Справа № 2-1942/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу у складі:
Головуючого судді Міхеєвої В.Ю.,
При секретарі Мельниченко К.В.
За участю позивача ОСОБА_2
Представника відповідача Лутоніної Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про покладення обов’язку визначити розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання,
В С Т А Н О В И В:
Від позивача ОСОБА_2 09.06.2010 року до суду надійшла позовна заява, у якій він просить зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі визначити розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання з урахуванням додаткової заробітної плати за час виконання державних обов’язків у липні-грудні 1989 р.; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2009 року відповідачем прийнято постанову про призначення йому щомісячної страхової виплати. Але при цьому відповідач порушив його права, оскільки при визначенні цієї виплати не врахував додаткову заробітну плату за час виконання ним державних обов’язків за липень-грудень 1989 року.
В період з липня по грудень 1989 року його було звільнено від виконання трудових обов’язків у зв’язку з виконанням державних обов’язків (брав участь у роботі Верховної Ради СРСР в якості народного депутата) та за цей час за ним зберігалася гарантійна виплата в розмірі середнього заробітку (ст. 119 КЗпП України).
За час виконання державних обов’язків йому основна заробітна плата не виплачувалася, а зберігався середній заробіток шляхом здійснення на його користь гарантійної виплати.
Відповідач не включив до складу заробітку, який має враховуватись для обчислення розміру страхової виплати, суми одержаних ним гарантійних виплат за час виконання державних обов’язків (повноважень народного депутата СРСР), чим порушив його права.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, пояснив, що відповідач при обчисленні розміру страхової виплати не взяв до уваги довідку, видану підприємством з нарахуванням додаткової заробітної плати за час виконання ним державних обов’язків народного депутата СРСР, а безпідставно виходив тільки з суми 138,68 грн., нарахованої за грудень 1989 року.
Представник відповідача Лутоніна Н.В., яка діє на підставі довіреності (а.с.48), в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, вважаючи їх безпідставними, та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Пояснила, що основним нормативним документом, яким керується відділення Фонду при визначенні середнього заробітку, є постанова КМУ від 26.09.2001 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та право Міністерства праці та соціальної політики України давати роз’яснення щодо застосування вказаного Порядку.
Згідно акту розслідування профзахворювання від 12.02.2009 року у шкідливих умовах за професією підземний прохідник позивач працював до 02.01.1990 року. У такому випадку відповідно до п.12 Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з розміру заробітної плати, нарахованої застрахованій особі за фактично відпрацьований час за період 6 місяців перед звільненням з роботи, з якою пов’язане профзахворювання. У липні-грудні 1989 року позивач виконував державні обов’язки, під час виконання яких не підпадав під вплив шкідливих умов праці, а за ним тільки зберігався середній заробіток.
Посилаючись на роз’яснення Міністерства праці і соціальної політики України (лист від 07.12.2001 року № 20-502), представник відповідача зазначила, що виплати за час, протягом якого працівник не працював і йому зберігався середній заробіток відповідно до чинного законодавства не включаються в розрахунок середньої заробітної плати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Вислухавши сторони, проаналізувавши письмові матеріали справи та матеріали особової справи позивача, яка оглядалася в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що за професією «підземний прохідник» шахти імені Леніна рудоуправління імені В.І.Леніна тресту «Ленінруда» (пізніше – виробниче об’єднання «Кривбасруда») позивач працював до 02.01.1990 року, коли був звільнений у зв’язку з переходом на постійну роботу до Верховної Ради СРСР. Зазначені обставини визнаються відповідачем та підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.7-11).
За висновком МСЕК від 25.03.2009 року серія ДНА-02 № 030449 позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3-я група інвалідності по професійному захворюванню безстроково з 16.03.2009 року (а.с.23).
Факт отримання позивачем професійного захворювання саме при виконанні ним трудових обов’язків підземного прохідника підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, який знаходиться в матеріалах особової справи ОСОБА_2., що оглядалася судом в судовому засіданні та не заперечувався сторонами.
З липня по грудень 1989 року позивач, перебуваючи на посаді підземного прохідника, був залучений до виконання державних обов’язків народного депутата Верховної Ради СРСР та за ним зберігався середній заробіток за основним місцем роботи, що підтверджується копіями наказів по підприємству (а.с.17-22), а також копією довідки ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» № 2176 від 16.03.2009 року (а.с.59).
Відповідно до ч.11 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», при обчисленні середньомісячного заробітку (для визначення розміру щомісячної страхової виплати) враховуються основна і додаткова заробітна плата, які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати включаються, зокрема, гарантійні виплати, передбачені чинним законодавством. Це правило підтверджується також положеннями ст. 12 цього Закону, які прямо визнають гарантійні виплати за час виконання державних обов’язків елементом заробітної плати.
Наведені законодавчі положення враховані Кабінетом Міністрів України при затвердженні своєю постановою від 26.09.2001 року № 1266 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 1332 від 08.12.2009 року), пункт 7 якого приписує при обчисленні середньої заробітної плати враховувати, зокрема, додаткову заробітну плату.
Оплату працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час, пунктом 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713) включено до фонду додаткової заробітної плати.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.4.2.1. ч. 4.2 ст.4 зазначеного Закону), тобто, і гарантійні виплати за час виконання працівниками державних обов’язків.
У той же час, відсутні будь-які підстави відносити гарантійну виплату, про яку йдеться, до виплат, що перелічені у ч.4.3 ст.4 зазначеного Закону та не включаються до складу оподатковуваного доходу.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача не було підстав для виключення гарантійної виплати у вигляді середнього заробітку, яка була виплачена позивачу за час виконання ним державних обов’язків у період липень-грудень 1989 року при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України, викладені у листі від 07.12.2001 року, що виплати за час, протягом якого працівник не працював і йому зберігався середній заробіток відповідно до чинного законодавства (розраховані відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100), не включаються в розрахунок середньої заробітної плати для призначення виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, на які посилається в обґрунтування своїх заперечень відповідач, суд вважає такими, що не стосуються даного предмету спору.
З вищевикладеного вбачається, що позивач у розрахунковий період працював, виконуючи покладені на нього державні обов’язки, отримував за це середню заробітну плату згідно діючого на той час законодавства.
Посилання представника відповідача на обставини, що позивач на протязі розрахункового періоду під час виконання державних обов’язків не підпадав під вплив шкідливих умов праці, суд не може взяти до уваги, оскільки факт отримання позивачем професійного захворювання внаслідок роботи підземним прохідником, встановлений актом розслідування профзахворювання від 12.02.2009 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає відмову відповідача визначити позивачу ОСОБА_2 розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання з урахуванням додаткової заробітної плати за час виконання ним державних обов’язків у липні-грудні 1989 року, неправомірною, та задовольняє позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним судових витрат, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню.
Як убачається з наданих позивачем квитанцій, при подачі позову, він сплатив 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи (а.с.1,2).
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від сплати державного мита.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача у розмірі, передбаченому постановою КМУ від 21.12.2005 року № 1258 (в редакції постанови КМУ від 05.08.2009 року № 825) « Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом
цивільних та господарських справ, та їх розмірів» .
Суд роз’яснює позивачу, що відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України сплачені у розмірі більшому, ніж це встановлено законодавством, сума судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, повертаються за ухвалою суду за заявою позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. 119 КЗпП України, Законами України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про оплату праці», постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» (назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 1332 від 08.12.2009 р.), Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713) суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про покладення обов’язку визначити розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.
Зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області визначити розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання з урахуванням додаткової заробітної плати за час виконання державних обов’язків ОСОБА_2 у липні-грудні 1989 року.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який проживає в АДРЕСА_1, 15 (п'ятнадцять) грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.Ю.Міхеєва