Справа № 2-982/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року                                                                    Ковельський міськрайонний суд

                                                                                                       Волинської області

під  головуванням судді                       Шаруновича В.В.

за участю секретаря                              Спасюк К.В.

позивача                                                ОСОБА_1

представика  позивача                         ОСОБА_2

представика відповідача                      Ткаченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Ковелі справу за позовом  ОСОБА_1 до  Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень», третя особа  ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

    Відповідно до наказу № 33/п від 15.01.2010р. позивач був прийнятий на посаду начальника Західного територіального управління Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень ( надалі - ДП «СМАП».)

    Наказом   № 306-П від 14.04.2010 року  ОСОБА_1 звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов»язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.  Вважаючи даний наказ незаконним,  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «СМАП»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивуючи свій позов тим, що у наказі про звільнення зазначено, що підставою звільнення його з роботи послужила службова записка заступника начальника ДП «СМАП» Бляшенка О.В. від 14.04.2010р. Зазначив, що будь-якого грубого порушення своїх трудових обов»язків він не порушував і про таке порушення довідався лише з наказу про своє звільнення, вважає своє звільнення незаконним оскільки в нього ніхто не вимагав ніяких пояснень та звільнення проведено під час його перебування на стаціонарному лікуванні.

    В процесі розгляду справи, позивач збільшив свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідача також моральну шкоду в сумі 7000,00грн., визнати звільнення незаконним та поновити на попередній роботі, незважаючи на те, що, як він довідався із матеріалів наданих представником відповідача в судовому засіданні, що відповідач своїм наказом від 27.05.2010р. наказ про його звільнення від 14.04.2010р. визнав недійсним, однак наказом № 578-П від 03.06.2010р. з тих самих підстав звільнив його з роботи з 05.05.2010р., а отже просить визнати наказ про його звільнення від 05.05.2010р. незаконним та поновити на роботі.

      В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю і пояснив суду, що за основу його звільнення взято звіт про відрядження заступника начальника ДП «СМАП», однак звіт про відрядження не може слугувати підставою для його звільнення, від нього пояснень ніхто не відбирав і він фактично не знає за що його звільнено. Крім того перевірка у відділі СМАП «Ягодин» проводилась без представника відділу СМАП «Ягодин», при цьому зазначені у звіті про відрядження порушення не відповідають дійсності так як, Положення про Територіальне управління знаходиться у Територіальному управлінні, а не в підрозділі, посадові інструкції були в наявності однак їх ніхто не витребовував, рівень підготовки інспекторського складу ніхто не перевіряв, а отже такий висновок не відповідає дійсності, так як попередню атестацію працівники здали на відмінно, не всі автомобілі проходять зважування відповідно до законодавства, так як йде реконструкція терміналу і відсутня фізична можливість стовідсотково проводити зважування автомобілів, зважування проводиться автомобілів, які викликають сумнів у правдивості заповнення документів перевізниками. Все інше, що зазначено у звіті про відрядження, відносилось до Львівського територіального управління, яке було приєднано до Західного територіального управління лише 01.03.2010р., і відповідно проходила реорганізація СМАП і за такий короткий термін неможливо фізично перевірити роботу всіх відділів, які знаходяться на значній відстані від Західного Територіального управління, крім того у інших відділах є начальники відповідних відділів, які і контролюють роботу своїх підлеглих.

 Представник позивача, позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що позивач звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов»язків, однак за яке саме, не зазначено і будь-які докази такого порушення відсутні, що вбачається зі звіту про відрядження, хоча у звіті зазначені недоліки в роботі відділів, законодавством визначений місячний термін накладення дисциплінарного стягнення, а в даному випадку стягнення накладено з порушенням даного терміну. Моральну шкоду обґрунтував тим, що за весь час роботи у СМАП позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності, роботу виконував сумлінно і відповідно неодноразово заохочувався, подяками, грамотами, а звільнення його з роботи з таких підстав підірвало його авторитет як сумлінного працівника, оскільки його знайомим стало відомо про підстави його звільнення і він змушений був переконувати їх в протилежному, в зв»язку з чим переживав, що з ним поступили неправомірно, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя так як не отримував заробітної плати і змушений був відшуковувати інші джерела для проживання своєї сім»ї.

    Представник відповідача, позову не визнав, суду пояснив, що наказом № 306-П від 14.04.2010р. позивача дійсно було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов»язків, однак взнавши, що на момент звільнення позивач перебував на стаціонарному лікуванні, відповідачем вищеназваний наказ був скасований і видано новий наказ від 03.06.2010р. № 578-П   про звільнення позивача з тих самих підстав   з 05.05.2010р., звільнення проведено виконуючим обов»язки начальника ДП «СМАП» ОСОБА_4, який на момент розгляду справи звільнений з ДП «СМАП».  

   Звільнення  вважає законним, підставою звільнення дійсно послужив звіт про відрядження заступника начальника ДП «СМАП» О.В.Бляшенко, інших підстав немає, зазначив, що позивач несе відповідальність за роботу і інших відділів СМАП (Краковець, Шегині), строки притягнення до відповідальності позивача не порушені, а чи являється порушення грубим визначається відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом, моральна шкода не підтверджена документально, в тому числі, медичними довідками просить у позові відмовити.

            Третя особа, виконуючий обов»язки начальника ДП «СМАП» ОСОБА_4, за наказом якого позивач звільнений з роботи, і який судом залучений до участі у справі в якості третьої особи, в судове засідання не з»явився про причини неявки суд не повідомив.  

    Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до  часткового задоволення.

    Згідно ст. 235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом який розглядає трудовий спір.

    Як вбачається з наказу № 578-П від 03.06.2010 року  ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Західного територіального управління СМАП  з 05.05.2010р.  на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов»язків.  

    Відповідно до ст. 41 п.1 КзпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов»язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.        

    В судовому засіданні на підставі матеріалів справи, пояснень позивача, його представника, представника відповідача, встановлено, що позивач працював на посаді начальника Західного територіального управління   ДП «СМАП» з 15.01.2010р. і наказом відповідача № 306-П від 14.04.2010р. його було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов»язків на підставі п.1.ст. 41 КЗпП України., який наказом № 537-П від 27.05.2010р. був скасований, оскільки позивач перебував на лікарняному на час звільнення, а наказом № 578-П від 03.06.2010р. позивача звільнено з роботи з 05.05.2010р. зформулюванням причин звільнення, як і в наказі від 14.04.2010р.  з тих самих підстав.

      Відповідно до ст..43-1 КЗпП України керівником належить вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію або відокремлений підрозділ. При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ, а саме про відокремлений підрозділ, який утворюється у спеціально передбаченому порядку, наприклад, зазначеному в ст.. Закону України «Про підприємства в Україні».

Представником відповідача в судове засідання не представлено та судом не знайдено доказів, що позивач по даній справі підпадає під ознаки керівника в розумінні ст.. 43-1 КЗпП і який може бути звільнений з підстав передбачених п.1 ст.41 КЗпП України.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та матеріалів справи, що не заперечується і сторонами єдиною підставою звільнення позивача з роботи послужила службова записка заступника начальника ДП «СМАП», в якій зазначені лише недоліки в роботі Західного територіального управління ДП «СМАП», однак не зазначено, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов»язків вчинив позивач, про таке порушення не зазначено і в наказі про звільнення позивача з роботи.

Оцінюючи, про зазначене відповідачем одноразове грубе порушення трудових обов»язків позивачем, суд виходить з того, що в службовій записці заступника начальника ДП «СМАП», зазначено недоліки в роботі відділів Управління, начальником якого являється позивач, які мають тривалий характер і не носять ознаки разового характеру, що не дає підстав для звільнення за цим пунктом ст.. 41 КЗпП України, в даному випадку суд вбачає послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.

Відповідно до ч.2 п.27 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992р. (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов»язків грубим, суд має виходити х характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до звільнення на даній посаді працював лише три місяці, а тому суд вважає, що за такий короткий проміжок часу проконтролювати роботу підлеглих, які знаходяться на досить великій віддалі не мав можливості, шкода  нікому не завдана, оскільки ніде не зазначена та не підтверджена документально, дії позивача не носять умисного характеру, а тому суд не вбачає в діях позивача грубого порушення трудових обов»язків, тим більше, як вбачається з пояснень позивача, в заперечення чого представник відповідача не подав жодних доказів, перевірка відділів СМАП «Краковець» та «Шегині» проводилась за більш значний період ніж існує Західне територіальне управління, а перевірка СМАП «Ягодин» здійснювалась без представника даного «СМАП». За період роботи, в тому числі до створення Західного територіального управління ДП «СМАП», працюючи на посаді начальника СМАП «Ягодин», позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався і таких доказів суду не надано, разом з тим заохочувався за роботу на даній посаді, про що свідчать подані позивачем грамоти за сумлінну роботу.

      Звільнення за п.1 ст.41 є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил встановлених для застосування таких стягнень. Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

    Як вбачається з оскаржуваного наказу № 578-П,  позивача звільнено з роботи з 05.05.2010р., однак наказ видано 03.06.2010р., тоб-то по закінченню місячного терміну, коли відповідачу стало відомо про порушення трудових обов»язків, хоча місячний термін застосування стягнення закінчується 24.05.2010р.( за виключенням часу перебування позивача на лікуванні з 14.04.2010р. по  24.04.2010р.) Таким чином судом встановлено, що стягнення накладено на позивача поза межами, встановлених законом, строків притягнення особи до відповідальності.

    Відповідно до ст..149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а ч.4 цієї ж статті передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

    Як вбачається з пояснень позивача, що не заперечив представник відповідача, пояснень від позивача за вчинений проступок відповідач не зажадав і таких пояснень позивач не надавав відповідачу, що являється порушенням вимог ст..149 КЗпП України.

    Крім того, як було зазначено вище, відповідачем при застосуванні стягнення не враховано вимоги ч.4 цієї статті, щодо обов»язку врахування ступеня тяжкості вчиненого, заподіяння шкоди, яка відповідачем не доведена, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача.

    З вищенаведених підстав, суд вважає, що право позивача було порушено і підлягає захисту в судовому порядку, шляхом поновлення працівника на попередній роботі.          

    Таким чином  звільнення  ОСОБА_1   здійснено  з порушенням трудового законодавства, а тому є незаконним і останній підлягає поновленню на роботі з дня звільнення, тобто з 15.04.2010 року.

    Відповідно до ст. 235 КЗпП України  при винесенні рішення  про поновлення на роботі суд одночасно вирішує вимоги про оплату вимушеного прогулу.

    З матеріалів справи вбачається, що кількість днів вимушеного прогулу становить 135 днів  і при середньомісячному заробітку за останні два місяці в розмірі 3565,26 грн, вимушений прогул підлягає оплаті в розмірі 16002,55грн., однак, зважаючи, що позивач просить стягнути вимушений прогул за менший період, лише за повні 4 місяці (05-08) 2010р., суд приходить до висновку про задоволення в цій частині позову та приходить до висновку про стягнення в користь позивача 14219,92грн. (3565,26ГРН.+4 міс).

    Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу обов'язок покрити шкоду заподіяну підприємству, установі, організації у зв»язку з оплатою  працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи.

    Як встановлено в судовому засіданні  позивача звільнено без законних на то підстав за наказом в.о. начальника ДП «СМАП»   ОСОБА_4, який залучений судом до участі в справі в якості третьої особи, однак, зважаючи, що на момент розгляду справи ОСОБА_4 звільнений з даної посади і взагалі з підприємства і не являється службовою особою, суд вважає за неможливе покласти на його відповідальність за стягнення з відповідача в користь позивача суми оплати за час вимушеного прогулу позивача. Разом з тим відповідач не позбавлений для вирішення даного питання звернутись в загальному порядку передбаченому ЦПК України.      

    Згідно ст. 237-1 КЗпП України незаконно звільнена особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо порушення її прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації праці.

    Приймаючи до уваги, що незаконним звільненням порушено конституційне право особи на працю,  до моменту постановлення рішення позивач ніде не працює,      враховуючи, що позивач не має інших джерел доходів, знаходився на утриманні дружини, при звільненні зазнав моральних переживань і страждань, суд вважає обгрунтованою вимогу про стягнення  з відповідача моральної шкоди.  Разом з тим суд, враховуючи вимоги розумності  і справедливості, вважає можливим обмежити розмір відшкодування моральної шкоди до 4000,00 грн., оскільки поновлення прав позивача є частковим відшкодуванням заподіяної йому моральної шкоди.

    Відповідно до ст.217 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та про присудження працівнику середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

    Відповідно до ст.. 84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

    Зважаючи, що представник позивача приймав участь у підготовці матеріалів для подачі до суду, його участь у неодноразових судових засіданнях, які відкладались виключно за ініціативи відповідача, і які підтверджені документально – копіями квитанцій про оплату послуг представника, суд вважає за необхідне в цій частині позовні вимоги задоволити повністю.  

    Судові витрати по справ  в сумі 17,00 грн  слід стягнути з відповідача на користь держави, а також в користь Ковельського міськрайонного суду за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 37,00грн.

    На підставі ст.ст.41, 43-1,149,84,217,235,237,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 15,57208,213,215,218,223 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

    Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Західного територіального управління Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»  на підставі наказу № 578-П від 03.06.2010 року.

    Поновити  ОСОБА_1 на посаді начальника Західного територіального управління Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»   з 06 травня 2010 року.

    Стягнути з Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»  на користь ОСОБА_1  14219,92грн. оплати за час вимушеного прогулу.      

    Стягнути з Державного підприємства ?лужба міжнародних автомобільних перевезень»  на користь ОСОБА_1  відшкодування моральної шкоди  в сумі 4000(чотири тисячі)грн..00 грн.

    Стягнути  з Державного підприємства „ Служба міжнародних автомобільних перевезень»  на користь ОСОБА_1 витрати на допомогу адвоката в сумі  в сумі 4000  ( чотири тисячі ) грн. 00 коп.

    Стягнути з Державного підприємства ?овельське лісове господарство”    на користь держави судові витрати по справі в  сумі 17 (сімнадцять) грн..00 коп.та витрати на  ІТЗ судового процесу в сумі 37 (тридцять сім)грн..00грн.

В решті позову відмовити.

    Рішення в частині поновлення ОСОБА_1    на роботі та стягнення в його користь середнього заробітку за один місяць в сумі 3562(три тисячі шістсот дві)грн..00грн. виконати негайно.      

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                                      В.В.Шарунович