Cправа № 2-995/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

місто Ковель                                                                                                      30 червня 2010 року              

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді                        Шаруновича В.В.,

за участю секретаря                              Спасюк К.В.,

позивача                                                ОСОБА_1,

представника позивача                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест» (далі-ТзОВ «Благо-Інвест»), яки просить визнати недійсним договір № 4040, укладений 14.08.2009 року між нею та ТзОВ «Благо-Інвест», стягнути з відповідача у її користь 16200,00 грн. та судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що 14.08.2009 року між позивачем, з метою отримання позики, та ТзОВ «Благо-Інвест» було укладено спірний договір, яким визначено, що ТзОВ «Благо-Інвест» має надати ОСОБА_1  суму позики у розмірі 150000, 00 грн. Перед укладенням договору довірена особа ТзОВ «Благо-Інвест» переконала позивача, що договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та не порушує жодних прав позивача. Під час укладення договору в усному порядку було погоджено строк надання позики, один місяць. Прийняті на себе зобов’язання позивач за спірним договором виконала, у відповідності до умов договору, а саме, внесла на рахунок відповідача 16200,00 грн., в якості сплати реєстраційного платежу, щомісячних адміністративних витрат, щомісячних чистих платежів, що підтверджується квитанціями та листом відповідача. Однак, позивач позики не отримала. На неодноразові звернення позивача до представника відповідача з вимогою надати позику, останній постійно завіряв, що позику буде надано у найкоротший строк.

Крім того, в обґрунтування позову позивач посилається на не відповідність спірного  договору вимогам законодавства, а саме, наіменування сторін у спірному договорі (Адміністратор та Учасник) не властиві жодному договору, чітко не визначено предмет договору, у ТзОВ «Благо-Інвест» відсутній спеціальний дозвіл на надання фінансових послуг (ліцензія),спірний договір не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що суперечить вимогам ст. ст. 91, 203, 638 ЦК України, ст. ст. 1, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 14 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Враховуючи викладене, позивач вважає, що є достатньо правових підстав для визнання недійсним, із застосуванням наслідків його недійсності, договору № 4040 від 14.08.2009 року.

    В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що на даний час відповідачем їй позику не надано, як і не повернуто сплачені нею на рахунок відповідача, на виконання умов спірного договору 16200,00 грн.

    Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що  договір № 4040, укладений 14.08.2009 року між  ОСОБА_1 та ТзОВ «Благо-Інвест» не відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджено науковим висновком щодо діяльності ТзОВ «Благо-Інвест», ТзОВ «Благо-Інвест» навмисно було введено позивача в оману, щодо отримання позивачем позики, а тому спірний договір слід визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача, сплачені останнім кошти на виконання умов спірного договору, позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Суд про причини неявки не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.

    Як встановлено в судовому засіданні на підставі письмових доказів 14.08.2009 року між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Благо-Інвест» був укладений договір № 4040.

На виконання умов договору № 4040 від  14.08.2009 року позивачем на рахунок ТзОВ «Благо-Інвест» сплачено 16200, 00 грн., з яких 6450, 00 грн. - реєстраційний платіж, 8125, 00 грн. – щомісячний чистий платіж, 1625, 00 грн. – щомісячні адміністративні витрати, що підтверджується квитанціями № 133 від 14.08.2009 року, № 6, 7 від 09.09.2009 року, № 86, 87 від 14.10.2009 року, № 121, 122 від 10.112009 року, № 95, 96 від 11.12.2009 року, № 12 від 25.01.2010 року, № 24, 25 від 11.01.2010 року, № 13 від 25.11. 2010 року, № 107, 108 від 12.02.2010 року, № 29,3 0 від 15.03.2010 року, № 156, 157 від 14.04.2010 року та листом ТзОВ «Благо-Інвест», вихідний № Кл-60789 від 29.04.2010 року.  

 Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у письмовій формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач ОСОБА_1 на виконання умов договору № 4040, укладеного між нею та  ТзОВ «Благо-Інвест» 14.08.2009 року, сплатила на рахунок ТзОВ «Благо-Інвест» 16200, 00 грн., тобто, вчинила дії спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме, отримання від ТзОВ «Благо-Інвест» позики у розмірі 150000, 00 грн., однак, як пояснила в судовому засіданні позивач на даний час позику не отримала, а зворотне позивачем не доведено.

К вбачається з наукового висновку щодо діяльності ТзОВ «Благо-Інвест» на звернення начальника СМРВ ДСБЕЗ при УМВС України у Волинській області Оксентюка П.В., договори, які укладені громадянами з ТзОВ «Благо-Інвест», не відповідають чинному законодавству. Є кілька підстав для визнання таких договорів недійсними – не відповідають вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України),  як фіктивних ( ст. 234 ЦК України), як вчинених під впливом обману (ст. 230 ЦК України), як таких, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), як таких, які не мала вчиняти особа без ліцензії (ст. 227 ЦК України).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що договір № 4040 від 14.08.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та  ТзОВ «Благо-Інвест» суперечить вимогам закону та має місце ряд правових наслідків для визнання його недійсним.    

Таким чином, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, а тому договір № 4040 від 14.08.2009 року слід визнати недійсним та стягнути з відповідача в користь позивача 16200,00 грн. сплачених на виконання спірного договору.

Крім цього, з ТзОВ «Благо-Інвест» слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 227, 228, 230, 234  ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

    Визнати недійсним договір № 4040, укладений 14 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест».

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-Інвест» в користь ОСОБА_1 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, 170 (сто сімдесят) гривень 50 копійок судового збору та 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 16490 (шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

         Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                         В.В. ШАРУНОВИЧ