КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4-1/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник А.В.
Суддя - доповідач: Беспалов О.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Беспалова О.О.
суддів Бараненка І.І., Грибан І.О.
при секретарі Кропивному Є.В.
за участю представників відповідачів Поночовного І.М. та Солодкої Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_3 та Прокуратури м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Подільського району м. Києва, Державного казначейства України про зобов"язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Подільського району м. Києва, Державного казначейства України про зобов"язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково.
Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 06.09.2001р. про порушення кримінальної справи відносно прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4 та зобов"язання прокуратуру м. Києва провести перевірку заяви позивача від 06.09.2001р. про порушення кримінальної справи відносно прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4 в порядку ст. 97 КПК України, а провадження в цій частині закрити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні – не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, що не з"явились.
В судовому засіданні представники Генеральної прокуратури України та Прокуратури Подільського району м. Києва, апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва підтримали, заперечували стосовно задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанова суду – залишенню без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а саме такими, що підлягають задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо нерозгляду заяви ОСОБА_3 від 06.09.2001р. про порушення кримінальної справи відносно прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4 та зобов"язання прокуратури м. Києва провести перевірку заяви ОСОБА_3 від 06.09.2001р. про порушення кримінальної справи відносно прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4 в порядку встановленому ст. 97 КПК України. В задоволенні інших позовних вимог позивачу було відмовлено в зв"язку з недоведеністю.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів справи позовні вимоги заявлено про зобов"язання вчинити дії, а саме: зобов"язати Генеральну прокуратуру України вжити заходів до усунення порушень закону, притягнути винних у тяганині до відповідальності. Зобов"язати прокуратуру м. Києва надіслати позивачу копію винесеної за результатами додаткової перевірки постанови щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 20 000 грн., як відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з повідомленням про злочин журналіста ОСОБА_5 за розпалювання ним національної ворожнечі через публікацію наклепницьких статей на Тараса Шевченка в Генеральну прокуратуру України звернулися 09.06.2000 року професор ОСОБА_7 та 03.01.2001 року політична партія УНА, інтереси яких за довіреністю відповідно до ст.5 ЗУ „Про адвокатуру" представляв позивач.
За результатами розгляду звернень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прокуратурою Подільського району м. Києва 03.04.2001 року в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ч. і ст. 66, ст. 125 КК України відмовлено на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.
Прокуратурою м. Києва після вивчення матеріалів, на підставі яких прокуратурою Подільського району скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, зазначені матеріали направлено до прокуратури Подільського району м. Києва для додаткової перевірки.
17.01.2002 року прокуратурою м. Києва за результатами розгляду скарг Макара 1.1, останньому повідомлено, що постанова прокуратури Подільського району м. Києва від 03.04.2001 року про відмову в порушенні кримінальної справи винесена законно та обґрунтовано, в зв'язку з чим підстав для вжиття заходів реагування стосовно прокурора Подільського району Драговоза В.В. не вбачається.
Разом з тим, прокуратурою м. Києва 28.10.2005 року вказану постанову прокуратури Подільського району м. Києва від 03.04.2001 року скасовано в частині відмови в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ч. і ст. 66 КК України (1960 року), та відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 161 КК України (2001 року).
Крім того, прокуратурою м. Києва 28.10.2005 відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ст. 125 КК України (1960 року).
Не погоджуючись із зазначеними рішенням, Макар 1.1, оскаржив їх до Печерського районного суду м. Києва.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2006 скаргу Макара 1.1, задоволено частково, постанову прокуратури м. Києва від 28.10.2005 про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 125 КК України стосовно ОСОБА_5 скасовано, матеріали направлено до прокуратури м. Києва для прийняття рішення відповідно до вимог КПК України. Матеріали скарги Макара 1.1, на постанову прокуратури м. Києва від 28.10.2005 про скасування постанови прокуратури Подільського району м. Києва від 03.04.2001 про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 66, ст. 125 КК України направлено Генеральному прокурору України за належністю.
В подальшому, 04.04.2007 року, прокуратурою м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 66, ст. 125 КК України (1960 року) та ст. 161 КК України (2001 року).
Копія постанови була направлена на адресу Макара 1.1. 26.11.2009 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язання прокуратури м. Києва надіслати позивачу копію постанови винесеної за результатами додаткової перевірки постанови щодо ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Судом першої інстанції встановлено, що заява ОСОБА_3 , про злочин, в частині вимог про
притягнення до кримінальної відповідальності прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4, в порушення вимог ст. 97 КПК України не розглянута та прокуратурою м. Києва не прийнято за результатами розгляду заяви одно з рішень передбачених ст. 97 КПК України, що свідчить про порушення прав позивача в ційчастині заявлених позовних вимог.
Враховуючи, що з позовними вимогами про завершення додаткової перевірки заяви позивача, яка проводилась на виконання вимог ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28.09.2006 року позивач звернувся до суду 08.11.2006 року суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду першої інстанції обгрунтовано. З метою повного захисту прав позивача про захист яких він просив суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та визнав неправомірною бездіяльність прокуратури м. Києва щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 від 06.09-2001 року про порушення кримінальної справи відносно прокурора подільського району м. Києва ОСОБА_4, зобов'язати прокуратуру м. Києва провести перевірку заяви ОСОБА_3 від об.09-2001 року про порушення кримінальної справи відносно прокурора Подільського району м. Києва ОСОБА_4 в порядку встановленому ст. 97 КПК України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, оскільки він звернувся до суду 08.11.2006р.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3 не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині відмови йому в задоволенні моральної шкоди, зобов"язання Генеральну прокуратуру України вчинити певні дії та обгрунтовує її тим, що доказом завдання йому моральної шкоди є численні звернення, депутатські запити та звернення надіслані в прокуратуру на його прохання, а бездіяльність Генеральної прокуратури України бездіяльністю Прокуратури м. Києва.
З таким твердженням апелянта колегія суддів не погоджується та вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, оскільки вимоги позивача не доведені самим позивачем.
За наведених обставин , колегія суддів дійшла висновку, що винесення постанови про зобов"язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки апелянти не довели про необхідність такого скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування з постановленням нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 202, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Прокуратури м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Подільського району м. Києва, Державного казначейства України про зобов"язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
(Повний текст ухвали складено 17.12.2010р.)
Головуючий суддя О.О.Беспалов
Суддя І.І. Бараненко
Суддя І.О. Грибан