Справа № 2- 507 2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2007 року Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого: судді - Брияк Т.Р.
при секретарях: Підгорній Л.Є., Вольській О.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1.
представника позивача: ОСОБА_2.
відповідача: ОСОБА_3.
адвоката відповідача: ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3про визнання права власності на квартиру та розподіл квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1про поділ спільного майна, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1. в грудні 2001 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про визнання права власності на квартиру та розподіл квартири. Посилався на те, що перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 1987 року по 26 листопада 1997 рік. Рішенням Першотравневого райвиконкому м. Чернівці від 22.03.1989 року його сім'ї ОСОБА_1 було виділено двокімнатну квартиру Ап. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.1992 року, Чернівецький меблевий комбінат продав, а ОСОБА_3. купила спірну квартиру.
Квартира Ап була придбана ними під час спільного подружнього проживання та шлюбу. Крім того, фактично кошти за квартиру в ощадкасу на рахунок меблевого комбінату платив він особисто, оскільки ОСОБА_3. на той час не працювала і знаходилась у відпустці по догляду за дітьми. Тому факту, що договір купівлі-продажу було оформлено лише на ім'я відповідачки, не надавав значення, бо знав, що все майно придбане під час шлюбу є спільною власністю подружжя. Вважає, що його частка в спірній квартирі становить 1/2
2
ідеальну частину, тому просив визнати за ним право власності на квартиру Ап та визначити його частку.
ОСОБА_3. в лютому 2002 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про поділ спільного майна. Посилалась на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох дітей. Після розірвання шлюбу, за попередньою домовленістю з ОСОБА_1., вона з дітьми повинна була залишитись проживати в спірній квартирі, а відповідачу придбали садовий будинок, що по АДРЕСА_2, однак останній не погодився на її пропозицію.
Пояснила, що під час шлюбу із ОСОБА_1. вони придбали наступне майно: двокімнатну квартиру, що по Апм. Чернівці - вартістю 21034 грн.; садовий будинок, що по АДРЕСА_2- вартістю 19 760 грн.; гараж № 262 товариства гаражів № 16 - вартістю 2080 грн.; холодильник «Донбас» - вартістю 100 грн.; меблеву стінку «Тегіна» - вартістю 500 грн.; кухонний гарнітур - вартістю 150 грн.; м'яку частину - вартістю 300 грн.; телевізор «Електрон» - вартістю 100 грн.; два дивани - вартістю по 100 грн. кожний. Також в період шлюбу вони придбали швейну машинку «Зінгер» - вартістю 1200 грн. та промислову швейну машинку - вартістю 2000 грн., яку відповідач виніс з дому та відвіз до своїх батьків. Крім того, за рішеннями Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.08.2000 року та 18.03.1999 року з боржників на користь ОСОБА_1. було стягнуто 4457 грн. та 8477 грн., а всього 12934 грн., які також підлягають поділу, а всього поділу підлягає майно на суму 60358 гривень.
Просила, з урахуванням того, що діти проживають з нею, відступити від рівності часток на майно, виділивши їй із спільного майна в рахунок її частки у спільному майні подружжя квартиру Ап, м.Чернівці - вартістю 21034 грн. Крім того, просила виділити їй в натурі: холодильник «Донбас» - вартістю 100 грн.; меблеву стінку «Тегіна» - вартістю 500 грн.; кухонний гарнітур - вартістю 150 грн.; телевізор «Електрон» - вартістю 100 грн.; два дивани - вартістю по 100 грн. кожний, а всього: на суму 22084 грн. 00 коп.
ОСОБА_1. виділити в рахунок його частки у спільному майні в натурі: м'яку частину - вартістю 300 грн.; швейну машинку «Зінгер» -вартістю 1200 грн. та промислову швейну машину - вартістю 2000 грн.; садовий будинок, що по АДРЕСА_2- вартістю 19 760 грн.; гараж № 262 товариства гаражів № 16 - вартістю 2080 грн.; гроші в сумі 12934 гривні, стягнуті за рішеннями суду на його користь, а всього: на суму 34744 грн. 00 коп. Також, просила стягнути на її користь з відповідача кошти у сумі 9853 гривні, як різницю в частках у майні та судові витрати.
Позивач ОСОБА_1. у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що квартира Ап є спільною сумісною власністю та належить їм з ОСОБА_3. в рівних частках, підтвердив обставини викладені в позовній заяві.
3
Представник позивача ОСОБА_2. позов підтримав, просив задоволити.
Відповідач ОСОБА_3. у судовому засіданні позов ОСОБА_1. не визнала та пояснила, що на момент отримання квартири в ній проживали: вона, ОСОБА_1. та їх донька. Вважає, що квартира має бути розділена на чотирьох членів сім'ї, відповідно ОСОБА_1. може бути виділено лише 1/4 частка квартири, однак за умови, що позивач поверне майно, яке продав без її згоди.
Позивач ОСОБА_3. зустрічний позов підтримала та пояснила, що ОСОБА_1. продав без її згоди спільне майно, а саме: гараж та автомобіль. Крім того, вони разом придбали садовий будинок, що по АДРЕСА_2, однак відповідач без її відома переоформив будинок на свого батька, підтвердила обставини, викладені в зустрічному позові, просила позов задоволити.
Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1. позов визнав частково та пояснив, що ними під час шлюбу придбано спільно майно, яке вказала ОСОБА_3., окрім садового будинку та земельної ділянки. Садовий будинок на праві власності належить його батькові. Щодо гаража, то він був у їх користуванні, але був відчужений під час шлюбу і гроші в сумі 100 доларів США за гараж витрачені ними спільно. Щодо швейних машин, зазначених позивачкою, то вони є неповноцінними, розкомплектованими та не можуть використовуватись за призначенням, на меблі та інше майно він не претендує. Не погодився із варіантом розподілу ОСОБА_3. та нАполягає на визнанні за ним права власності на 1/2 ідеальної частки на спірну квартиру.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1. підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 1987 року перебували у шлюбі. 26 листопада 1997 року між ОСОБА_1та ОСОБА_3 було розірвано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 8).
За період шлюбу ними було придбано майно: холодильник «Донбас» - вартістю 100 грн.; меблеву стінку «Тегіна» - вартістю 500 грн.; кухонний гарнітур - вартістю 150 грн.; м'яку частину - вартістю 300 грн.; телевізор «Електрон» - вартістю 100 грн.; два дивани - вартістю по 100 грн. кожний. 14 липня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3. придбала квартиру АДРЕСА_1(а.с. 11). Всього сторонами було придбано майна на суму 22384 гривень.
Відповідно до рішень Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18.03.1999 року та 14.08.2000 року на користь ОСОБА_1. було стягнуто 8477 грн. 80 коп. та 4457 грн. 09 коп., а всього 12934 грн. 89 коп. (а.с. 30-32).
Згідно ст. 22 КпШС України від 20.06.1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року ст. 16 визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
На підставі наведених норм закону, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд визнає квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_3., оскільки вона була придбана подружжям під час шлюбу і кожному з них в цій спільній сумісній власності належать рівні частки, тобто як ОСОБА_1., так і ОСОБА_3. мають право на 1/2 ідеальну частку квартири, а тому позов ОСОБА_1. про визнання права власності на квартиру та виділення йому ½ частки квартири підлягає задоволенню.
Суд вважає, що підлягає поділу, як спільне майно подружжя, холодильник «Донбас» - вартістю 100 грн.; меблева стінка «Тегіна» -вартістю 500 грн.; кухонний гарнітур - вартістю 150 грн.; м'яка частина - вартістю 300 грн.; телевізор «Електрон» - вартістю 100 грн.; два дивани - вартістю по 100 грн. кожний. Також, підлягають поділу грошові кошти в сумі 1200 грн., які були отримані ОСОБА_1. у вигляді майна за рішенням суду від 18.03.1999 року, яким встановлено, що операції з коштами, які були предметом спору, відбувались в період шлюбу сторін.
З рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18.03.1999 року вбачається, що на користь ОСОБА_1., як фізичній особі на задоволення його позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення боргу за договором позики, стягнуто з МП «Гранд» 3680 гривень, (а.с. 149).
Дане рішення виконувалось у примусовому порядку державною виконавчою службою Першотравневого району м. Чернівці. Згідно відмітки у виконавчому листі (а.с. 152- 153) та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.01.2000 року (а.с. 151) вбачається, що на виконання даного рішення ОСОБА_1. отримав майно на суму 1200 гривень. Вказаною постановою виконавчий лист повернуто стягувачеві без подальшого виконання, а тому суд приходить до висновку, що дані кошти та борг, які були витребувані ОСОБА_1., використовувались в період шлюбу, є спільним майном та підлягають поділу між сторонами.
Що стосується рішення суду від 14.08.2000 року за позовом ОСОБА_1. до Госпрозрахункового ремонтно-будівельного управління Чернівецького управління освіти, то з нього вбачається, що позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за ліс та пиломатеріали. Рішенням суду на користь ОСОБА_1. стягнуто вартість лісоматеріалів у розмірі 2336 гривень та інфляцію за період з
5
листопада 1996 року по червень 2000 року, а всього стягнуто 4457 грн. 09 коп. та 286 грн. 49 коп. судових витрат, які згідно виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.09.2000 року ОСОБА_1. отримав 02.11.2000 року.
Відповідно до ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і зАперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та зАперечень.
Суд вважає, що позивачка ОСОБА_3. не надала належних доказів та не довела, що лісоматеріали, за які були стягнуті кошти за рішенням суду на користь ОСОБА_1. були придбані ними в період шлюбу і є їх спільною власністю. З цих підстав, суд приходить до висновку, що виконавчий лист від 27.09.2000 року з відміткою про отримання 4743 грн. 58 коп. та рішення суду від 14.08.2000 року, яким на користь ОСОБА_1. було стягнуто цю суму, не може бути прийнято судом як належний доказ того, що зазначені кошти або матеріали належали подружжю та були придбані ними в період шлюбу, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_3. задоволенню не підлягають.
Твердження позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_3. про те, що АДРЕСА_1 ними в період шлюбу крім спірної квартири були придбані, а тому підлягають поділу садовий будинок по АДРЕСА_1 , швейна машинка «Зінгер» та промислова швейна машина - не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються наступними доводами.
ОСОБА_3. не зазначила доказів та не довела, що ОСОБА_1. та їй на праві спільної сумісної приватної власності належить земельна ділянка № 119 та, що на цій земельній ділянці розташований садовий будиночок, що він будувався ними спільно.
Відповідно до довідки № 3 від 20.08.2004 року виданої правлінням садівничого товариства «Комунальник» за ОСОБА_1. з 1998 року числиться садова ділянка АДРЕСА_2. Ділянка під № 120 по вказаній вулиці з 19.05.1997 року числиться за ОСОБА_5. (батьком ОСОБА_1.), який проживає в с Колінківці, Хотинського району, і саме на цій земельній ділянці знаходиться недобудований будинок, який не придатний для проживання (а.с. 122).
Враховуючи те, що шлюб між сторонами було розірвано 26.11.1997 року, вказана земельна ділянка за № 119 не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягає поділу. Також, не є сумісною власністю подружжя садовий будинок, який розташований на земельній ділянці за АДРЕСА_3, оскільки був переданий ОСОБА_5., який є батьком позивача.
6
Тому суд вважає, що в цій частині позов ОСОБА_3. задоволенню не підлягає.
Суд не може прийняти як належні докази документи, а саме: копію схематичного плану (а.с. 80, 117, 238, 239), протокол засідання правління садівничого товариства «Комунальник» (а.с. 89, 116), копію експлікації земель по формах власності садівничого товариства «Комунальник» (а.с. 232 -236), оскільки вони не містять наявності або відсутності обставин щодо предмету доказування, зокрема, щодо належності земельної ділянки та садового будинку на праві спільної сумісної власності сторонам у справі. Суд розцінює ці докази як недостовірні, оскільки вони містять виправлення і не характеризуються точністю та правильністю відображення обставин, які є предметом доказування, не містять всіх необхідних реквізитів.
Також, суд вважає, що позивачкою не доведені позовні вимоги в частині придбання сторонами в період шлюбу швейної машинки «Зінгер» -вартістю 1200 грн. та промислової швейної машини - вартістю 2000 грн. ОСОБА_3. не довела та не надала суду доказів щодо їх дійсної вартості, технічного стану, придатності у використанні та, що вони є в наявності.
ОСОБА_3. також не довела, що ОСОБА_1. без її згоди в період шлюбу продав спільно придбаний гараж АДРЕСА_4- вартістю 2086 грн. Доказів щодо реєстрації права власності на гараж сторонами по справі не надано суду. Крім того, з пояснень сторін встановлено, що гараж був реалізований після розлучення, однак в період проживання в одній квартирі та кошти використані на спільні потреби всіх членів сім'ї , в тому числі дітей.
З урахуванням того, що позов ОСОБА_1. задоволено повністю, а позов ОСОБА_3. задоволено частково, тому суд не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_3. судових витрат по сплаті судового збору.
На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3. підлягають частковому задоволенню: визнати за нею право власності на /4 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , а також виділити в натурі майно на суму 1350 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 81 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 370, 372, 373, 375 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57-61, 64, 209, 212-215, 218, 367ЦПК України, Законом України «Про власність» , суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1. та ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1. право власності на 1/2 ідеальної частки квартириАДРЕСА_1
7
Зустрічний позов ОСОБА_3задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3. право власності на 1/2 ідеальної частки квартириАДРЕСА_1
Розподілити спільно набуте під час шлюбу майно, виділивши ОСОБА_3. в натурі: холодильник «Донбас» вартістю 100 грн. 00 коп.; меблеву стінку «Тегіна» вартістю 500 грн. 00 коп.; кухонний гарнітур вартістю 150 грн. 00 коп.; телевізор «Електрон» вартістю 100 грн. 00 коп.; два дивани вартістю по 100 грн. 00 коп. кожний; м'яку частину вартістю 300 грн. 00 коп., а всього ОСОБА_3. виділити спільного майна на суму 1350 грн. 00 коп.
Виділити ОСОБА_1. грошові кошти стягнуті на його користь на підставі рішення суду від 18.03.1999 року за виконавчим листом № 2-209/1999 року в сумі 1200 грн. 00 коп.
В решті позовних вимог ОСОБА_3. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про Апеляційне оскарження або Апеляційної скарги.
Заява про Апеляційне оскарження або Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а Апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про Апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці.