Судове рішення #1277503

 

 

                                Справа № 2-238/2007 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м     У к р а ї н и

 

 22  листопада  2007 року                                                                                         м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.                                               

при секретарі судового засідання Озарук О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3

представника  Хустської міської ради Гуменюк Н.О.

представника Хустської державної нотаріальної контори Турчин В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовомОСОБА_4 до  ОСОБА_2, Хустської міської ради, Хустської районної державної нотаріальної контори, про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та частково недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 028085 від 02.11.2000 р. виданого наОСОБА_5 на земельну ділянку 0,04 га поАДРЕСА_1 в м. Хуст та визнання частково недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки за вказаною адресою, оформленого міжОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_629.11.2001 р. В позовній заяві ОСОБА_4 посилається на те, що відповідач є його рідним братом і за вказаною адресою вони проживали постійно з батьками. Після свого одруження батьки дозволили йому провести будівництво будинку на їхній земельній ділянці, за адресою АДРЕСА_1. Власний будинок він збудував з дружиною і проживає в ньому більше 20 років. За весь період проживання батьки дозволяли йому користуватися земельною ділянкою для насадження сільськогосподарських рослин і між ними ніколи не виникало ніякого спору. 02.11.2000 р. його мати -ОСОБА_5 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1. Всі ці дії мати зробила без його відома, хоча постійно обіцяла розділити між ними з відповідачем порівну земельну ділянку. 29.11.2001 р. мати подарувала відповідачу будинок АДРЕСА_1  разом із земельною ділянкою розміром 0,08 га, при тому, що в державному акті вказано приватизацію землі площею 0,04 га. Відповідно до рішення Хустської міської ради № 73 від 12.02.2003 р. йому дозволили виготовити правовстановлюючі документи та здійснити реєстрацію власного будинку підАДРЕСА_1і згоду на реєстрацію надавав відповідач ОСОБА_2 Однак, восени 2006 року відповідач заявив, що в майбутньому не буде дозволяти йому робити насадження огороду, так як хоче будувати гараж на цій земельній ділянці. Вважає що такі дії відповідача порушують його права землекористування. Тому просить суд визнати частково недійсним державний акт виданий на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,04 га оформлений на його матір -ОСОБА_5 та визнати частково недійсним договір дарування оформлений на відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,04 га за адресою АДРЕСА_1

            В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, пояснивши що на даний час вона утримує та виховує неповнолітніх дітей, серед яких одна дитина інвалід. Їй необхідно мати земельну ділянку для ведення огородництва, інакше вона не зможе належним чином забезпечити сім'ю сільськогосподарськими продуктами харчування. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

            Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали, пояснивши, що наведені позивачем та його представником доводи не є законною підставою для визнання недійсними державного акту та договору дарування. ОСОБА_2 ствердив, що дії пов'язані з оформленням права приватної власності на землю його матір'ю та укладення нею договору дарування були її волевиявленням, так як він проживав разом з нею, утримував, доглядав та провів її поховання. Про всі обставини оформлення землі та договору дарування його брат -ОСОБА_4 знав, через що між собою посварилися. Однак, враховуючи наявність збудованого братом будинку, на земельній ділянці, що рахується за його дворогосподарством, він надав згоду на початку 2003 року на виготовлення та видачу йому правовстановлюючих документів не цей будинок АДРЕСА_1 і претензій до використання позивачем вказаного будинку не має. Вважає, що вся причина їхнього конфлікту виникла через поведінку дружини позивача. На даний час він бажає на власний розсуд використовувати належну йому земельну ділянку за її призначенням, для обслуговування власного будинку. При цьому, позивач має відведену площу земельної ділянки для насадження сільськогосподарських рослин площею 0,10 га в кінці вул. Львівської в м. Хуст. Представник відповідача ОСОБА_3 просить суд взяти до уваги відсутність правового обґрунтування позовних вимог, щодо підстав визнання недійсними державного акту та договору дарування. Крім цього, вважає що позивач знав про всі обставини оформлення державного акту та складання договору дарування, що випливає з його позовної заяви та пояснень його представника в судовому засіданні, тому просить суд відмовити в задоволенні позову, так як позивач звернувся до суду з позовом після закінчення строку позовної давності, встановленого для звернення в суд.

            Представник Хустської міської ради Гуменюк Н.О. позов не визнала, пояснивши, що рішення Хустської міської ради № 486 від 25.10.2000 р. про надання у приватну власність земельної ділянкиОСОБА_5 було прийнято у відповідності з діючим на той час Земельним Кодексом України. Після чого остання отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,08 га за адресою АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка розташована єдиною площею, однак із-за своєї форми є вузькою та протяжною, тому в державному акті її замальовано у вигляді двох ділянок з розмірами по 0,04 га. На початку 2003 року, з метою узаконення самочинного будівництва з боку позивача, відповідач надавав згоду для прийняття рішення міською радою на виготовлення і видачу правовстановлюючих документів на будинок позивача АДРЕСА_1 по вул. Львівській в м. Хуст. Вважає вимоги позивача безпідставними та недоведеними в судовому засіданні і просить суд відмовити в задоволені позову.

            Представник Хустської державної нотаріальної контори Турчин В.Ф.позов не визнала, зазначивши, що оформлення договору дарування міжОСОБА_5 та ОСОБА_6проведено без будь-яких порушень встановленого порядку реєстрації таких угод. В судовому засіданні представником позивача не наведено жодних правових підстав, які б вказували на можливість визнання недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки укладеного міжОСОБА_5 та ОСОБА_629.11.2001 р. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте, позивачем в позовній заяві та його представником впродовж судового розгляду не наведено доказів в обґрунтування правомірності своїх позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача не навела суду жодних доказів та правового обґрунтування підстав визначених в ст. 54 (ЦК України 1963 р),  для визнання недійсним договору дарування від 29.11.2001 р. укладеного міжОСОБА_5 та ОСОБА_6

Крім цього, в судовому засіданні не встановлено жодних доказів про наявність права на землекористування у позивача на земельну ділянку розташовану поАДРЕСА_1, яка знаходилася у приватній власності померлоїОСОБА_5 та була подарована разом з будинком відповідачу ОСОБА_6. За таких обставин суд вважає безпідставними та недоведеними доводи позивача та його представника, про захист свого порушеного права на землю з посиланням на ст. 152 ЗК України, що виключає наявність підстав для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім'яОСОБА_5

В судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що позивач знав про обставини оформлення державного акту на право приватної власності на землю його матір'ю -ОСОБА_5 в 2000 році та послідуючого договору дарування від 29.11.2001 року на будинок разом із земельною за адресою АДРЕСА_1.

Про обізнаність позивача з наведеними   вище обставинами, на момент оформлення права власності на землю його матір'ю та укладення договору дарування свідчать доводи наведені в позовній заяві.

В судовому засіданні, з позовної заяви та пояснень представника позивача встановлено, що позивач звертався до органів місцевого самоврядування для узаконення ним самочинно збудованого будинку на земельній ділянці своїх батьків поАДРЕСА_1 і таку згоду йому надавав відповідач ОСОБА_6, який уже на той час був власником будинку та земельної ділянки. Що стверджується рішенням Хустської міської ради №73 від 12.02.2003 р. ”Про надання дозволу на ведення індивідуального будівництва в м. Хуст”, яким дозволено видати правовстановлюючі документи громадянину ОСОБА_4 мешканцю АДРЕСА_1 на побудований ним жилий будинок на земельній ділянці брата - ОСОБА_2. Вказаному будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1. Письмова згода брата - ОСОБА_6. додавалася до цього рішення.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили суд взяти до уваги пропущений позивачем строк на звернення до суду з даними позовними вимогами і його обізнаність про обставини, що стосувалися предмету спору ще з 2000 року.

Статтею 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлений тривалістю на три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В даному випадку таку заяву зроблено відповідачем та його представником під час судового розгляду. Разом з цим, позивач в позовній заяві та його представник під час розгляду справи не ставили питання про поважність причини пропуску вказаного терміну, встановленого вище вказаною нормою для звернення в суд за захистом свої прав і таких підстав не встановлено судом в ході судового розгляду. За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що заявлені після спливу позовної давності, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Питання про стягнення судових витрат сторони в судовому засіданні не ставили.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. ст. 10,60,209 ЦПК України, ст. 267 ЦК України, ст. 152 ЗК України, суд -

Р  І  Ш  И  В:

 

                В задоволенні позовуОСОБА_4 до ОСОБА_2, Хустської міської ради, Хустської районної державної нотаріальної контори, про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю та частково недійсним договору дарування будинку та земельної ділянки - відмовити.

           

            На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а також може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області.

           

                                                  Головуючий:           підпис             Кемінь В.Д.

                                   

     З оригіналом вірно:

                       

Суддя Хустського районного суду                                                   Кемінь В.Д.

                       

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація