Справа № 2-1681/10

                                                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                                  13 жовтня 2010 року                                

                        Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням   судді Луньової Т.М.,  

за участі секретаря -  Бєлих Н.Б.,

представника позивача – Ігнатенко Н.В.,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом АТ «Страхова компанія «АХА» до ОСОБА_2 про стягнення 12119,90 грн.,

                                                        в с т а н о в и в :

                    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування потерпілому у ДТП ОСОБА_5 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 11434,99 грн.,  три проценти річних від простроченої суми в розмірі 334,91 грн. та витрати на оплату проведеної авто товарознавчої експертизи у розмірі 350 грн.

                    Обґрунтовуючи позов позивач посилається на наступні обставини: 06 червня 2007 року о 13.00 год. на  461 км.  а/д М-017 Київ-Ковель – державний кордон сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів – «ВАЗ 2101» д.н. НОМЕР_2, яким керував  відповідач ОСОБА_2 та «ВАЗ 211540», НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5. Внаслідок ДТП автомобіль «ВАЗ 211540», НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, отримав механічні пошкодження, що стверджується первісною та розширеною довідками ДАІ, страховим актом №7232/05/03 від 06.08.2007 року, розрахунком страхового відшкодування від 01.08.2007 року та актами товарознавчого дослідження. До настання страхового випадку між ОСОБА_5 та позивачем  було укладено договір добровільного страхування від 05.04.2007 року № 031009/05 АП, за яким страхова компанія застрахувала інтереси ОСОБА_5,  пов’язані  з експлуатацією наземного транспорту – легкового автомобіля НОМЕР_1. Власник автомобіля вчасно звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування і позивач виплатив потерпілій особі суму  страхового відшкодування, яка була визначена у ході товарознавчого дослідження, а саме у розмірі 10583,78 грн. Позивачем також було оплачено вартість роботи експерта в сумі 350 грн.                                                            

                     Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується виною особою. 09 липня 2007 року постановою Ковельського міськрайсуду Волинської області відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок порушення ним п.п.13.1 ПДР України, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України і піддано адміністративному стягненню. Враховуючи наведене, саме відповідач на підставі ст.1188 ЦК України є особою, відповідальною за завдані потерпілому збитки.

                     Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив  страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдання збитків.

                    17  червня 2009 року позивач скерував відповідачеві листа №190 АР, у якому запропонував здійснити оплату суми боргу в розмірі 10933,78 грн. Незважаючи на ту обставину, що зазначеного листа відповідач отримав 22 червня 2009 року, вимоги, викладені позивачем у листі проігнорував, витрати, понесені позивачем у зв’язку з виплатою страхового відшкодування не сплатив.

                    Оскільки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом,   сума боргу, з урахуванням індексу інфляції з червня 2009 року по червень 2010 року склала 11434,99 грн., а 3% річних станом на 15.07.2010 року складають 334,91 грн.

                      В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві і прохає його задовольнити. Прохає суд ухвалити рішення, яким стягнути  з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування потерпілому у ДТП ОСОБА_5 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 11434,99 грн.,  три проценти річних від простроченої суми в розмірі 334,91 грн. та витрати на оплату проведеної автотоварознавчої експертизи у розмірі 350 грн. Крім цього, в судовому засіданні представник позивача прохає поновити строки  позовної давності, посилаючись на поважність причин,  з яких позивачем було пропущено строки позовної давності. Як на доказ поважності причини пропуску позовної давності посилається на ті обставини, що під час підготовки позивачем листа-вимоги на  ім`я відповідача, щодо відшкодування ним витрат, понесених позивачем на виконання договору страхування, позивачем було втрачено оригінал платіжного доручення №12356 від 13.08.2007 року, який є одним з основних та належних доказів у справі. Отже за відсутності платіжного доручення позивач був позбавлений можливості звернутись з позовною заявою до суду. З метою отримання дублікату  платіжного доручення позивач звернувся до АТ «УкрСиббанк», який лише по спливу строку позовної  давності надав позивачеві дублікат  платіжного доручення.

                        Відповідач ОСОБА_2 та представник позивача – ОСОБА_3 позову не визнали і заперечують проти його задоволення. Заперечуючи позов посилаються на ті обставини, що у ході огляду транспортного засобу 15 червня 2007 року експертом ОСОБА_6  у протоколі огляду транспортного засобу було відображено пошкодження, які  в дійсності автомобіль ВАЗ 211540, 2007 року випуску, належний ОСОБА_5, під час  ДТП не зазнав. Як наслідок, вартість ремонтних робіт, на думку позивача, була безпідставно збільшена на значну суму. Крім цього,  відповідач та представник відповідача, прохають  застосувати, при вирішенні позову,  ч.4 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

                         Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний, однак  задоволенню не підлягає.

                         Згідно ч.1 і ч.2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній.... справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ.

                          В судовому засіданні відповідач  визнав ту обставину, що 06 червня 2007 року о 13.00 год. на  461 км.  а/д М-017 Київ-Ковель – державний кордон сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів – «ВАЗ 2101» д.н. НОМЕР_2, яким керував  відповідач ОСОБА_2 та «ВАЗ 211540», НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5. Внаслідок ДТП автомобіль «ВАЗ 211540», НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, отримав механічні пошкодження.

                         Визнав відповідач і ту обставину, що відповідно до постанови Ковельського міськрайонного суду від 09 липня 2007 року винуватцем зазначеної вище ДТП є саме відповідач, у зв*язку з чим його було піддано адміністративному стягненню за ст.124 КпАП України у виді штрафу в розмірі 20 грн.

                         Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

                           Не заперечуючи своєї вини у вчинені дорожньо транспортної пригоди, відповідач ОСОБА_2 не погоджується з розміром збитків, заподіяних ОСОБА_5 внаслідок ДТП. Зокрема посилається на ту обставину, що експерт, як під час огляду транспортного засобу, так і у ході складання калькуляції вартості відновлювального  ремонту автомобіля ВАЗ 211540, держномер НОМЕР_1, безпідставно зазначив такі пошкодження, які насправді автомобіль, належний ОСОБА_5 не зазнав. Разом з тим, будь яких доказів на обґрунтування своїх заперечень, ні відповідач, ні представник відповідача, суду не представили, крім цього, з огляду на відсутність даних про місцезнаходження автомобіля ВАЗ 211540. власником якого на момент ДТП був ОСОБА_5, а також з огляду на тривалість часу, який  сплив з моменту ДТП, вважають за неможливе визначити  реальні пошкодження, яких зазнав автомобіль під час ДТП, а також вартість відновлювальних робіт.

                            У той же час суд не вбачає підстав ставити під сумнів належність доказів, зазначених позивачем у обгрунтування   позову.

                            Так, звітом №2007/02-49 спеціаліста автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку від 22.06.2007 року, протоколом огляду транспортного засобу від 15 червня 2007 року, калькуляцією вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 211540, д.н. НОМЕР_1 до звіту №02-49 від 22.06.2007 року та фототаблицею до нього, доводиться та обставина, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 211540 д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування показника ВТВ складає 10836,28 грн.

                             Відповідно до рахунку №02-37 від 22 червня 2007 року Волинським ТУ СК «Український страховий Альянс» оплачено експертне автотоварознавче дослідження автотранспорту відповідно  говору №02-37 у розмірі 350 грн.

                             Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив  страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдання збитків.

                              Копією заяви про пошкодження транспортного засобу марки ВАЗ 211540, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , поданої  ОСОБА_5    06 червня 2007 року на ім*я ЗАТ СК «Український Страховий Альянс», наказом №8271 від 08.08.2007 року по ЗАТ СК «Український Страховий Альянс», страховим актом №7232/05/03  від 06.08.2007 року; розрахунком страхового відшкодування від 01.08.2007 року, а також платіжним дорученням №12356 від 08.08.2007 року доводиться та обставина, що позивач 08.08.2007 року  виплатив потерпілій особі суму  страхового відшкодування, яка була визначена у ході товарознавчого дослідження, а саме у розмірі 10583,78 грн. Таким чином, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача у справі суми сплаченого страхового відшкодування  є підставними.

                               Копією повідомлення про отримання поштової кореспонденції доводиться та обставина, що 22 червня 2009 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача лист-пропозицію №190АР, щодо здійснення оплати суми боргу.  Відповідно підставними є вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача у справі у відповідності до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргових зобов*язань, а також трьох процентів річних  за весь час  прострочення зобов*язань.

                         У той же час, відповідно до вимог ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

                          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 заявили про застосування позовної давності  при вирішенні даного спору. Зокрема вказують на відсутність поважних причин, які  б призвели  до пропуску  позивачем строків позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності за позовними вимогами почався  13.08.2007 року і закінчився 12.08.2010 року. Позовну заяву, як слідує з відмітки поштового відділення, позивачем скеровано на адресу суду лише 11.09.2010 року.

                         Як на доказ поважності причини пропуску позовної давності позивач посилається на ті обставини, що під час підготовки позивачем листа-вимоги на  ім`я відповідача, щодо відшкодування ним витрат, понесених позивачем на виконання договору страхування, позивачем було втрачено оригінал платіжного доручення №12356 від 13.08.2007 року, який є одним з основних та належних доказів у справі. Отже за відсутності платіжного доручення позивач був позбавлений можливості звернутись з позовною заявою до суду. З метою отримання дублікату  платіжного доручення позивач звернувся до АТ «УкрСиббанк», який лише по спливу строку позовної  давності надав позивачеві дублікат  платіжного доручення.

                          У той же час позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у обґрунтування вимоги позивача, щодо поновлення строків позовної давності.

                          В судовому засіданні встановлено, що відповідач  протягом строку позовної давності не визнавав свого боргу перед позивачем у справі, тож підстав, передбачених ст. 264 ЦК України, щодо переривання  перебігу позовної давності суд не вбачає.

                           Крім цього, позивач, у разі наявності обставин, зазначених у обґрунтування вимог, щодо поновлення строку позовної давності, не був позбавлений можливості   скористатись правом на витребування доказів чи на  забезпечення доказів, що передбачено ст. 133-135,137 ЦПК України, однак не скористався таким правом.

                            Враховуючи наведене, суд при ходить  до висновку, що хоча вимоги позивача щодо  стягнення з відповідача ОСОБА_2  сплаченого страхового відшкодування  з урахуванням індексу інфляції та річних від простроченої суми. А також витрат на оплату за проведення авто експертизи  транспортного засобу є підставними, однак задоволенню не підлягають у зв*язку з спливом позовної давності.

                            На підставі ст. 15,30, 58,59, 60-62, 85, 88, 173, 174, 212, 213,  215  ЦПК України, ст. 261,267 ЦК України, суд

                                                                        в и р і ш и в:

                      У позові  АТ «Страхова компанія «АХА» до ОСОБА_2 про стягнення 12119,90 грн. страхового відшкодування   відмовити.  

                     Судові витрати залишити за сторонами.

                     Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Волинськоі області через Ковельський міськрайсуд  протягом десяти днів з дня його проголошення.  

                      Головуюча:                                                                            Т.М.Луньова