Справа № 2-1711/10

                                                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                                  13 жовтня 2010 року                                

                        Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням   судді Луньової Т.М.,  

за участі секретаря -  Бєлих Н.Б.,

прокурора – Гайдашук Д.А.,

позивача – ОСОБА_1,

представника органу опіки та піклування при Ковельській райдержадміністрації – Олексюк Ю.В.

розглянувши у відкритому заочному  судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3  до  ОСОБА_4 про визначення  місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька,

                                                        в с т а н о в и в :

                        Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

                        Обґрунтовуючи позов позивач посилається на наступні обставини: з відповідачем ОСОБА_4 позивач одружилась 23 травня 2003 року. У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв’язку  з тяжким матеріальним становищем, у якому опинилась сім*я позивачки, та боргами, які виникли у у зв*язку з тривалими хворобами відповідача, у лютому 2007 року позивач вимушена була виїхати на роботу за кордон, до Італії. Малолітня дитина сторін залишилась проживати в АДРЕСА_1 і з жовтня 2008 року постійно проживала з матір*ю позивачки. Протягом всього часу перебування за кордоном позивач не втрачала зв’язку з сім*єю, підтримувала сім*ю фінансово, повертала борги, які виникли під час хвороб батька дитини, цікавилась життям дитини. Відповідач ОСОБА_4 з жовтня 2008 року вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, періодично виїздить за межі України.  Зрозумівши, що подальше життя з відповідачем неможливе, з причин різних поглядів на обов’язки  в сім*ї, 07 вересня 2009 року шлюб між сторонами було розірвано. У серпні 2010 року позивач уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7 актовий запис №137 ч.1, рік 2010., у якому позивачка народила  доньку  ОСОБА_8. Позивачка разом з чоловіком та донькою постійно проживає в АДРЕСА_2 що підтверджується відповідними письмовими доказами. Як мати, позивачка постійно вболіває за майбутнє своїх дітей, у тому числі за майбутнє свого сина. Разом з тим, позивачка позбавлена можливості у повній мірі здійснювати своє піклування про здоров*я  сина, його фізичний та моральний розвиток, навчання, а також створювати належні умови для розвитку природних здібностей дитини, оскільки  сторони не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини. Зокрема, незважаючи на ту обставину, що дитина знаходиться на повному утриманні позивачки, а також на те, що саме позивачка та її мати піклуються  про належний розвиток   дитини, відповідач не надає позивачці дозволу на виїзд дитини за кордон.  Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані піклуватись про здоров*я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ст. 11,12  Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім*ї разом з батьками або в сім*ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні  права та обов*язки щодо своїх дітей. Предметом основної  турботи та основним обов*язком батьків є забезпечення інтересів  своєї дитини. Виховання в сім*ї  є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов*язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров*я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати  належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, а відмовою у наданні дозволу про вивіз дитини за кордон позбавляє дитину можливості проживати в сім*ї разом з матір*ю.

                    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві і прохає його задовольнити, прохає суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір*ю, позивачкою у справі, місце проживання якої зареєстроване за адресою:  АДРЕСА_2 та дозволити виїзд дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька дитини, ОСОБА_4.

                      Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи  наведене суд приходить до висновку про можливість розгляду справи  у заочному порядку, проти чого не заперечила позивач у справі.

                    Заслухавши пояснення позивача, думку прокурора та представника органу опіки та піклування при Ковельській райдержадміністрації, щодо підставності позову, дослідивши письмові  докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.  

                     Згідно ст. 11,12  Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім*ї разом з батьками або в сім*ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні  права та обов*язки щодо своїх дітей. Предметом основної  турботи та основним обов*язком батьків є забезпечення інтересів  своєї дитини. Виховання в сім*ї  є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов*язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров*я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати  належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.

                     Відповідно до вимог ст. 160,161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо  того, з ким із них  буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов*язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров*я та інші обставини, що мають істотне значення.

                     Копією свідоцтва про народження серії 1-ЕГ №НОМЕР_1, а також копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЕГ №НОМЕР_2 від 07 вересня 2009 року доводиться та обставина, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

                     Відповідно до довідки УГІРФО УМ ВС України у Волинській області від 13.11.2009 року №18/348 місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

                      В судовому засіданні встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 23 травня 2003 року по 07  вересня 2009 року. Дана обставина доводиться випискою з рішення Ковельського міськрайонного суду у справі №2-248/09 від 23 квітня 2009 року та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ЕГ №НОМЕР_2 від 07 вересня 2009 року.

                       Показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 стверджуються пояснення позивача, щодо причин, які спонукали позивача  припинити подружні відносини з відповідачем у справі, а також обставин виїзду позивача за межі України.

                      Зокрема, як вбачається з показань свідків та пояснень позивача, протягом часу  сумісного проживання сторін в с. Підріжжя Ковельського району, відповідач ОСОБА_4 не дбав про добробут сім*ї, фактично проживав за рахунок своєї дружини – позивача ОСОБА_1 та тещі – ОСОБА_8 Крім цього, саме безвідповідальна поведінка відповідача призвела до матеріальної скрути, яка виникла у сім*ї. Зокрема, протягом 2004-2005 років відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, двічі  потрапляв у дорожньо транспортні пригоди,  у зв*язку з чим тривалий час перебував на лікуванні в умовах стаціонару та лікувався амбулаторно. Саме зазначені причини змусили позивача,  яка народила дитину 26 січня 2004 року, вже у серпні 2004 року вийти на роботу, а також позичати гроші, щоб мати змогу забезпечити процес лікування відповідача.  Оскільки і після одужання заходів для працевлаштування відповідач не вживав, позивач вимушена була виїхати до Італії на заробітки, щоб мати змогу повернути борги та прогодувати дитину.  

                        Витягом з акту про укладення шлюбу рік 2010 Акт 137 частина 1, витягом з акту про народження рік 2010 Акт 693 частина 2 Серія В доводиться  та обставина, що позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином Італії ОСОБА_7, який є батьком її доньки  ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

                        Довідкою про сімейний стан, виданою службою реєстрації громадян Комуни ОСОБА_14, а також копією договору купівлі-продажу квартири   доводиться та обставина, що позивач ОСОБА_1 має постійне місце проживання, проживає разом із сім*єю і зареєстрована за адресою АДРЕСА_2

                       Довідками  працедавців позивача ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_7, а також довідками про доходи та декларацією №322  за 2009 рік, доводиться та обставина, що як позивач, та і чоловік позивача -  ОСОБА_7, мають  постійне місце роботи та сталі заробітки.

                        В судовому засіданні встановлено і доводиться показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що з жовтня 2008 року малолітня дитина сторін – син ОСОБА_3, постійно проживав разом з матір*ю позивача, ОСОБА_8. Крім цього, як вбачається з показань свідків, батько дитини – відповідач ОСОБА_4, не має постійного місця роботи,  періодично виїздить з місця постійного проживання на заробітки.

                          Згідно принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 року, малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою з матір*ю.  

                          З показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10,  викладачів Підрізької ЗОШ, вбачається, що позивач ОСОБА_1 виключно позитивно впливає на свого сина, ОСОБА_3. Зокрема, свідки відмічають покращення психологічного стану дитини за час спільного проживання матері і дитини, покращення настрою та характеру дитини. Крім цього, свідки вказують на ту обставину, що між малолітнім ОСОБА_3 та донькою позивача ОСОБА_12 склалися дуже близьки і теплі стосунки, що також позитивно впливає на розвиток дитини.

                         В судовому засіданні представник органу опіки та піклування при Ковельській райдержадміністрації – ОСОБА_2 ствердила обставини, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги, а також пояснила, що у ході спілкування з малолітнім ОСОБА_3, останній виявив бажання проживати разом з мамою та сестричкою. Крім цього пояснила, що у ході перевірки заяви позивача, вона, як голова комісії з питань захисту прав дитини, мала розмову з теперішнім чоловіком позивача – ОСОБА_7, який ствердив свою згоду на проживання малолітнього ОСОБА_3 у його сім*ї, розповів про заходи, які вживав він та позивачка для покращення процесу  адаптації дитини у іншій країні.

                         Згідно висновку органу опіки та піклування при Ковельській райдержадміністрації №1475/11/2-10 від 10.09.2010 року, орган опіки і піклування прийшов до висновку про доцільність зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір*ю, ОСОБА_1, місцем проживання якої є АДРЕСА_2

                        Таким чином, беручи до уваги  ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов*язків, особисту прихильність дитини  до кожного з батьків, вік дитини, суд приходить до висновку, про підставність вимог позивача, щодо визначення місця проживання дитини з матір*ю, за місцем проживання останньої.

                        Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідач не погоджується надати дозвіл на виїзд дитини за кордон з позивачкою ОСОБА_1, тобто до місця постійного проживання матері дитини.

                       Відповідно до п.4 Наказу МВС України від 21.12.2002 року за №1603 «Про затвердження порядку провадження за заявам и про оформлення паспортів громадянами для виїзду за кордон і проїзних документів дитини»,  за наявності заперечень батьків або законних представників неповнолітніх дітей, які залишаються в Україні, паспорт  - проїзний документ  оформляється на підставі рішення суду.

                        Оскільки суд дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір*ю, яка мешкає в Республіці Італія, вимога позивача, щодо надання дозволу на виїзд дитини  за кордон без згоди батька, підлягає задоволенню.

                        На підставі ст.  15,30,62, 85,  174, 212, 213,  215, 218, 224   ЦПК України, ст. 19,150,160,161 Сімейного Кодексу України, ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства», принципів Декларації про права дитини,   п.4 Наказу МВС України від 21.12.2002 року за №1603 «Про затвердження порядку провадження за заявам                      и про оформлення паспортів громадянами для виїзду за кордон і проїзних документів дитини»,

суд –

                                                                   в и р і ш и в :

                        Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього  сина, ОСОБА_3,  до  ОСОБА_4 про визначення  місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, задовольнити повністю.

                        Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір*ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем реєстрації проживання останньої: АДРЕСА_2

                       Дозволити виїзд за кордон дитини, малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір*ю, ОСОБА_1, реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 без згоди батька дитини, ОСОБА_4.

                       Судові витрати залишити за сторонами.

                       Рішення може бути переглянуте  Ковельським міськрайсудом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                        Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Волинськоі області через Ковельський міськрайсуд  протягом десяти днів з дня його проголошення.                                          

                       Головуюча :                                                    Т.М.Луньова