2-12028/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Канурної О.Д.
при секретарі Черкасової О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми авансу,
В С Т А Н О В И В:
18.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення суми авансу.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги та пояснив, що маючи наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, за усною домовленістю з ОСОБА_2, 30 листопада 2009 року в рахунок першого внеску від вартості квартири купив гр.ОСОБА_2 віконний блок вартістю 2488,13 грн.
З вини відповідача вказаний договір купівлі-продажу квартири укладено не було, тому відповідач повинен повернути суму, на яку позивач придбав віконний блок, яку вважає авансом.
Оскільки самого письмового зобов'язання не існує і договір завдатку не укладено ОСОБА_2, мусить сплатити суму авансу.
Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 2488 грн., 13 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн., і витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги та пояснив суду, що в рахунок першого внеску від вартості квартири придбав у ОСОБА_1 віконний блок вартістю 2488,13 грн. Зазначений договір купівлі-продажу квартири, який повинен був укласти в майбутньому укладено не було за незалежними від нього обставинами.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 маючи наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, за усною домовленістю з ОСОБА_2, 30 листопада 2009 року в рахунок першого внеску від вартості квартири купив гр.ОСОБА_2 віконний блок вартістю 2488,13 грн. Дана обставина підтверджується розпискою відповідача від 30.11.2009 року. (а.с. 7)
В копії комерційної пропозиції №103 31 30 від 21.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 купив віконний блок вартістю 2 488 грн., 13 коп. (а.с.6)
Відповідно до ч.1 ст. 570 Цивільного кодексу України - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
За змістом вказаної норми завдаток може забезпечувати тільки дійсне зобов’язання, тому правила ст.570 ЦК України про стягнення з боржника завдатку застосовуються у випадках, коли було укладено основне зобов’язання, але кредитор ухиляється від його виконання. Згідно з ч.2 цієї ж статті, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом, який підлягає поверненню у всіх випадках.
Як встановлено судом, між сторонами не відбулось дійсного зобов’язання за договором купівлі-продажу зазначеної квартири, а тому куплена позивачем в рахунок першого внеску від вартості квартири віконний блок на загальну суму 2 488 грн., 13 коп., вважається авансом, як підтвердження наміру в майбутньому придбати квартиру та підлягає обов’язковому поверненню позивачу в будь-якому випадку. З якої причини та хто саме, позивач або відповідач, відмовились від укладання договору купівлі-продажу ділянки, правового значення для вирішення спору по суті не має.
Відповідно до роз’яснення, що надані Постановою Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вказується що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим Законам України.
У разі якщо правочин не виконаний, він є таким що не створює жодних юридичних наслідків для сторін відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України.
Правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню, та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з його державною реєстрацією, а тому договір є неукладеним та не породжує для сторін ні яких прав та обов’язків.
У зв’язку з тим, що сторони між собою лише домовились укласти договір але відповідне його оформлення не здійснили сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Таким чином на думку суду сплачена сума авансу повинна бути повернута відповідачем позивачу по справі у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість пред’явлених позовних вимог.
Згідно з ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, тобто судовий збір у розмірі 51 грн., 00 коп., та понесені витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., 00 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 570, 657, 640, 210 ЦК України, суд,
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми авансу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн., 13 коп., а також витрати по сплати судового збору в розмірі 51 грн., і витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн., 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Складено одноособово в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий суддя О.Д. Канурна