Справа № 2-3945

                                                                                                                           2010 р.

                                                             РІШЕННЯ

                                                     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          19 листопада 2010 р., Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

                                              головуючого-судді Козленка В.В.,

                                              при секретарі Кудас О.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання недійсним договору іпотеки, про розірвання договору поруки, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

          ПАТ  " ОТП Банк " звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 р. Позивач просив стягнути з відповідачів солідано 808042 грн. 80 коп.- заборгованість за кредитним договором, яка складалась з заборгованості по кредиту, з заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені.

          Під час розгляду справи згідно з умовами договору від 28 травня 2010 р.  про купівлю- продаж кредитного портфелю, укладеного між ПАТ «ОТП Банк»  і ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст. 512 ЦК України відступило право вимоги за кредитним договором від 28 березня 2008 р., а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  прийняло право вимоги за цим кредитним договором, у зв язку з чим суд на підставі ст. 512 ЦК України та в порядку, передбаченому ст. 37 ЦПК України, задовольнив клопотання представника  ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  і залучив до участі у справі як позивача-  ТОВ «ОТП Факторинг Україна» замість ПАТ «ОТП Банк», оскільки в даному випадку вібулась заміна кредитора у зобов язанні.  

          Уточнивши в подальшому під час розгляду справи позовні вимоги, позивач- ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить стягнути з відповідачів солідано 807686 грн. 38 коп.- заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 р., яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по сплаті відсотків за  користування  кредитом.

           Свої позовні вимоги позивач  мотивує  тим, що 28 березня 2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 на купівлю нерухомого майна був наданий кредит у сумі 96 900 доларів США строком до 25 березня 2022 р.  р. зі сплатою 13,25% річних.  Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом згідно з графіком повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. Але, на порушення умов договору відповідачка зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2010 р. утворилася заборгованість в розмірі 807686 грн. 38 коп., яка складається з заборгованості за кредитом- 743501 грн. 87 коп. та з заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами- 64184 грн. 50 коп.  Крім того, позивач  посилається на те, що 28 березня 2008 р. на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 взяв на себе зобов язання у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов язань за кредитним договором нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що й ОСОБА_1  тобто за повернення кредиту та сплату відсотків.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та дала пояснення згідно з вищевикладеним.

          Відповідач ОСОБА_2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в судове засідання не з явився та не повідомив суд про причини неявки.

          Відповідачка ОСОБА_1 та її представник позов не визнали. При цьому відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду  з зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору від 28 березня 2008 р., про визнання недійсним договору іпотеки від 08 квітня 2008 р. , про розірвання договору поруки від 28 березня 2008 р., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що де які пункти укладеного кредитного договору від 28 березня 2008 р. є незаконними, протиправними, порушуючими  норми законодавства.  Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов язання має бути виражене у грошовій одиниці України- гривні і сторони договору можуть лише визначити грошовий еквівалент зобов язання в іноземній валюті, але в порушення цієї вимоги закону ЗАО «ОТП Банк» визначив в предметі договору суму, зафіксовану лише в іноземній валюті без жодного посилання на національну валюту. Це порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору є підставою згідно з ст. 215 ЦК України для визнання його недійсним. Крім того, відповідачі посилаються на те, що неправомірне посилання банка тільки на іноземну валюту- долари США привело до того, що вони помилково розуміли обставини, які мають суттєві значення для них. Так, на день укладання кредитного договору курс валюти складав: 1 долар США  за 5 грн. 05 коп., а на сьогоднішній день складає: 1 долар США  за 7 грн. 92 грн. При укладанні кредитного договору  вони ніяк не могли  передбачити ,що офіційний курс долара США по відношенню до гривні може так вирости і при укладанні договору вони не могли передбачити та перешкодити негативному впливу світової фінансової кризи , а на підставі ст. 229 ЦК  України якщо особа, яка вчинила правочин помилялась відносно обставин, які мають суттєве значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним і тоді кожна із сторін зобов язана  повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Також відповідачі посилаються на те, що при умові визнання недійсним кредитного договору  від 28 березня 2008 р. підлягають розірванню договір іпотеки від  08 квітня 2008 р. та договір поруки від 28 березня 2008 р., якими  забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, відповідачі посилаються на те, що надання банком позичальникові грошових коштів (кредита)  виключно в іноземній валюті є валютною операцією, на що згідно з діючим законодавством необхідна індивидуальна лицензія, якої  ЗАО «ОТП Банк»

не мав при укладенні кредитного договору 28 березня 2008 р.    

          Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали зустрічний позов та дали пояснення згідно з вищевикладеним.

          Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_1В та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, а зустрічний позов  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, про визнання недійсним договору іпотеки, про розірвання договору поруки задоволенню не підлягає.

          Судом встановлено, що 28 березня 2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 на купівлю нерухомого майна був наданий кредит у сумі 96 900 доларів США строком до 25 березня 2022 р.  р. зі сплатою 17,36% річних.  Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно сплачувати заборгованість за кредитом згідно з графіком повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. 28 березня 2008 р. на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 взяв на себе зобов язання у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов язань за кредитним договором нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі, що й ОСОБА_1  тобто за повернення кредиту та сплату відсотків.

          Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08 квітня 2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк»  та відповідачкою  ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно  з яким ОСОБА_1 надало в іпотеку нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

           Але, на  порушення умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2010 р. утворилася заборгованість у розмірі 807686 грн. 38 коп., яка складається з заборгованості за кредитом- 743501 грн. 87 коп. та з заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами- 64184 грн. 50 коп.  

          При таких, встановлених судом обставинах, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  підлягають задоволенню на підставі ст.ст.554 , 589, 1054, 1050   ЦК України.

          Суд не може погодитися з доводами відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і іх представника, що банк визначив в предметі договору суму кредиту, зафіксовану лише в іноземній валюті без жодного посилання на національну валюту і це є порушенням вимог законодавства при укладенні кредитного договору та є підставою для визнання його недійсним і підставою для розірвання договору поруки та договору іпотеки, оскільки вони помилялась відносно обставин правочину, які мають суттєве значення.

          Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

          Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається   на   всій  території  України,   однак у той же час обіг іноземної валюти, обумовлений вимогами спеціального законодавства України, не заборонений.

          Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ( далі Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

-     неторговельні операції з валютними цінностями;

•   -     операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

•   -     ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

•   -     залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

•   -     залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

•   -     інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу   на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,   то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

ЗАТ«ОТП Банк» на час укладання кредитного договору від 28 березня 2008 р. з відповідачкою ОСОБА_1 мав, а його правонатупник- ПАТ «ОТП Банк» має і до цього часу   банківську ліцензію та письмовий дозвіл   на здійснення операцій з валютними цінностями.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Таким чином, при наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

При вищевказаних обставинах зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання недійсним договору іпотеки, про розірвання договору поруки не підлягає задоволенню.

          На підставі ст. ст. 203, 215, 554 , 589, 1054, 1050   ЦК України, керуючись  ст.ст. 10,11,60,130, 174,209, 212-214,218 ЦПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

          Стягнути солідарно  з ОСОБА_1, ОСОБА_2  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 807686 грн. 38 коп.

          Стягнути солідарно  з ОСОБА_1, ОСОБА_2  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»   судовий збір у розмірі 1700 грн. та 120 грн. . в рахунок відшкодування витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, що сплачені позивачем при пред'явленні позову, а всього 1820 грн.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання недійсним договору іпотеки, про розірвання договору поруки,- відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуючий: