ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"07" грудня 2010 р.                                                            Справа № 61/263-10

вх. № 9041/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання  

за участю представників сторін:

 позивача - Брижань Ю.В., довіреність №1922 від 01.09.09р.;

відповідача - ОСОБА_2, особисто за паспортом.;

третьої особи (ВДВС) - не з'явився;   

третьої особи (ОСОБА_3.) - не з'явився;  

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк  

до  

Фізичної  особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків 

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м.Харків  

про визнання недійсним звіту про оцінку майна

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Перший український міжнародний банк», звернувся до господарського суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2, в якій просить суд: 1) поновити строк на оскарження оцінки транспортного засобу  NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 ; 2) визнати недійсним звіт про оцінку транспортного засобу NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 . Також в якості забезпечення позову просить суд зупинити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису, вчиненого 25 березня 2010 року  приватним нотаріусом Харківського міського округу Погрібного Т.П. зареєстрованого в реєстрі за № 800, про звернення стягнення на транспортний засіб NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3  до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  15 жовтня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 листопада 2010 року о 10:20 год. Також, зазначеною ухвалою суду залучено  до участі  у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_3

В судовому засіданні 07.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про долучення до матеріалів справи долаткових документів, які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2010р. проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 07.12.2010р. представник  третьої особи (Київський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції) не з’явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 07.12.2010р.  третя особа (ОСОБА_3 ) не з’явився, свого повноважного представника не направив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача , всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

28.08.2008р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником всіх прав та обов"язків якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" (позивач по справі) та гр.ОСОБА_3 (позичальник) було укладено Кредитний договір №6799797 від 28.08.2008р. (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 27804,00 доларів США. Коедит надавався строком до 28.08.2015р.зі сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 13,49% річних із розрахунку 360 днів на рік (п.п.1.3, 3.1.2 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов"язань позичальника перед позивачем за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу №6824798 від 28.08.2008р. , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрований в реєстрі за №2799 (далі - договір застави), згідно з яким в забезпечення зобов"язань позичальника за кредитним договором було передано в заставу позивачу транспортний засіб: NISSAN TIIDA, рік випуску 2008, колір чорний, номер кузова: JN1СС13С18Т014390, реєстраційний номер: НОМЕР_1 (далі - предмет застави).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов"язався використати кредит за цільовим призначенням , сплатити відсотки за користування кредитом , своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки , передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом , закріпленим в додатку №1 до кредитного договору.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві , позичальник свої зобов"язання за кредитним договором не виконав ,  у зв"язку з чим, станом на 25.03.2010р. у позичальника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33037,86 доларів США.

25.03.2010р. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Т.П., вчинив виконавчий напис на договорі застави на задоволення вимог позивача за рахунок майна , що є предметом застави (далі - виконавчий напис).

Виконавчий напис було пред"явлено на виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

13.04.2010р. державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Панфіловим Д.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та складено акт опису й арешту переданого банку в заставу майна.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку , встановленому законодавством про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Згідно п.2 ч.18  ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку , а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна  - суб"єктів оціночноїдіяльності  - суб"єктів господарювання .

Статтею 14  ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено , що для з"ясування та роз"яснення питань , що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань , державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта  або спеціаліста , а при необхідності  - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна  - суб"єктів оціночної діяльності  - суб"єктів господарювання.

На виконання вищевказаних вимог державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Панфіловим Д.Ю. було винесено постанову про призначення суб"єкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі).

21.05.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №21/05/2010-3 на проведення оцінки майна.

21.07.2010р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення за вих.№55856 про оцінку описаного та арештованого майна (предмету застави). В повідомленні зазначено , що оціночна вартість предмету застави складає суму у розмірі 62300,00грн.

Копію звіту про оцінку  відповідач позивачу не надав.

Позивач вважає, що вказана відповідачем в листі оцінка не відповідає дійсності та не відображає реальні ціни на аналогічні транспортні засоби.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на інформацію, що міститься в аналогових джерелах та зазначає, що проаналізувавши наведені аналоги ціна предмета застави згідно проведеної державним виконавцем оцінки за перерахунком в долари США складає 7 860,50 доларів США, а аналогічні транспортні засоби оцінюються від 13000,00 доларів США.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:  визнання наявності або відсутності прав; визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів.   

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;  5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого  самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

В розумінні  норм діючого законодавства, акти –це юридична форма рішень, офіційний письмовий  документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин. Однак, у даних правових відносинах основним документом, що породжує права та обов’язки є рішення зборів, а спірний  протокол є похідним документом.

Оспорюваний позивачем звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності  - суб"єктом господарювання відповідно до договору . Звіт підписується оцінювачами, які безпотередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та  підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.  Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативної правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо  процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності   - суб"єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.

Зокрема, оспорюваний учасником правовідносин акт порушує його права та охоронювані законом інтереси у сфері господарських (майнових) правовідносин.

Такий акт повинен бути спрямований на регулювання суспільних відносин, породжувати певні правові наслідки і мати обов'язковий характер для суб'єктів відносин.

Оспорюваний позивачем акт (звіт) не спрямований на регулювання певних відносин , не породжує конкретно визначених правових наслідків  для суб'єктів відносин, не  має юридично ооов'язкового характеру для суб'єкта правовідносин, отже наведеним ознакам акту не відповідає.

Ні нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні інших законів оскарження такого акта в судовому порядку не передбачено.

До того ж , аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст.ст.З, 12 ) свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про повернення державного мита суд керується ст.47 ГПК України та п.3 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року №7-93, відповідно до яких плачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 49, п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року №7-93, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі  №61/263-10  припинити .

Повернути позивачеві державне мито в порядку визначеному чинним законодавством України .

Суддя                                                                                          

Повний текст ухвали підписано 10.12.2010р.

Справа №61/263-10.