ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року №29390/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області (далі УПФУ) в якому просив зобов»язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.03.2009 року.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2009 року з врахуванням уже проведених виплат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відпов ідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то колегія суддів приходить до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року є протиправною.
У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. А тому колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги за період до 31.03.2009 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Одночасно, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 році, оскільки дія норм ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апелянтом у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України в редакції до 07.07.2010 року, не заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду визначеного ст.99 КАС України, а тому відсутні наведені підстави для відмови позивачу у нарахування та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання УПФУ провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.03.2009 року включно, а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі УПФУ в Мукачівському районі Закарпатської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2009 року у справі № 2а-4261/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.З. Улицький