ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 червня 2006 р.

№ 14/294

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Васищака І.М., Мележик Н.І.,  

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу

Української державної інноваційної компанії

на рішення та постанову

господарського суду Рівненської області від 26.10.2005 року Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року

у справі

№14/294

за позовом

Української державної інноваційної компанії

до	державного підприємства “Рівненська сірникова фабрика”

про	стягнення 12553705,66 грн.,

за  участю  представників :

позивача                              відповідача

- Тулюк Т.В., Чумак В.О., - Дмитрук В.Б., Філімонова Ю.М.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2005 року у справі № 14/294 рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2004 року скасоване в частині розстрочки його виконання, в цій частині справа передана на новий розгляд господарського суду Рівненської області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.01.2005 року (суддя Петухов М.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року (Новосад Д., Михалюк О., Мельник Г.) розстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2004 року у справі № 14/294.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 26.10.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

          Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

          Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підстави для розстрочки виконання рішення передбачені ст. 121 ГПК України. Зокрема, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

          Рішенням господарського суду від 16.12.2004 року з відповідача на користь позивача стягнуто 10829570,16 грн. заборгованості по лізингових платежах, 848488,79 грн. збитків від інфляції, 87564,67 грн. пені.

          Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується документальними доказами наявними у матеріалах справи,  збитки відповідача згідно звіту про фінансові результати за другий-третій квартал 2004 року на 01.07.2004 року становлять 2084,9 тис. грн., на 01.10.2004 року становлять 3459,4 тис. грн. Фактором, який значно вплинув на отримані збитки є зупинення підприємства в серпні 2004 року та проведення капітальних ремонтів в зв’язку з виробничою необхідністю.

          Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно і об’єктивно оцінили наведені відповідачем обставини щодо винятковості ситуації, пов’язаної з неможливістю виконання рішення, дійшли правомірного висновку про те, що розстрочка виконання рішення на десять років дозволить боржнику забезпечити ведення господарської діяльності та провести оплату боргу в реально визначені строки.

          Водночас, господарські суди врахували те, що відповідач після винесення рішення господарським судом Рівненської області від 16.12.2004 року за затвердженим графіком перерахував на рахунок позивача за платіжними дорученнями № 187 від 16.02.2005 року, № 732 від 15.06.2005 року, № 731 та № 728 від 14.06.2005 року боргу на суму 294000,00 грн.

          Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Рівненської області від 26.10.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року у справі № 14/294 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      І.Васищак

                                                                                                   Н.Мележик