Справа № 2 –7437/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Колоколовій Т.С.,
Граневській Л.В.
за участю позивача ОСОБА_2
представника відповідача Оксаніченко А.С.
представника відповідача Лисенко Д.В.
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь” Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” Південно-східне регіональне управління, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
18.03.2010 року до Слов’янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія південно-східне регіональне управління ” за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 14.03.2009 року о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом автомобілем ГАЗ 3309 з державним номерним знаком НОМЕР_1, що належить ТОВ “Сладкая жизнь”, з яким він перебуває у трудових відносинах, скоїв наїзд на автомобіль “ХЮНДАЙ”, з державним номерним знаком НОМЕР_2, що належить позивачу чим спричинив автомобілю механічні пошкодження, а позивачу матеріальні збитки, відповідно до акту авто товарознавчого дослідження спеціаліста – авто товарознавця №439 від 25.09.2009 року вартість відбудовного ремонту автомобілю “ХЮНДАЙ” становить 24 145 грн. 35 коп., цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” застрахована страховою компанією Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” Південно-східне регіональне управління, яка на теперішній час матеріальні збитки ОСОБА_2 не відшкодувала, що призвело до сильного душевного хвилювання останнього, стану депресії, крім того неможливість використання автомобілю спричиняють позивачу душевний біль та моральні страждання та хвилювання, у зв’язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” на його користь суму матеріальних збитків у розмірі 11 153 грн. 85 коп., суму безумовної франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп. та суму моральної шкоди – 1699 грн. 00 коп., про стягнення з відповідача Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія південно-східне регіональне управління” суму шкоди у розмірі 12 481 грн. 50 коп., крім того просить суд стягнути з відповідачів судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп., судовий збір – 242 грн. 00 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у сумі 300 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 250 грн. 00 коп.
01.12.2010 року до суду позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.106-108), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” матеріальну шкоду, що не відшкодована у сумі 5800 грн. 40 коп. та моральну шкоду у сумі 1699 грн., з відповідача АТ “Українська пожежно-страхова компанія південно-східне регіональне управління” шкоду у розмірі 10 170 грн. 75 коп. а також з відповідачів понесені витрати на оплату ІТЗ 120 грн., судовий збір у сумі 242 грн., витрати на оплату висновку спеціаліста та експерта 300 грн. та 350 грн відповідно на витрати на правову допомогу – 250 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, навів доводи аналогічні доводам викладеним в уточненій позовній заяві та просив їх задовольнити Зазначив, що сума 5 800 грн., яку просить стягнути з відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” складається з різниці між матеріальною шкодою та відновлюваним ремонтом, а також йому потрібно буде ще покупати скло, яке було пошкоджено в результаті ДТП.
У судовому засіданні представник відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” - ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 25.12.2009 року (а.с.37), позовні вимоги не визнав, зазначив, що оскільки між ТОВ “Сладкая жизнь” та АТ “Українська пожежно-страхова компанія” південно-східне регіональне управління укладений договір страхування транспортного засобу і сума шкоди, як моральної так і матеріальної укладається в ліміт договору, то шкода повинна бути стягнута зі страхової компанії, тому просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача АТ “Українська пожежно-страхова компанія” південно-східне регіональне управління – Лисенко Д.В., що діє на підставі довіреності від 18.01.2010 року (а.с.61) позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ОСОБА_5 не скоював ДТП, яка призвела до пошкодження автомобіля позивача, матеріали, зібрані працівниками ДАЇ суперечать один одному та не підтверджують факту пошкодження автомобіля позивача автомобілем ГАЗ 3309 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, тому просить у задоволенні вимог відмовити.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він 14.03.2009 року о 15 годині 30 хвилин був в м. Слов’янськ на вул. Комяхова, де виконував свої трудові обов’язки, а саме на автомобілі ГАЗ 3309 державний номер НОМЕР_1 розвозив продукцію ТОВ “Сладкая жизнь” до магазину. Він дійсно заднім рухом рухався від магазину, але удару не почув. Про те, що сталося ДТП він дізнався від механіка. ДО дії він поїхав самостійно, добровільно, побачився з потерпілим та дізнався, що свідок ЛТП. З місця ДТП він не скривався, а не знав, що він скоїв ДТП, оскільки не відчув удару. Пояснення на ім’я керівництва про те, що мало місце ДТП давав добровільно, йому не погрожували.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали адміністративної справи № 3-1315/09, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що власником транспортного засобу “Hyundai” Н 200 державний номер НОМЕР_2 є позивач – ОСОБА_2 (а.с.18).
Згідно Постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2009 року, ОСОБА_5 визнаний винним за ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. 00 коп. Постановою судді судової палати апеляційного суду Донецької області в кримінальних справах Апеляційна скарга ОСОБА_5 повернута апелянту, оскільки ним було пропущено строк на оскарження (а.с.7 цивільної справи та а.с.26-28 справи № 3-1315/09).
Постановою встановлено, що 14.03.2009 року о 15 годині 30 хвилин по вул. Комяхова м. Слов’янська ОСОБА_5 керував транспортним засобом автомобілем ГАЗ 3309 державний номер НОМЕР_1 та рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_2 біля будинку № 51 по вул. Комяхова м. Слов’янську, після чого місце ДТП залишив. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
У відповідності зі ст.61 ЦПК України “Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою”. Застосовуючи зазначену норму права суд вважає, винним у скоєнні ДТП третю особу ОСОБА_5
Відповідно до п.п. 1 п. 4 Постанови ПВС України № 6 від 27.03.2002 року «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» і ст. 1187 ЦК України: “Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів … що мають такі властивості ”. На підставі пп. 2 п.4 вищевказаної Постанови ПВС України: “Під власником джерела підвищеної небезпеки варто розуміти юридичну особу або громадянина, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав”.
Згідно з ч. 1 п. 5 вищезазначеної Постанови ПВС України: „... відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з даною організацією у трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв’язку з виконанням трудових обов’язків, незалежно від того ... на яких умовах вона була працівником даної організації. ”
У суді встановлено, що відповідно до реєстраційної картки АМТ власником транспортного засобу ГАЗ 3309 державний номер НОМЕР_1 є ТОВ “Сладкая жизнь” (а.с.41).
Згідно Наказу № 18 –К від 24.05.2005 року ОСОБА_5 прийнятий водієм автотранспортних засобів транспортно-експедиційної служби оптової бази м. Краматорська ТОВ “Сладкая жизнь” (а.с.75).
Згідно подорожнього листа вантажного автомобілю № 210224 від 14.03.2009 року керував зазначеним автомобілем ОСОБА_5 з 8 до 16 години с завданням водія “Доставка по Донецькій області” (а.с.42).
Згідно з договором № 0017/ВА та страховим полісом НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач ТОВ “Сладкая жизнь” застрахував цивільно-правову відповідальність на строк з 12.06.2008 року до 11.06.2009 року (а.с.69). Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором (а.с.62-66). Забезпеченим транспортним засобом, є автомобіль ЗАЗ 3309 ГАВЗТ державний номер НОМЕР_4, 2007 року випуску (а.с.67).
На підставі п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до п. 29 зазначеного закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Як вбачається з Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків. Розмір збитків при настанні страхового випадку визначається Страховиком у відповідності до положень законодавства України на підставі результатів огляду пошкодженого транспортного засобу, проведеного Страховиком або іншими особами за дорученням Страховика. Не відшкодовуються непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути викликані страховим випадком (штрафи, упущена вигода, втрата прибутку, моральна шкода тощо).
Таким чином, суд приходить до висновку, що 14.03.2009 року о 15 годині 30 хвилин мав місце страховий випадок, що передбачений зазначеним договором. В результаті ДТП був складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно відповідача та накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдала внаслідок взаємодії джерел підвищеної безпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 402 від 13.11.2010 року вартість матеріальної шкоди складає 10 170 грн. 75 коп., розмір втраченої товарної вартості не проводився, оскільки іноземному автомобілю більше ніж 8 років (а.с.103-104).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами по справі є пояснення сторін, третіх осіб, свідків, письмові докази, речові, звуко -, відеозаписи, висновки експертів.
У суду не виникають сумніви у висновках експерта, оскільки вони проведені компетентною особою з достатнім стажем роботи, з додержанням умов Цивільно-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, тому є належним доказом и суд приходить до висновку, що сума матеріальної шкоди, що була спричинена позивачу складає 10 170 грн. 75 коп.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача АТ “Українська пожежно-страхова компанія” південно-східне регіональне управління – Лисенко Д.В., стосовно того, що ОСОБА_1 не скоював ДТП, оскільки це суперечить встановленому в судовому засіданні, а саме матеріалам адміністративної справи № 3-1315/09, постанові Слов’янського міськрайонного суду та Апеляційного суду Донецької області, з яких встановлено, що події мали місце. Крім того, в заяві ОСОБА_5 на м»я керівника ТОВ “Сладкая жизнь”, що була ним написала власноруч (а.с.60) та апеляційної скарги (а.с.21 адміністративної справи № 3-1315/09) ОСОБА_1 не оспорював свою провину та факту ДТП з його участю, тому суд приходить до висновку, що доводи відповідача не ґрунтуються на об’єктивних доказах.
Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача ТОВ “Сладкая жизнь” матеріальної шкоди у розмірі 5800 грн., суд приходить до висновку, що у задоволенні в цій частині необхідно відмовити. Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивачем не наведено доказів на підтвердження нанесення йому шкоди відповідачем ТОВ “Сладкая жизнь” на суму 5800 грн., то в задоволенні в цій частині вимог необхідно відмовити.
Вирішуючи питання стосовно моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановленої частиною другою цієї статті.
Згідно щ п.22.3 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п. 1,2 ст. 23 ГК України у встановлено судом розмірі, але не більше ніж 50 % ліміту …
Відповідно до а. 1 та 2 ст. 23 моральна шкода полягає 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки позивач не ставить питання стосовно стягнення моральної шкоди зі страхової компанії, відповідно суд не може вийти за рамки заявлених вимог, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ТОВ “Сладкая жизнь”.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає, що вимоги, в порядку ст. 88 ЦПК України, підлягають задоволенню частково. Сума задоволених позовних вимог складає 10 170 грн. 75 коп., що підлягає стягненню з АТ «Українська пожежно-страхова компанія південно-східне регіональне управління, тому відповідно сума судових витрат повинна бути стягнута з страхової компанії у наступних сумах: витрати на оплату ІТЗ – 120 грн., судовий збір 101 грн. 70 коп. (а.с. 1-3), 650 грн. (а.с. 21, 105) за проведення експертних досліджень.
Вирішуючи питання стосовно стягнення 250 грн. – витрати на оплати правової допомоги, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. Так, відповідно до Постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», розмір компенсаційних витрат законодавець пов’язує з розглядом справи в судовому засіданні. Разом з тим, в судовому засіданні при розгляді справи адвокат участі не приймав, тому у задоволенні вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 23, 979, 988, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України (в редакції 2004 року), Постановою ПВС України № 6 від 27.03.2002 року “Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди”, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 210, 213-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сладкая жизнь”, Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” Південно-східне регіональне управління, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” Південно-східне регіональне управління на користь ОСОБА_2:
? Матеріальну шкоду у розмірі у розмірі – 10 170 грн. 75 коп.,
? Судові витрати у розмірі – 871 грн. 70 коп.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя
Слов’янського міськрайонного суду Л.Є. Мірошніченко