НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                               ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

07 грудня 2010 року                   справа № 2-а-496/10               м. Нововолинськ  

  Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді Ференс-Піжук О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в місті Нововолинську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому про визнання нечинними дій управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому та зобов’язання  провести  перерахунок виплати допомоги,  

встановив:

07 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому у перерахунку одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р., та зобов’язати провести нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах , визначених статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням Волинської обласної державної адміністрації від 14 січня 2010 року серії НОМЕР_1. Згідно заключення Волинської обласної МСЕК №0055737 від 05 січня 2010 року йому було встановлено 2-гу групу інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та 80% втрати професійної працездатності. Управління праці і соціального захисту населення 25 червня 2010 року виплатило йому компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в сумі 284,40 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 р.- 120 грн. Позивач вважає, що його права було порушено, так як у відповідності до вимог ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам третьої групи виплачується одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При встановлені другої групи інвалідності ОСОБА_1 25 червня 2010 року слід було виплатити одноразову компенсацію із мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Станом на червень 2010 року мінімальна заробітна плата становила 884 грн., таким чином йому не доплатили 39495,60 грн. компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю. Також позивач вважає що виплати допомоги на оздоровлення в розмірах, які визначені відповідачем, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ї групи виплачується в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації. Проте, відповідач відмовив йому у задоволенні вказаної вимоги. За таких підстав, просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради щодо невиплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, зобов'язати нарахувати та виплатити йому одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення .

 До початку судового розгляду позивач подав  до суду письмову заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач до початку судового розгляду справи подав до суду заперечення проти позову та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Просить суд в задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В письмових запереченнях відповідач позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Свої заперечення мотивує постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни до вищезазначеної постанови від 26 липня 1996 року №836 в частині щорічної допомоги на оздоровлення, а саме виплату 120 грн.00 коп., яка була нарахована та виплачена та одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності в розмірі 284,40 грн. Враховуюче викладене, просить відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачена відповідності до законодавства.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації аварії Чорнобильській  АЕС  першої  категорії,  що  підтверджується  посвідченням серії НОМЕР_1 виданого Волинською обласною державною адміністрацією 14 січня 2010 року.

Згідно заключення Волинської обласної МСЕК від 05 січня 2010 року позивачу було встановлено другу групу інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

У відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист   громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії  на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 2 групи виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Згідно абзацу 4 частини 5 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист   громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Виплати, зазначені в цій статті, проводяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Так, розмір мінімальної заробітної плати за 2010 рік на час виплати допомоги на оздоровлення становила (25 червня 2010р.) – 844 грн.

 Як вбачається з заперечення управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради від 16 лютого 2010 року № 620/04-01  у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності позивачу 25 червня 2010р. виплачено компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю в сумі 284,40 грн. та  щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120 грн. 00 коп., вважаючи що щорічна допомога на оздоровлення та компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою №562 від 20.04.2007 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положенням статті 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Частина 1 статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації слід керуватися статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 20.04.2007 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку посилається відповідач та якою керувався при нарахуванні невиплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, спростовується наступними положеннями.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод людини.

Згідно статті 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами крім законів, про внесення змін до цього Закону.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями частини 4 статті 9 КАС України в тому, що у невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншого правового акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виплата позивачу допомоги на оздоровлення у 2010 році в розмірі 120 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Виплата ОСОБА_1 компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю в сумі 284,40 грн. дає підстави вважати такою , що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, відмову Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що складає на момент виникнення права на виплату, слід визнати неправомірною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна виплачуватись виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.

Враховуючи викладене, для захисту прав та законних інтересів позивача необхідно зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради; провести нарахування та виплату ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись ст. 160 ч.3, ст.163 КАС України, та на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », суд

                        Постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради щодо перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена  до Львівського апеляційного адміністративного  суду через Нововолинський міський суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги  на постанову суду  протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий   підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                      О.Р. Ференс-Піжук