Справа № 2а-579/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді С.М. Дєдова,

                при секретарі - Н.М. Отрошко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Гайсинському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

Встановив:

12.10.2010 р. до суду заявлено цей позов, в якому позивач просив зобов’язати відповідача провести йому перерахунок та виплату пенсії як інваліду ІІ-ої групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у відповідності до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком з 26.11.2009 року.

Позивач в судове засідання не з’явився, письмово вимоги позову змінив і посилаючись на те, що йому, як інваліду другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) передбачено одержання державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідачем такі пенсії йому виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, на його вимогу від 20.04.2010 р. здійснити їх перерахунок відповідно до чинного законодавства та провести відповідні виплати йому було відмовлено, що порушує законне його право, просить визнати бездіяльність відповідача в частині відмови в перерахунку та виплаті йому державної та додаткової пенсії за шкоду здоров’ю протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому державної і додаткової пенсій в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону (8,75 мінімальних пенсій за віком) з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за шість місяців до дня звернення до суду - з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 р.- з урахуванням проведених виплат та щомісячно здійснювати нарахування і виплату йому пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону (8,75 мінімальних пенсій за віком),- з дня звернення до суду і по день припинення такого права, справу розглядати без нього через поганий стан здоров’я.

Під час розгляду справи представник позивача - адвокат ОСОБА_2 змінені вимоги позову підтримав.

Представник відповідача Бровчик С.М., проти вимог позову заперечила і пояснила, що позивач помилково вимагає застосування ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки вона поширюється лише на правовідносини щодо визначення мінімального розміру призначеної за цим законом пенсії, порядок обчислення та виплати, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону, пенсій наразі не врегульований внаслідок нечинності вказаних положень Закону, пенсія позивачу призначена та виплачується у відповідності до чинного законодавства і заборгованості по їх виплаті у таких розмірах перед позивачем немає.

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає повному задоволенню з таких міркувань.

Доведено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і має право відповідно до Закону на одержання щомісячної державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, такі пенсії відповідачем йому у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувались і виплачуються в неповному обсязі, хоча за Законом обмежені бути не можуть.

Дані правовідносини регламентуються:

- ст. 50 та ст. 54 Закону (в редакції Закону до 31.12.2007 р.), за якими, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами за конституційними нормами, позивач має право на отримання державної пенсії в усіх випадках не нижчої шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі п’ятдесяти відсотків мінімальної пенсії за віком;

- ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції згідно з яким положення пунктів 24-34 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення розміру пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом визнано неконституційними;

- ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, за змістом яких конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;

- п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади", згідно з яким не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, що скасовують конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод;

- ч. 7 ст. 9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

Оскільки, ОСОБА_1, як інваліду другої групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи передбачено отримання державної пенсії у розмірі не меншому восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідачем такі пенсії позивачу у межах шестимісячного строку позовної давності виплачувались і виплачуються в неповному обсязі у розмірі меншому за 8,75 мінімальних пенсій за віком, то задля захисту законних прав позивача, суд визнає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною в частині ненарахування та невиплати державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в повному обсязі, зобов'язати його перерахувати та виплатити позивачу державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 8,75 мінімальних пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду,- з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат, щомісячно здійснювати нарахування і виплату йому державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, передбаченому ст.ст. 50, 54 Закону – 8,75 мінімальних пенсій за віком із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком - починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права; зазначена правова позиція в повній мірі реалізовує право позивача на ефективний засіб юридичного захисту, тому що позбавляє його необхідності регулярно в межах строку позовної давності звертатися до суду у разі захисту ним порушеного права лише за минулий час.

Заперечення представника відповідача про відповідність його дій і бездіяльності закону спростовуються викладеними вище висновками, приписами ч.2 ст.3 Конституції України про відповідальність держави перед людиною за порушення її прав, у тому числі через виконання судом передбачених ч. 1 ст. 2 КАС України завдань, та ч. 4 ст. 9 КАС України щодо обов'язку суду застосовувати правовий акт вищої юридичної сили; твердження представника відповідача про неможливість застосування щодо спірних правовідносин ч. 1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на викладену в ч. 3 ст. 28 цього Закону заборону є помилковим через відсутність в ній обмежень для розрахунку пенсії передбаченої Законом для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому в цілому його заперечення до уваги суд не бере.

Заперечення підтверджують також тривалість, сталість і безстроковість протиправної бездіяльності відповідача і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачу державну пенсію в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.

Судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки сторони у справі звільнені від їх сплати.

Висновки суду, крім правових позицій сторін, підтверджуються ще й таким:

-   свідченнями ОСОБА_4, з яких видно, що ОСОБА_1 звертався до УПФ України у Гайсинському районі з вимогою про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, де йому в проведенні перерахунку та виплаті пенсій в таких розмірах було відмовлено;

-   заявою ОСОБА_1 від 20.04.2010 року та листом УПФУ у Гайсинському районі вих. №389/06-46/021 від 21.04.2010 р., з яких видно, що 20.04.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до УПФ України у Гайсинському районі з вимогою про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем у проведенні перерахунку та виплаті пенсії в таких розмірах було відмовлено (а.с.а.с. 11-13, 33);

-   копією посвідчення серії НОМЕР_2 ,  з якого видно, що ОСОБА_1 відноситься до першої категорії осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (а.с.8);

-   довідкою серії НОМЕР_1, з якої видно, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою (а.с.9);

-   уточнюючою довідкою УПФУ в Гайсинському районі № 6187 від 9.12.2010 року, з якої видно, що у межах шестимісячного строку позовної давності державна пенсія та додаткова пенсія ОСОБА_1. за шкоду заподіяну здоров’ю виплачувались і виплачуються в неповному обсязі у розмірі меншому за 8,75 мінімальних пенсій за віком (а.с.а.с.45-46).

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 159-163 КАС України, суд, -

Постановив:

Змінені позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі протиправною в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та обчисленні державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду здоров’ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду другої групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду - з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 р. - з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,- не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.10.2010 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,- 75% мінімальних пенсій за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.10.2010 р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд протягом десяти днів.

Суддя