ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 2-14/15930-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Керченський морський рибний порт” |
на рішення та постанову | господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2005 року Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року |
у справі | №2-14/15930-2005 |
за позовом | ДП “Придніпровська залізниця” |
до | ДП “Керченський морський рибний порт” |
про | стягнення 481 536 грн., |
за участю представників : |
позивача –Зенкова І.О., відповідача –Косова О.Я., | Литвинов В.М., |
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2005 року ДП “Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ДП “Керченський морський рибний порт” плати за користування вагонами в сумі 481 536 грн.
В ході розгляду спору по суті, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог до 859 564,80 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2005 року у справі № 2-14/15930-2005 (суддя: Курапова З.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року у даній справі (судді: Щепанська О.А., Сотула В.В., Плут В.М.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 859 564,80 грн. плати за користування вагонами, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20.06.2003р. між сторонами у справі укладено договір № ПР/МД-03-4/166/НЮ-1259п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з протоколом розбіжностей до нього та додатком від 29.06.2004 року. Згідно з умовами вказаного Договору відповідач зобов’язався надати позивачу послуги, пов’язані з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги, а позивач зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.
Відповідно до п. 3.1 Договору плата за перевезення, додаткові збори, користування вагонами, послуги та розмір штрафів визначається Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1.
Судами також встановлено, що 01.12.2003 року між сторонами украдено договір № ПР/МД-03-4/166/НЮ01259 про обробку вагонів з вантажами, в п. 7.1 якого визначено, що плата за користування вагонами портом нараховується за час з моменту їхньої передачі порту до моменту прийому залізницею від порту.
Відповідно до накладних, 21.08.2005 року на станцію роз’їзд 11 км., на адресу відповідача від ЗАТ “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” прибув вантаж – селітра аміачна, з яких 19 вагонів, що належать Укрзалізниці, здані на під’їзну колію порту 21.08.2005 року о 16 год. 30 хв., що в свою чергу підтверджується актом загальної форми від 24.10.2005 року.
На підставі ст.119 Статуту залізниць України (далі –Статут) та Правил користування вагонами і контейнерами (далі –Правила) згідно відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) за період з 16 год. 30 хв. 21.08.2005 року до 11 год. 00 хв. 30.08.2005 року залізниця нарахувала плату за користування вагонами в сумі 52 417,20 грн. (з урахуванням ПДВ), яка в повному обсязі оплачена відповідачем.
За період з 11 год. 00 хв. 30.08.2005 року до 12 год. 00 хв. 15.12.2005 року, залізниця нарахувала плату за користування вагонами в сумі 859 564,80 грн. (з урахуванням ПДВ). Оскільки затримка вивантаження вагонів відбулася у зв’язку із складеною слідчим постановою про залучення вантажу –аміачної селітри до кримінальної справи в якості речового доказу, відповідач не визнав нараховану плату про що зробив зауваження у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), оплату не здійснив.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що ст. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами, встановлено вичерпний перелік підстав звільнення вантажовідправника, вантажоодержувача, порту від плати за користування вагонами і контейнерами, дійшли висновку, що вилучення вантажу слідчими органами і залучення його до кримінальної справи № 04-31638 не відноситься до підстав звільнення від плати за користування вагонами.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).
Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанції цих вимог закону не врахували.
Отже, неправильні висновки судів щодо характеру спірних правовідносин, неповне з’ясування ними суттєвих обставин справи та помилки у застосуванні норм матеріального права є підставою до скасування рішення та постанови у справі.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають до скасування , а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов’язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДП “Керченський морський рибний порт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року у справі №2-14/15930-2005 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
Л.Стратієнко