У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 21 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» до ОСОБА_5, 3-ті особи: Масандрівська селищна рада, КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про звільнення самовільно зайнятих приміщень та повернення земельної ділянки,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ «Пансіонат «Прибережний» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, 3-ті особи: Масандрівська селищна рада, КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про звільнення самовільно зайнятих приміщень та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приміщення під літерами «Г» та «Я» зведені самочинно. Відповідно до відповіді КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» від 06.05.2010р., зазначені приміщення були проінвентаризовані по факту на підставі заявки позивача, але право власності на них не реєструвалося. До 2005 року зазначена земельна ділянка знаходилася у постійному користуванні пансіонату ім. М.Тореза на підставі акту на право користування землею, виданого виконкомом Ялтинської міської ради депутатів трудящих у 1972 році на виконання рішення виконкому Ялтинської міської ради депутатів трудящих №739 від 13.12.1972р. 21.09.2005р. між ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» та Масандрівською селищною радою було укладено договір оренди, відповідно до якого зазначена земельна ділянка загальною площею 9,8565 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, передана власником у користування ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» строком на 50 років. Спірна будівля розташована не земельній ділянці відведеної пансіонату та занята позивачкою без буд-яких правових підстав. Вона самочинно робить там реконструкцію, намагається закріпити землю за собою.
За таких обставин позивач просив зобов’язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняте приміщення, що складається з приміщень літ. «Я» та літ. «Г» та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в районі гуртожитку №13 на земельній ділянці, яку орендує позивач. Зобов’язати ОСОБА_5 повернути позивачу незаконно зайняту земельну ділянку. Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.
Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали та пояснили, що відповідачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 1978 року. З цього часу за дозволом керівництва пансіонату вона користується сараєм (літ. «Г» та «Я»). Вона утримує зазначене приміщення, готує там їжу зберігає там свої речі. Крім того, відповідачка просить відмовити у позові з приводу пропуску позивачем строку позовної давності.
Представник 3-ої особи – Масандрівської селищної ради в судове засідання не з’явився, про день та місце слухання справи сповіщений належним чином.
Представник 3-ої особи – КП «Ялтинське БТІ» позов підтримав, пояснивши, що приміщення, які займає відповідачка знаходяться на території, яка надана в оренду. По матеріалам інвентарної справи приміщення літ «Г» існує в технічному паспорті, а приміщення літ «Я» зареєстроване як самочинне, і хто його будував не відомо.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2010 року позов ПАТ «Пансіонат «Прибережний» задоволено. Повернено ПАТ «Пансіонат «Прибережний» земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення ОСОБА_5 з приміщень літ. «Г» та літ. «Я», розташованих на вказаній ділянці. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Пансіонат «Прибережний» судові витрати в сумі 63 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що спірну будівлю родина відповідачки збудувала ще 35 років тому в 1975 році. Апелянт зазначив, що позивач не надав жодного доказу порушення його права, оскільки спірну земельну ділянку Масандрівська селищна рада незаконно надала позивачу, ігноруючи той факт, що ця ділянка вже була на той час зайнята. Усі посилання на докази, не мають ніякої доказової сили, тому що не існує акту на який посилається позивач, а те що надав позивач є підробкою, точніше фотокопією недоробленого документу, так само як лист ДАБК.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановленою що між сторонами виникли правовідносини з приводу захисту прав землекористувача від перешкод у використанні земельною ділянкою, що регулюються вимогами ст. 152 ЗК України.
За повідомленням БТІ (арк.192 том.1) спірна споруда, яка складається з двох суміжних будівель літ «Г» та літ. «Я», є самочинною, право власності на неї не визнане. У переліку споруд (арк.38 том1), що передані ЗАТ «Пансіонат Прибережний» від 12.10.2001р. під літерою «Г» вказано інше приміщення, літ «Я» взагалі не існує.
Зі справи вбачається, що зазначені споруди розташовані на земельній ділянці, яка відведена позивачеві на підставі договору оренди від 21.09.2005р. строком на 50 років. Договір укладено на підставі рішення 23 сесії Масандрівської селищної ради 4 скликання від 23.12.2004р. та зареєстроване у Державному реєстрі 30.05.2006р. Границі винесені в натурі за актом від 03.08.2005р. (арк..19 том.1). Такі данні достовірно свідчать про набуття позивачем права користування спірною земельною ділянкою у розумінні ст. 125 ЗК України.
Зазначені правовстановлюючі документи ніким не скасовані. Доводи апеляційної скарги про підробку цих документів та відсутність у позивача права на земельну ділянку, є голослівними та суперечать зазначеним даним.
Відповідачем та прокурором, який брав участь в інтересах ОСОБА_5, не спростовано, що спірні споруди розташовані на зазначеній земельній ділянці. Цей факт також підтверджений планом та даними інвентарної справи БТІ.
Під час розгляду спору в суді першої інстанції а також при перегляді справи за апеляційною скаргою позивачка, її представник та прокурор не надали даних у підтвердження правових підстав користування ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою, а також законності її перебування у спірних спорудах.
Посилання відповідачки на усний дозвіл керівництва пансіонату не свідчить про набуття нею будь-якого права ані на споруду, ані на земельну ділянку. Навпаки зі справи вбачається, що відповідачка зверталася до місцевої ради з приводу відведення їй земельної ділянки поблизу 13 корпусу (гуртожитку) пансіонату. Втім рішенням Масандрівської селищної ради 5 сесії 5 скликання від 15 серпня 2006р. за №18 їй відмовлено у розробці проекту землевідводу, оскільки земельна ділянка, що вимагається, відведена ЗАО «Пансіонат Прибережний».
Таким чином, по справі доведено, що ОСОБА_5 перебуває на спірній ділянці у самочинно зведених спорудах незаконно, чим перешкоджає використанню відведеної землекористувачеві ділянки за призначенням. Відповідачка визнала факт користування спорудами, пояснила, що варить там їжу, зберігає свої речи, проводить самочинну реконструкцію.
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав землекористувача провадиться передбаченими ч.3 даної статті способами, перелік яких не є вичерпним, в тому числі: відшкодування збитків, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення та в інший передбачений законом спосіб.
Суд першої інстанції, виходячи саме із зазначених положень закону, усунув перешкоди у користуванні ділянкою шляхом виселення відповідачки із зазначеного приміщення. Колегія погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає фактичним обставинам, ґрунтується на безперечних доказах та не суперечить вимогам закону.
Доводи апелянта та її представника, проте, що ОСОБА_5 проживає там з дитиною-інвалідом, та потребує поліпшення житлових умов, колегія не може взяти до уваги, як надумані та такі, що не відповідають дійсності.
За архівною довідкою Ялтинської міської ради при відселенні мешканців гуртожитку за рішенням Ялтинської міської ради №353 від 24.06.1994р. ОСОБА_5 надана АДРЕСА_1, яку відповідачка отримала та приватизувала разом з дитиною (арк. 28-31том2).
Інші доводи апеляційної скарги також не мають правового значення.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст.308,314,315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: