Справа №2-1780

2010 рік

   РІШЕННЯ

   іменем України

    13 грудня 2010 року                                                                                                 м. Вінниця

    Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

    головуючого судді                   Бондаренко О.І.

    при секретарі                         Штойко О.П.

    позивача                                 ОСОБА_1

    представника позивача        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3   про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ,-

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 лютого 2001 року державним нотаріусом Вінницької районної   державної нотаріальної контори йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1.

14 серпня 2003 року позивач зареєстрував право власності на вказаний будинок в КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстрову книгу №5 за реєстровим №860.

З 7 листопада 2006 року в належному позивачеві будинку тимчасово до 02.10.2008 року проживає родичка, ОСОБА_4, яка приїхала в Україну з Далекого Сходу. Однак, на даний час позивач має намір відчужити власний будинок та для цього йому необхідно оформити усі документи для вчинення договору купівлі-продажу, у тому числі і отримання в КП «ВООБТІ» витягу з реєстру нерухомого майна. Однак, при виході працівників КП «ВООБТІ» для замірів будинку, відповідачка не допустила їх до будинковолодіння та заборонила проводити будь-які заміри. На звернення позивача відповідачка повідомила, що добровільно не збирається виїжджати з будинку і має намір судитися, крім того, вона вимагає придбати їй для проживання інший будинок.    

Позивач вважає дії ОСОБА_4 неправомірними та такими, що порушують моральні засади суспільства та його майнові права. Оскільки, відповідачка своїми діями  створює перешкоди для позивача, як законного власника будинку у володінні, користуванні та розпорядження майном, тому останній просить виселити ОСОБА_4 з АДРЕСА_1

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві, просили їх задоволити.

    Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні 29.10.2010 року позов ОСОБА_5 не визнала, пояснивши суду, що дійсно приїхала на Україну з Росії, де  тривалий час проживала, на свою «батьківщину», ще коли була живою її матір ОСОБА_6 і дійсно тимчасово проживала в АДРЕСА_1 для того щоб отримати право на проживання в Україні. Вважає , що позивач – її рідний брат ОСОБА_1 обманув її, коли вона в листопаді 2000 року зверталася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу і про визнання права власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок, умовивши відмовитися від позову, оскільки брат запевнив, що спадковий будинок формально буде оформлений тільки на його ім’я, фактично буде належати їм двом порівну. Будучи юридично необізнаною, вона відмовилася від позову і провадження по справі ухвалою суду від 20 грудня 2000 року було закрито.

    На сьогоднішній день у неї немає іншого житла, вона розуміє, що будинок, в якому проживає по документам їй не належить, тому заперечує проти її виселення, сподіваючись, що брат придбає їй хоча б яке-небудь житло.

    В судове засідання 22.11.2010 року відповідачка ОСОБА_4 не з’явилася , будучи повідомленою про дату та час розгляду справи у встановленому Законом порядку, про що свідчить її власноручна розписка в матеріалах справи, причини нявки суду не повідомила.

    В судове засідання 13.12.2010 року відповідачка ОСОБА_4 не з’явилася, попередньо надавши суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки вона заявляє позов про визнання заповіту і свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 недійсними, так як мати не підписувала заповіт, крім того, вона письмово визвала її з Далекого Сходу і зобов’язалася забезпечити житлом.

    Ухвали суду про відкриття провадження за зазначеним відповідачкою позовом суду не надано. За таких обставин суд вважає причину неявки відповідачки ОСОБА_4 в судове засідання не поважною і з урахуванням раніше наданих нею пояснень, вважає за можливе продовжити розгляд справи по суті.  

    Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку , що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

    Як встановлено по справі, ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_7, належить жилий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, 14 серпня 2003 року позивач зареєстрував право власності на вказаний будинок в КП «ВООБТІ», про що зроблено запис в реєстрову книгу №5 за реєстровим №860 (а.с.6).

    В даному будинку без реєстрації проживає відповідачка ОСОБА_4, яка є рідною сестрою позивача – ОСОБА_1 , що підтверджується  відомостями адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Вінницькій області від 18.10.2010 року за № 7/10372 (а.с.20).

    Згідно копії домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у АДРЕСА_1, а саме: відмітки про реєстрацію місця проживання, вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 була зареєстрована за даною адресою тимчасово з 07.11.2006 року  до 02.10.2008 року, однак відмітка про зняття з реєстраційного обліку відсутня (а.с.8-10)  

Копія ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2000 року свідчить про те, що ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 і Вінницької районної податкової адміністрації про встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу і про визнання права власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок , однак під час розгляду справи по суті позивач відмовилась від позову, при цьому провадження по даній справі було закрито (а.с.30,31).

На даний час ОСОБА_1 має намір відчужити належний йому будинок, однак відповідачка своїми діями створює перешкоди для позивача у користуванні та розпорядженні майном.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ЦК України - право приватної власності непорушне, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном шляхом виселення особи яка чинить перешкоди.

Враховуючи доведеність позову, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1  підлягають до повного задоволення.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 12, 15, 27, 31, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

    Позов ОСОБА_1 задоволити.

    Усунути перешкоди у здісненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_4 з АДРЕСА_1

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: