Справа № 22-ц-30585/10р. Головуючий 1-ї інстанції – Єфіменко Н.В.
Категорія : про стягнення Доповідач - Кірсанова Л.І.
заборгованості
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі
головуючого судді - Пилипчук Н.П.
суддів – Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.
при секретарі – Козир Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2010 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов’язання відключення від системи опалення, застосування строку позовної давності, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2007 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суми заборгованості за період з 01.05.2004 року по 30.04.2007 року у розмірі 2353 грн. 91 коп. , В обґрунтування позову позивач посилався на те, ним надіються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 18 вказаних Правил, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власником квартири, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за нарахунковими.
Відповідачка є споживачем послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води, проте систематично нехтує, встановленим законом обов’язком, не оплачує послуги, внаслідок чого утворилась значна сума заборгованості.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2007 року позовні вимоги задоволені з відповідача стягнуто на користь позивача 2353, 91 грн. за період з 01.05.2004 року по 30.04.2007 року.
За заявою відповідача заочне рішення скасовано ухвалою цього суду від 13 листопада 2009 року.
У червні 2010 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося з заявою про збільшення позовних вимог та просило стягнути з відповідачки заборгованість з 01.09.2001 року по 01.05.2010 року у сумі 5623 грн. 57 коп.
ОСОБА_1 позов не визнала та звернулася до суду з зустрічною позовною в порядку ЗУ « Про захист прав споживачів”, посилаючись на невикористання послуг в період з 01.09.2001 року по 10.11.2004 року, неналежну якість послуги в опалювальний період. Просила застосувати трирічний строк позовної давності, зобов’язати відповідача суму заборгованості, яка є за межами позовної давності, виключити. Також просила зобов’язати відповідача відключити опалення в квартирі та стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 5623, 57 грн., звільнити її від судових витрат згідно з Законом України „Про захист прав споживача”.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2010 року позов КП «ХТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду та зустрічний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов’язання відключення від системи опалення, застосування строку позовної давності, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за опалення та гарячу воду з 01. липня 2004 року по 01 травня 2010 року у сумі 4843 грн. 36 коп..
В задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення заборгованості за період з 01 вересня 2001 року до 01 липня 2004 року – відмовлено.
В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині відключення квартири від системи опалювання, стягнення моральної шкоди - відмовлено;
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Держави судові витрати : судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
На погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи , а саме з довідки дільниці № 11 Київської філії КП «Жилкомсервіс» м. Харкова вбачається, що АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в будинку, що належить громадянинові, береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
У відповідності до п.8 «Правил надання населенню послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.05.2005 року передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором.
Згідно ст.24 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІУ від 02.06.2005 р., передбачений обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частиною 2 ст. 205 ЦПК України передбачено, що правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав необгрунтованими посилання представника відповідача, щодо відсутності у відповідача договору з позивачем, як на підставу несплати за надані послуги, оскільки відповідач споживала послуги, котрі надавав позивач і не відмовлялася від них у встановленому Законом порядку.
З наданої позивачем довідки вбачається, що з 01 вересня 2001р. по 01 травня 2010р. комунальні послуги по вищезазначеній квартирі не сплачувались, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 5623 грн. 57 коп.(а.с.43).
У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність складає три роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 10 липня 2007 р. з позовною вимогою про стягнення заборгованості за період з 01.05.2004 року по 30.04.2007 року.
Але 03.06.2010р. позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути заборгованість за період з 01.09.2001 року по 01.05.2010 року.
В зв”язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням строку позовної давності, відповідно до заяви представника відповідача в порядку ч. З ст. 267 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01 липня 2004 р. до 01 травня 2010р. Також районний суд правильно зазначив, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості за період з 01 вересня 2001 року по 01 липня 2010 року задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 в застосуванні строку позовної давності з 05.05.2007 року, оскільки у відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність визначена як строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Тобто законодавець пов'язує застосування строку позовної давності з строком подачі до суду позовної заяви, а не заяви про скасування заочного рішення. Матеріали справи свідчать ,що з позовом по стягнення заборгованості за теплопостачання позивач звернувся 10.07.2010 року.
Також районний суд правильно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про відключення її квартири від загальної системи опалення багатоквартирного будинку у зв'язку з її безпідставністю. Згідно „Порядку відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та поставки гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання” затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово – комунального господарства України 22.11.2005 року №4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за № 1478/11758, з урахуванням змін внесених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України № 169 від 06.11.07 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2007 року „відключення від мереж централізованого опалення житлового будинку дозволяється з дозволу усіх жителів. Відключення окремих квартир житлового будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання вказаним Порядком заборонено.”
Судова колегія також не може взяти до уваги посилання представника ОСОБА_1 ,на те, що ОСОБА_1 повинна сплачувати послуги з опалення лише з 10.11.2004 р. у зв'язку з їх необґрунтованістю. Представник відповідача надав у судовому засіданні апеляційного суду ксерокопію договору міни житлового приміщення не засвідчений в установленому законом порядку. Вказаний договір міни не містять і матеріали справи.
Судова колегія не може погодитися також з посиланням представника, що ОСОБА_1 не повинна сплачувати послуги з теплопостачання у зв”язку з тим, що вони надавалися неналежної якості. Суду першої та апеляційної інстанції не надані акти, які б свідчили про надання вказаної послуги неналежної якості.
В зв”язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
Районний суд також обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Зважаючи на викладене, рішення районного суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комунальні послуги з опалення та гарячого водопостачання за період з 01 липня 2004 року до травня 2010 року у сумі 4843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) гривні 36 коп. є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин судова колегія знаходить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, його рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ в 20- денний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: