КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.12.2010                                                                                           № 18/1374

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Тищенко  О.В.

          Смірнова Л.Г.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Черкаське головне регіональне управління "

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2010

 у справі № 18/1374 (Васянович А.В. .....)

 за позовом                               ПП "Супой-Рибак 1"

 до                                                   Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Черкаське головне регіональне управління "

          Голова комітету кредиторів ПП "Супой Рибак 1" - фізична особа-підприємець ОСОБА_5

 про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 В липні 2010 року Приватне підприємство “Супой-Рибак 1” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 04.04.2008 року.

В обґрунтування поданого позову ПП “Супой-Рибак 1” зазначає, що в порушення визначеного Законом України “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом” порядку продажу майна боржника, укладено наведений договір, а саме оголошення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна не публікувалась, оцінка комплексу будівель не проводилась, строк придбання майна з комітетом кредиторів погоджено не було. У зв’язку з наведеним, позивач на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України просить визнати договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 04.04.2008 року недійсним.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі–продажу комплексу нежитлових будівель від 04 квітня 2008 року, укладений між приватним підприємством “Супой –Рибак 1” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто з відповідача на користь ПП “Супой –Рибак 1” 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки сторонами при укладенні договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 04.04.2008р. не було дотримано вимоги ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом”, оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним як такий що суперечить Закону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. по справі № 18/1374 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що оскільки договір купівлі-продажу комплексу не житлових будівель від 04.04.2008р. відповідає вимогам чинного законодавства, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. є незаконним та необґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. по справі № 18/1374 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. винесено з порушенням норм матеріального права та є незаконним і необґрунтованим.

На підставі апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 21.10.2010р. порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 17.11.2010.2010 року.

Через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від Приватного підприємства “Супой-Рибак 1” надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1  від 16.11.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Чорної Л.В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі № 18/1374 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Алданової С.О., суддів Тищенко О.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010р. розгляд справи № 18/1374 відкладено на 08.12.2010р. у зв’язку з неявкою представників позивача та третьої особи 2.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2010р. вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник третьої особи 1, також, підтримав вимоги своє апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи 2 заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.  

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 травня 2007 року було порушено провадження зі справи № 01/2670 про визнання банкрутом приватного підприємства “Супой –Рибак 1”.

Постановою господарського суду Черкаської області від 27 листопада 2007 року приватне підприємство “Супой –Рибак 1” визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Білеру Олега Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2009 року повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Білери Олега Вікторовича припинено та призначено ліквідатором приватного підприємства “Супой –Рибак 1” арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було встановлено, що 04 квітня 2008 року між приватним підприємством “Супой –Рибак 1” в особі арбітражного керуючого Білери Олега Вікторовича (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі –продажу комплексу нежитлових будівель.

Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 04 квітня 2008 року за реєстраційним номером 2494.

Відповідно п. 1. договору, позивач продав, а відповідач купив комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою –АДРЕСА_1. За цим договором відчужується комплекс нежитлових будівель: цех літ.Гг –площею 293,6 кв.м., сарай, компресорна станція літ. Ж площею 43,6 кв.м.

Згідно п. 3. договору, продаж цього комплексу нежитлових будівель відбувається за 350 000 грн. 00 коп. згідно протоколу зборів комітету кредиторів від 31 березня 2008 року “Про продаж комплексу нежитлових будівель”. Інвентарна оцінка приміщень складає 63 643 грн. 76 коп. згідно Витягу №18338450 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий 02 квітня 2008 року Смілянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації, реєстраційний №18603785 (бланк серії ССІ  №306653).

В липні 2010 року ліквідатор Приватного підприємства “Супой-Рибак 1” звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним, на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України,  договору купівлі-продажу комплексу не житлових будівель від 04.04.2008 року.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними.   

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом” до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, продаж майна банкрута конкретному покупцю здійснюється, зокрема, за умови проведення у відповідності до норм законодавства належної оцінки такого майна та за умови погодження комітетом кредиторів складу, умов та строків придбання (продажу) майна банкрута конкретному покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2008 року відбулись збори комітету кредиторів, на яких було вирішено узгодити наступний порядок продажу нерухомого майна банкрута: опублікувати в засобах масової інформації оголошення щодо продажу нерухомого майна банкрута шляхом проведення відкритих торгів з початковою вартістю 350 000 грн. 00 коп.; строк на подачу заявок 30 днів; після закінчення даного строку дозволити ліквідатору приймати від покупців без обмеження строку, в разі надходження більш ніж однієї заявки – провести аукціон; дозволити ліквідатору укласти договори з спеціалістами  та організаціями, які  здійснюють  діяльність на ринку нерухомості,  щодо пошуку потенційних покупців на нерухоме майно зі сплатою послуг  не більше 5% від вартості реалізованого майна (а.с. 52-53).

В продовж березня 2008 року ліквідатором в газеті “От и До” здійснено публікацію оголошень про продаж майна банкрута наступного змісту: виробничо складська -  база, м. Сміла, 2 –пов., 1 –й пов. –264, 3 м2, 2 –й пов. –29,3 м2, ангар 20х7, поруч всі комунікації 0,1926 га., в орендні на 49 років, вартістю 90 000 у.о. ( а.с. 42 - 45).

Проте, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, наведене вище повідомлення не відповідає узгодженому на зборах комітету кредиторів порядку продажу майна, а саме вартість майна виражено в умовних одиницях та відсутній строк на подачу заявок покупців.

З протоколу зборів комітету кредиторів приватного підприємства “Супой –Рибак 1” від 31 березня 2008 року вбачається, що ліквідатором Блера Олегом Вікторовичем було повідомлено комітет про надходження на його адресу заявки від ОСОБА_4 щодо придбання належних банкруту нежитлових приміщень за ціною не більше ніж 350 000 грн. 00 коп. У зв’язку з наведеним комітет кредиторів вирішив уповноважити ліквідатора укласти договір купівлі – продажу нежитлових приміщень у складі: цех (літ.Г –ІІ), сарай (літ Г), компресорна (літ. Ж -1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 350 000 грн. 00 коп. (а.с. 54-55)

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявна в оголошеннях інформація про продаж майна банкрута не могла в повній мірі виявити всіх потенційних покупців майна для проведення на конкурсних засадах відкритих торгів з його продажу.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Таким чином, виходячи з положень наведених норм, обов’язок щодо проведення оцінки майна банкрута з залученням, на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності, покладено саме на ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2007 року ПП “Ажіо”, на замовлення державної виконавчої служби у м. Сміла та Смілянському районі, було проведено незалежна оцінка по визначенню ліквідаційної вартості не житлових будівель та обладнання, яке входить до складу лінії по виготовленню жерстяної кришки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Результати вказаної оцінки зафіксовано в звіті про незалежну оцінку вартості не житлових будівель та обладнання станом на 27 квітня 2007 року (а.с. 87-108).

В березні 2008 року Черкаським відділенням Київського науково –дослідного інституту судових експертиз, на замовлення приватного підприємця ОСОБА_4, була проведена оцінка нежитлових будівель ПП “Супой Рибак -1” за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 110-122).

Проте, наведені висновок та звіт не можуть бути належними доказами проведення оцінки майна в процедурі ліквідації банкрута, оскільки вони були здійснені не на замовлення ліквідатора, обов’язок щодо здійснення якого покладено на останнього. Крім того, оцінка майна, зафіксована в звіті про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель та обладнання станом на 27 квітня 2007 року, взагалі, була проведена до визнання боржника банкрутом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 04.04.2008р. не було дотримано вимоги ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом”, а саме здійснення ліквідатором за допомогою залучених на підставі договору суб’єктів оціночної діяльності належної оцінки майна, яке було предметом оскаржуваного договору.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки у даній справі було встановлено обставини недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог закону, договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 04.04.2008р. підлягає визнанню недійсним.

На підставі наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на  рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. у справі № 18/1374 залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.09.2010р. у справі № 18/1374 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 18/1374 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Алданова  С.О.

 Судді                                                                                          Тищенко  О.В.

                                                                                          Смірнова Л.Г.