РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця „16” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Чистякової Т.І.
Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20.08.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ «Марфінбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 3 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит, у вигляді не поновлювальної лінії у сумі 42 340,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних, з кінцевим строком повернення 1 липня 2016 року. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено Договір поруки, а між Банком та ОСОБА_5 – Договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, а саме: квартира АДРЕСА_1, АРК. В порушення умов кредитного договору та норм діючого законодавства ОСОБА_5 від своєчасного виконання зобов’язань ухиляється, у зв’язку з чим станом на 23 жовтня 2009 року утворилася заборгованість в розмірі 348 531,18 грн.
За таких обставин уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором, яка на день ухвалення рішення складала 342 560,92 грн., яку просить звернути на предмет іпотеки.
Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково, в частині заборгованості щодо сплати кредиту, проте заперечував проти нарахованої суми пені. Також вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки передчасне, оскільки він мешкає із сім’єю в спірній квартирі.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ «МТБ» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2008 року у розмірі 342560,92 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ – 120 грн.
В решті вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «МТБ» в особі Філії ВАТ «МТБ» просить рішення суду в частині відмови у позові скасувати, з ухваленням нового про повне задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального закону. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (надалі Закону…) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель сам обирає спосіб захисту свого порушеного права і вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовивши у позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав недоцільності у зв’язку з проживанням боржників у цієї квартирі, суд незаконно обмежив права іпотекодержателя.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання боржником кредитного договору. Сторони погодилися з висновками суду і не оскаржили рішення в частині стягнення суми неповерненого кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Судом також встановлено, що у забезпечення кредитного договору відповідачка ОСОБА_6 уклала з банком договір поруки від 03.07.2008р., за яким відповідає перед банком за повернення кредиту, а ОСОБА_5 - договір іпотеки за № 4713 від 03.07.2008р., яким передбачено, що у разі невиконання боржником грошового зобов’язання кредитор має право звернення боргу на предмет іпотеки (п.22). Відповідно до п. 23 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або у примусовому порядку. При цьому іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений законом або договором.
Згідно ст. 627 ЦК України та за засадами, встановленими у ст.6 Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому законом. Задоволення вимог іпотекодержателя та передача іпотечного майна кредиторові провадиться за правилами розділу 5 цього Закону: на підставі виконавчого надпису нотаріуса, рішення суду або досудового задоволення вимог боржника згідно умов договору. Зі змісту зазначених норм право звернути стягнення на предмет іпотеки належить кредитору та не залежить від згоди боржника або іпотекодавця, доцільності або інших умов. За ст.39 Закону суд може відмовити у зверненні стягнення на предмет іпотеки лише у разі, коли допущене боржником або іпотекодавцем порушення основного зобов’язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Інші обставини правового значення не мають.
Втім таких обставин по справі не встановлено ані сторони, ані суд на них не посилалися. Відмовляючи у зверненні стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, суд виходив з недоцільності цього, посилаючись на те, що сім’я відповідачів проживає у цієї квартирі. Такий висновок не ґрунтується на законі, штучно обмежує права іпотекодержателю та суперечить умовам договору, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Ст. 36-39 Закону «Про іпотеку» встановлює способи реалізації: передача права власності на предмет іпотеки, надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві або продаж на прилюдних торгах.
Позивач просить звернути стягнення на квартиру відповідачів, яка є предметом іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, що не суперечить ст. 39 Закону «Про іпотеку», вимог про виселення мешканців не висувають. За таких обставин позов підлягає задоволенню у межах заявлених вимог.
Керуючись п.4 ст. 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,–
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20.08.2010 року в частині вимог про стягнення звернення на предмет іпотеки скасувати;
позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в цій частині задовольнити;
звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 4713 від 3 липня 2008 року – квартиру, розташовану АДРЕСА_2 шляхом продажу квартири з прилюдних торгів;
в решті вимог це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: