ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2006 року Придніпровська залізниця звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” штрафу  в сумі 13 280 грн. за невірно зазначений в накладних код  вантажоодержувача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 року у справі № 9/58 (суддя: Подобєд І.М.) в задоволенні позовних вимог Придніпровської залізниці відмовлено.

В апеляційній інстанції справа не розглядалася.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 року у справі № 9/58 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши  доводи  касаційної  скарги, перевіривши  юридичну  оцінку  обставин  справи та повноту їх  встановлення, дослідивши  правильність  застосування  судом першої інстанції  норм матеріального  та процесуального  права, вважає, що  касаційна  скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції без змін, а скаргу –без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено місцевим господарським судом, у січні 2005 року зі станції “Нікополь” Придніпровської залізниці відповідачем відправлено вагони №№ 66690058, 64411853, 60232659, 60005576, 67861658, 65062341 згідно дорожніх відомостей №№ 47519336, 47519363, 47519393, 4751405, 47519412, 47519424 на станцію “Дніпропетровськ-Вантажний” Придніпровської залізниці для ТОВ “Будматеріали Плюс”.  

При оформленні перевізних документів відповідачем не вірно зазначено код вантажоодержувача, замість «1357» зазначено «3939».

Даний факт встановлений після прибуття вантажу на станцію призначення і зафіксований актами загальної форми від 22, 23, 24.01.2006 року №№10, 11, 12.

Згідно зі ст.  122 Статуту залізниць України  за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для пред’явлення позову до залізниці, виходячи з наступного.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п’ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.

Статтею 137 цього Статуту передбачено, що зазначений шестимісячний термін обчислюється в усіх інших випадках –з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем складання актів загальної форми, що стало підставою для подання позову.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, Залізниця цей строк пропустила. Обставини спливу позовної давності досліджувались місцевим господарським судом, який дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропущення позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.   

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Придніпровської залізниці залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2006 року у справі № 9/58 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   О.Подоляк