Судове рішення 22-ц-27583/10 від 30.12.2010

Судове рішення #12794684

Справа № 22-ц-27583/2010 року Головуючий 1-ї інст. – Протасова О.М.

Категорія: трудові правовідносини Суддя-доповідач – Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області та Державного підприємства «Харківський радіозавод «ПРОТОН»

на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Протон» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області про стягнення недоплаченого втраченого заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2009 року до суду з позовом до ДП «Протон» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області про стягнення недоплаченого втраченого заробітку та моральної шкоди звернулась ОСОБА_4 Обґрунтовуючи позов зазначила, що з 1980 року по 2004 рік працювала на ДП «Протон», у тому числі, з 1981 року по 1993 рік – радіо монтажницею 3-го розряду. У 1993 році їй було встановлений діагноз «Бронхіальна астма від впливу випарів каніфолі», захворювання було визначене як професійне, і за висновком МСЕК від 03 вересня 1993 року, вона визнана інвалідом 3-ї групи зі стійкою втратою професійної працездатності на 60 %. Проте рішенням суду від 14 червня 1994 року була встановлена відсутність вини підприємства у пошкодженні її здоров’я, тому ДП «Протон» не відшкодовувало їй шкоду від втрати здоров’я.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» було встановлено, що виплата відшкодування шкоди проводиться незалежно від наявності (відсутності) вини страховика чи застрахованого, тому з 2006 року за її заявою другий відповідач – ФССНВ України в Харківському районі розпочав проводити їй страхові виплати втраченого заробітку в розмірі 332, 47 грн. щомісяця, виходячи з даних про її середньомісячний заробіток у сумі 554, 11 грн., наданих ДП «Протон». У 2007 році її середній заробіток був перерахований, а страхові виплати – зменшено до 404, 18 грн., однак кожного разу страхові виплати були підраховані невірно, оскільки середній заробіток підраховувався без урахування положень постанови КМУ № 472 від 23 червня 1993 року, яка діяла на момент встановлення професійного захворювання, а відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ №1266 від 26 вересня 2001 року.

Таким чином, підприємство повинно було визначити їй середньомісячний заробіток, виходячи із заробітку, отриманого нею за три місяці з найбільш повно відпрацьованим робочим часом (а саме, у жовтні та грудні 1992 року та січні 1992 року), відкоригованим на величину підвищення тарифних ставок. За її підрахунками, цей заробіток, з урахуванням втрати працездатності на 60 %, мав скласти 335, 02 грн.., однак підприємство визначило його, а Фонд виплачував у меншій сумі.

ФССНВ України в Харківському районі від дати її звернення – 17 серпня 2008 року мав виплачувати їй відшкодування у розмірі 335, 02 грн. щомісяця та перераховувати у випадку підвищення середньої заробітної плати у галузях національної економіки з урахуванням пенсії по інвалідності : з 17 серпня 2006 року – 810, 49 грн., з 1 березня 2007 року – 958, 81 грн., з 1 березня 2008 року – 1078, 66 грн., з 1 березня 2009 року – 1146, 62 грн. Оскільки Фондом таких виплат їй здійснено не було, вона просила стягнути з другого відповідача з урахуванням отриманих сум 27262, 83 грн., а також покласти на нього обов’язок виплачувати їй, починаючи з 1 листопада 2009 року, страхові виплати втраченого заробітку у розмірі 1146, 62 грн..

Посилаючись на те, що ДП «Протон» своєчасно не повідомив Фонд про необхідність виплачувати їй втрачений внаслідок професійного захворювання заробіток, просила стягнути з підприємства 5000 моральної шкоди.

Представники відповідачів позов не визнали.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2010 року позов ОСОБА_4 повністю задоволено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області на користь позивача 27262 грн. 83 коп. одноразово та покладено обов’язок з 1 листопада 2009 року проводити виплату втраченого заробітку в розмірі 1146, 62 грн. з подальшим перерахунком відповідно до діючого законодавства. Стягнуто з ДП «Протон» 5000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ДП «Протон» просить рішення суду від 13 липня 2010 року скасувати в частині стягнення моральної шкоди з ДП «Протон». Обґрунтовуючи скаргу, посилається на те, що оскільки вини підприємства в ушкодженні здоров’я ОСОБА_4 встановлено не було, то ніяких документів підприємство не мало і не повинно було передавати до Фонду.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі. В обґрунтуванні скарги посилається на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційных скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що з 1980 року по 2004 рік позивач працювала на Харківському радіозаводі ім. ХХУ з’їзду КПРС ( зараз – Державне підприємство «Протон»), у тому числі з 1981 року по 1993 рік – радіо монтажницею 3-го розряду. У 1993 році позивачу встановлено діагноз – бронхіальна астма. Як вбачається з актів розслідування професійного захворювання від 20 серпня 1993 р. та 02 вересня 1993 р. причиною хвороби є тривалий та неодноразовий вплив шкідливих виробничих факторів – випарів каніфолі. В результаті профзахворювання позивачу встановлено третю групу інвалідності зі стійкою втратою професійної працездатності на 60 відсотків. З довідок МСЕК вбачається, що внаслідок цього ОСОБА_4 потребує додаткових видів допомоги у вигляді лікування.

Згідно з постановою №590 від 06 вересня 2006 року, а також постановами про припинення виплати, утримання та перерахування, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Харківському районі Харківської області з 17 серпня 2006 року позивачеві встановлено виплату щомісячної грошової суми внаслідок часткової втрати професійної працездатності в розмірі 332, 47 грн., яка відповідно проіндексовувалась, а з 1 березня 2008 року та 31 березня 2009 року – перерахована, з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку позивача, в розмірі 322, 75 грн. та 343, 08 грн. відповідно. Так, Фондом виплачено в період з 17 серпня 2006 року по 1 листопада 2009 року всього 11 614, 88 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ДП «ПРОТОН» був зобов’язаний у 2001 році передати Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджували право позивача на страхову виплату внаслідок професійного захворювання відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набув чинності 01.04.2001 р., а позивач для визначення середнього заробітку, відповідно до первісної редакції п. 10 ст. 34 зазначеного Закону, мав право за своїм вибором визначити три найбільш повні календарні місяці роботи, що передували стійкій втраті професійної працездатності. Представник відповідача ДП «ПРОТОН» не навів суду достатніх підстав, які б перешкоджали виконати покладений на нього законом обов’язок, у зв’язку з чим протягом 2001–2006 р.р. цей відповідач допустив бездіяльність, що призвела до порушення прав позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в повному обсязі, врахувавши важливість порушеного права та тривалість його порушення, характер правопорушення з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції представниками відповідачів не було надано достатніх доказів на підтвердження їх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не є суттєвими, а зводяться до заперечень проти позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Харківському районі Харківської області та Державного підприємства «Харківський радіозавод «ПРОТОН» - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий –

Судді:

Ў