Справа  № 2-4989/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 листопада  2010 року  Авдіївський  міський  суд  Донецької  області  у  складі:

головуючого  судді  Панченко О.О.,

при  секретарі   Лисенко Л.М.,

за участю представника  позивача  ОСОБА_1,

                 представника  третьої особи  Кривошеєнко Ю.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  місті  Авдіївка  Донецької   області   цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_3   до   ОСОБА_4,  третя  особа  -  служба  у  справах  дітей  Авдіївської  міської  ради  про  встановлення  місця  проживання  неповнолітньої  дитини,  суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив встановити місце проживання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним.  Обґрунтовував свої вимоги тим, що від шлюбу з відповідачкою має неповнолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.  У вересні 2009 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано, після чого син став проживати разом з відповідачкою.  Відповідачка з дитиною зареєстровані за місцем проживання позивача, тобто за адресою: АДРЕСА_1, а проживають в теперішній час у  будинку її подруги за адресою: АДРЕСА_2  Вказав також, що аліменти на утримання сина він сплачує на користь відповідачки справно.  У добровільному порядку з відповідачкою не можуть визначитися з місцем проживання дитини.  Посилаючись на те, що має постійне місце проживання – власний будинок, постійне місце роботи, пристойну заробітну плату та може надати дитині гідне виховання, розвиток та утримання, а відповідачка натомість не має власного житла, не працює, дитині не приділяє належної уваги, просив позовні вимоги задовольнити та встановити місце проживання неповнолітньої дитини разом з ним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник          ОСОБА_1,  що  діє на підставі ордера, позовні вимоги підтримали.  ОСОБА_3 пояснив, що їх з відповідачкою подружнє життя не склалось, його намагання зберегти родину хоча б заради дитини ні до чого не призвели, тому шлюб між ними було розірвано, після чого відповідачка разом з дитиною стала проживати у квартирі, що належить йому та  ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3    Навмисно змусив відповідачку звільнити зазначену квартиру, сподіваючись на те, що залишившись без жила, вона віддасть йому дитину.  З серпня 2010 року відповідачка з сином проживають в будинку її подруги за адресою: АДРЕСА_2  Встановлені рішенням суду аліменти на утримання сина він сплачує на користь відповідачки справно.  У добровільному порядку вони з відповідачкою не можуть визначитися з місцем проживання дитини.  Має постійне місце проживання – власний будинок, постійне місце роботи і пристойну заробітну плату, готовий забезпечити  дитині гідне виховання, розвиток та утримання, а відповідачка не має власного житла, не працює, живе лише на аліменти, які він сплачує на утримання дитини, всупереч інтересам дитини займається лише собою і не приділяє належної уваги дитині.  Син виказує бажання проживати разом з ним.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала.  Зазначила, що дитина має проживати разом з нею, вона забезпечує її належне виховання, розвиток та утримання.  Пояснила, що їх з відповідачем шлюб було розірвано у вересні 2009 року, після чого вона з сином стали проживати окремо від позивача, хоча й на теперішній час зареєстровані за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1  Фактично вони з сином проживають в будинку її подруги ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 де вони займають окрему кімнату, у сина є окреме спальне місце, письмовий стіл для занять.  Також зазначила, що позивач дійсно сплачує аліменти на утримання сина, проте його вихованням та розвитком фактично не займається, настроює сина проти неї.  Просила відмовити позивачеві у позові, оскільки вважає, що місцем проживання дитини має бути місце проживання матері, вказала, що житлово-побутові умови будинку, де вона в теперішній час проживає з сином, є задовільними, в найближчий час збирається винаймати житло, працевлаштувалась, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, докладає зусиль до виховання та розвитку дитини.  Посилаючись на вказані обставини, просила у позові відмовити.

Представник третьої особи спеціаліст служби у справах дітей Авдіївської міської ради - Кривошеєнко Ю.В., що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні пояснила, що у вересні 2010 року позивач звертався до служби у справах дітей Авдіївської міськради з заявою про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з ним.  Враховуючи відсутність обставин, що виключають можливість проживання дитини з одним з батьків, рішенням комісії з питань захисту прав дитини Авдіївської міськради було рекомендовано ОСОБА_3 звернутись для вирішення вказаного питання до суду.

Суд, заслухавши позивача, його представника, відповідачку, представника третьої особи, свідків, дослідивши докази, встановив наступні обставини та правовідносини.

Батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_1, виданим 22.08.2000р.

Малолітня дитина - син ОСОБА_6 після розлучення батьків з серпня 2009 року проживає з матір’ю – ОСОБА_4, спочатку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зараз у будинку за адресою: АДРЕСА_2  

Відповідачка власного житла не має, вона та неповнолітня дитина зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, де вони не проживають з серпня 2009 року, що підтверджено у судовому засіданні та сторонами не оспорюється.

В ході опитування у судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6, 2000 року народження, має добрі рівні стосунки як з мамою, так і з батьком, за бажанням навідує батька (мати йому в цьому не перешкоджає), та бажає проживати разом з батьком, що пояснює бажанням проживати у власному будинку, мати більше носильних речей та комп’ютер.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини беруться до уваги: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи даний спір, суд взяв до уваги наступне.

З серпня 2009 року, з часу розірвання шлюбу між батьками, малолітня дитина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір’ю, яка має постійне місце роботи, задовільні житлово-побутові умови, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, опікується вихованням, розвитком та утриманням дитини.  З характеристики за місцем навчання неповнолітнього ОСОБА_6 вбачається, що дитинною опікується саме матір, яка систематично відвідує школу, здійснює належне виховання дитини, контролює її учбовий процес.  Ці ж обставини підтвердили у судовому засіданні свідки: класний керівник дитини ОСОБА_9 та перша вчителька ОСОБА_10

Позивач має позитивні характеристики за місцями роботи та проживання, постійне місце роботи, стабільний дохід, однак постійно дитиною не опікується, не займається її вихованням, не відвідує школу, де навчається дитина, не цікавиться її успіхами, не контролює учбовий процес, не створює умови для розвитку та оздоровлення дитини.

Доводи  позивача про те, що син виявляє бажання проживати з ним,  суд  не  приймає  до  уваги,  оскільки   вони  є  його  суб’єктивною  думкою  та  не  ґрунтуються  на  законі.

З урахуванням сукупності доказів, ставлення позивача та відповідачки до виконання  своїх  батьківських  обов’язків,  а  також  зважаючи  на  те,  що  після розлучення  батьків  неповнолітня  дитина  постійно  проживає  з  відповідачкою,  яка   має  достатні  умови  для  виховання  та  розвитку  дитини,  суд  дійшов  висновку  про необхідність  відмови  у  задоволенні  позовних  вимог,  оскільки  вони  є  безпідставними та  такими,  що  не  ґрунтуються  на  законі.

На  підставі  ст.161  Сімейного  кодексу  України  та  керуючись  ст.ст.10,  11,     57-60,  62,  64,  81,  88,  212-215  ЦПК  України,  суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення місця проживання неповнолітньої дитини  відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення  через Авдіївський  міський  суд.

Суддя: