ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року                                                           Справа № 60/210

Колегія суддів у складі:                        головуючого судді В.П.Бондаренка,

                                                                                                    судді А.І.Бухана,

                                                                                                  судді М.І.Черленяка,

при секретарі -  Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача  - ОСОБА_1

відповідача  - ОСОБА_2(особисто), ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу  позивача  (вхідний №3999 Х/1 ) на рішення господарського суду  Харківської  області від  20 жовтня 2010 року по справі №  60/210

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до  Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_2

про стягнення 42.416.44 гривень

встановила:

3 серпня 2010 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області  з позовом до відповідача   про стягнення з нього   загальної заборгованості в розмірі 42.416.44 гривень, в тому числі 22.919,24 гривень боргу за оренду приміщення, 8.352,59 гривень заборгованості за комунальні послуги, 1.655,34 гривень пені по орендній платі, 468,52 гривень пені  за несплачені комунальні послуги, 9.020,75 гривень заборгованості з врахування індексу інфляції., мотивуючи тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання по договору оренди  нерухомого майна від 1 січня 2010 року № 01-10.

Господарський суд Харківської  області (суддя Чистякова І.О.) своїм рішенням від 20 жовтня 2010 року (повний текст якого був підписаний 25 жовтня 2010 року та виданий представникам сторін 26.жовтня 2010 року) позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача  на користь позивача 22.919,24 гривень боргу за оренду приміщення, 1.655,34 гривень пені по орендній платі, 245,75 гривень витрати по сплаті державного мита, 136,73 гривень витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої  частини позову  відмовлено.

4 листопада  2010 року позивач  через господарський суд Харківської  області  звернувся до Харківського апеляційного  суду з апеляційної скаргою на це рішення, в якій просить  його  змінити та  стягнути з відповідача 8.352,59 гривень, заборгованості за комунальні послуги, 468,52 гривень пені  за несплачені комунальні послуги, 9020,75 заборгованості з врахування індексу інфляції, в іншій частині рішення залишити без змін.

Разом з тим його  він та його представник  в судовому засіданні  заявили  клопотання по залучення до матеріалів справи додаткових документально обґрунтованих пояснень, які на їх думку можуть мати  відповідне відношення до розгляду поданої  позивачем апеляційної скарги

Відповідач   свій письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав,   проте у судовому засіданні він та його представник проти с наведених у скарзі доводів заперечують і просять прийняте по справ рішення залишити без змін. Разом з тим вони повідомили  про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін  по справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

11 січня 2010 року між позивачем -  фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та відповідачем Фізичною особою-підприємцем  ОСОБА_2  було укладено договір № 01-10 оренди нежитлових приміщень загальною площею 220 кв. метрів на першому поверсі  нежитлової будівлі літ. «Б-2», розташованої у місті АДРЕСА_1 зі строком дії  2 роки 11 місяців з дня фактичного прийняття майна, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін (пункти 2.7 та 9.1 договору). Даний договір сторонами не змінювався, ніким не був визнаний недійсним та виконувався ними до   11 травня 2010 року.

Відповідно до пунктів 3.1- 3.4 договору позивач передав відповідачу, а останній  прийняв ці приміщення, що підтверджується актом прийому –передачі в оренду нерухомого майна від 26 січня 2010 року.

Разом з тим, пунктом 2.1. договору сторонами було погоджено розмір орендної плати за користування майном на весь  період його дії і, зокрема, на період з 15 лютого 2010 року по 31 травня 2010 року включно по  40,00 грн. за 1 кв.м., (ПДВ не передбачено), а за всю площу майна орендна плата в цілому в місяць складає 8800,00 грн. (без  ПДВ).  Порядок оплати  орендної плати  визначено пунктом 2.2 договору,  за яким вона  сплачується готівкою або в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача до 20 числа кожного календарного місяця, що передує місяцю за який здійснюється такий платіж на підставі даного договору. Фактична оплата за оренду майна, за цим договором наступає з дати підписання акту приймання – передачі орендованого майна. При цьому пунктом 2.4. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (індексація). Індекс інфляції – офіційно опублікований щомісячно загальний індекс інфляції споживчих цін (індекс інфляції). Згідно п.2.3. договору протягом 5 банківських днів після його підписання відповідач сплачує на користь позивача попередню оплату, що дорівнює орендної плати за 2 місяця, що зараховується як орендна плата за перший та останній місяці оренди.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено лише 8800,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 01  від 11 січня 2010 року   В подальшому  він  оплату орендної плати не здійснював. Через такі обставини  позивач  відповідно до  п.9.2. Договору, оскільки  дія цього договору припиняється у разі, зокрема, у випадку несплати відповідачем орендної плати протягом одного місяця,  направив  відповідачу претензію –повідомлення від 04 травня  2010 року про розірвання договору оренди та необхідності повернення майна.  Відповідач погодився з цим і 11 травня 2010 року між ним   та позивачем був підписаний акт  приймання –передачі, за яким відповідач  повернув позивачу орендоване майно. Проте свій борг по оплаті орендної плати відповідач добровільно не погасив.

За таких фактичних обставин, господарський  суд Харківської області на підставі статей 525, 526, 530, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України  та пункту 5.4 договору в зв’язку з розірванням договору погодився з правомірністю позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої позивачем  заборгованості  по орендні платі  за період з 26 січня  по 11 травня 2010 року  в загальній сумі 31719 гривень 24 копійки. При цьому було враховано, що здійснена відповідачем за прибутковим касовим ордером №01 від 11 січня 2010 року попередня оплата в сумі 8800,00 грн.  була зарахована позивачем в якості оплати орендної плати за перший місяць оренди за січень 2010 року та частково зараховано ним за лютий 2010 року, через що  остаточна заборгованість відповідача складає 22919,24 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на те, що на підставі п.2.2. Договору позивачем було отримано готівкою від відповідача кошти  господарський суд області  визнав безпідставними та недоведеними суду належними та допустимими доказами, оскільки в силу статті  33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак відповідачем не надано жодних доказів отримання позивачем або іншою його довіреною особою готівкових  коштів, що передавалися в якості орендної плати за спірним договором.

При цьому   господарський суд Харківської області правомірно  та відповідно до  статті 611 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункту 6.2 договору погодився з вимогами позивача   стосовно стягнення з відповідача пені  по орендній платі в сумі 1655,34 грн., оскільки її розмір  на суму заборгованості по орендній платі за лютий 2010 року з 21.01.2010 року за 181 день, за березень 2010 року з 21.02.2010 року за 180 день, за квітень 2010 року з 21.03.2010 року за 122 дня, за травень 2010 року з 21.04.2010 року за 91 день, на суми заборгованості по орендній платі 1703,23 грн., 8967,20 грн., 9047,90 грн. та 3200,91 грн. відповідно,  як обґрунтованими та такими, що  відповідають  вимогам чинного законодавства України

Розглядаючи питання та відмовляючи у задоволенні позовних вимог   про  стягнення з відповідача заборгованості  за комунальні послуги в розмірі 8352,59 гривень та пені в сумі 468,52 гривень, нарахованої
позивачем за порушення відповідачем строків сплати за комунальні послуги, господарський суд області виходив з того, що відповідно до пункту 2.6. договору відповідач повинен був  окремо відшкодовувати позивачу  вартість спожитої енергії, послуг з  теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації, телефонних ліній, за земельну ділянку та інші експлуатаційні послуги у відповідності з виставленими рахунками позивача за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту приймання –передачі орендованого майна) у триденний термін з моменту отримання цих рахунків готівкою або в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача. Компенсація комунальних та експлуатаційних послуг повинна була здійснюватися пропорційно відношенню площі майна, що орендується до загальної площі приміщень, щодо яких надавалися послуги та на підставі показників лічильників.

Оскільки   позивачем  ні в ході вирішення справи, ні під час розгляду його апеляційної скарги не було надано доказів виставлення  таких рахунків, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу будь-яких рахунків про сплату комунальних послуг в сумі 8352,59 грн. та доказів отримання їх  відповідачем, позивачем також не довів, що ним  надсилалась вимога відповідачу про сплату цих витрат по комунальним послугам, з урахуванням цього  суд визнав, що в цій частині позовні вимоги  про стягнення комунальних послуг в розмірі 8352,59 грн. не підлягають задоволенню, так як позивачем не доведено, що у відповідача настав строк виконання цих зобов’язання по сплаті комунальних послуг.  Через це  не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 468,52 грн., нарахованої позивачем за порушення строків сплати за комунальні послуги. Такі висновки господарського суду області обґрунтовані та відповідають чинному законодавству,  і насамперед статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так само  обґрунтовано та правомірно відмовив господарський суд  Харківської області відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача  інфляційних збитків   у розмірі 9025 гривень 75 копійок. При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що в   силу положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України,  боржник,  який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно листа Верховного Суду України №62-97р від 03 квітня1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяцю, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то нарахування починається з наступного місяця –червня. Проте позивач не врахував цього порядку при  розрахунку  ним сум інфляційних збитків, не вказав

за який саме період та на яку суму заборгованості здійснено їх нарахування  в загальній сумі 9020,75 грн., що  складає майже  третину від розміру загальної основної заборгованості відповідача і це дійсно унеможливлює здійснення перевірки правомірності нарахування цих інфляційних втрат,

Оскаржуючи в цій частині судове рішення позивач при зверненні зі своєю апеляційною скаргою не усунув вказані вище недоліки, через  підстав для задоволення зазначених вимог немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не  обґрунтована та не  підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення  господарського суду Харківської області  не може бути скасована.

Керуючись статтями   99, 101,  пунктом 1 статті 103, статтею  105   Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів,

постановила:

У задоволенні апеляційної  скарги відмовити.

Рішення господарського суду  Харківської  області від  20 жовтня 2010 року по справі №  60/210  залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    В.П. Бондаренко.  

                                 суддя                                                                   А,І. Бухан.

                                 суддя                                                                    М.І.Черленяк.