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. За життя ОСОБА_8 та ОСОБА_6 склали заповіти на ім’я ОСОБА_3, якими заповідали належні їм частки квартири АДРЕСА_1. Заповіт на ім’я позивача від ОСОБА_6 був посвідчений 17 серпня 2000 року приватним нотаріусом ХМНО Шевчук Л.В., реєстровий №4988. 14 грудня 2000 року ОСОБА_6 склала новий заповіт, у якому вона все своє майно заповідала своїй подрузі – ОСОБА_5 Даний заповіт був посвідчений 12-ю ХДНК, державним нотаріусом Леготіною Л.В. за реєстровим № 1-2559.
Згідно акта посмертної комплексної судової медико-психіатричної експертизи №133/23 від 15 лютого 2010 року вирішити питання про наявність у ОСОБА_6 стійкого хронічного розладу і можливості її за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними в час посвідчення заповіту від 14 грудня 2000 року не мається можливим. Висновок обґрунтовується тим, що в наданій медичній документації ознаків психозу або інтелектуального зниження у ОСОБА_6 не було, підстав для надання їй психіатричної допомоги не відмічено.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка №3245 від 21 березня 2008 року з якої вбачається, що ОСОБА_6 за допомогою до ПНД №3 не зверталась.
Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заповіт складений ОСОБА_6 14 грудня 2000 року на ім’я ОСОБА_5, який посвідчений державним нотаріусом 12-ї ХДНК Леготіною Л.В. за реєстровим №1-2559, не може бути визнаний недійсним. Оскільки при вчиненні нею нотаріальних дій Леготіна Л.В. керувалась Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», при виникненні у неї сумнівів у дієздатності особи, яка складала заповіт, він не був би нею посвідчений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Позивач не довів того факту, що ОСОБА_6 при укладенні заповіту №1-2559 від 14 грудня 2000 року не усвідомлювала значення своїх дій та, що в момент його підписування волевиявлення не було вільним та не відповідало її волі.
Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновоку, що підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 17 серпня 2000 року не має, оскільки він вважається відміненим наступним заповітом відповідно до ч. 3 ст. 1254 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно з'ясував та підтвердив наявними в справі доказами всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді: Ў
Справа № 22-ц-30452/2010 року Головуючий 1-ї інст. – Шиянова Л.О.
Категорія: спадкове право Суддя доповідач – Солодков А.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
07 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Солодкова А.А.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа – 12 Харківська Державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на частину квартиру у порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И Л А :
Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України, судова колегія вважає за можливе проголосити вступну і резолютивну частину ухвали, складання повного тексту відкласти на п’ять діб.
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді: