Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Куриленка О.С.,
суддів Куртлушаєва І.Д., Сокола В.С.,
при секретарі Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Бізнес стандарт» (далі - Банк) до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 09 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2010 року Банк звернувся до суду із зазначеним вище позовом (а.с. 3-5, 60-65, 91), просив звернути стягнення на належне ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майно – предмет іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вимоги позову обґрунтовані невиконанням боржником ОСОБА_7 зобов’язань за кредитним договором від 18 липня 2008 року про надання ОСОБА_7 в користування 485 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 15,7 відсотків річних строком до 18 липня 2018 року. 18 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні взяли на себе зобов’язання по відповідальності за кредитним договором належним їм майном: будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 09 листопада 2010 року позов задоволено. Звернено стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 18 липня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерного банку «Бізнес стандарт» та ОСОБА_7 на нерухоме майно – предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 444,2 кв.м., житловою площею 247, 2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та земельну ділянку, загальною площею 0,073 га, кадастровий №0111946200:01:003:0627, яка знаходиться за зазначеною адресою та належить ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та знаходяться в заставі відповідно до договору іпотеки від 18 липня 2008 року. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Бізнес стандарт» судові витрати в сумі 1 820 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що правовідносини між відповідачем та третьою особою регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України «Порука» та посилається на статті 553, 554, 555, 559 ЦК України. Також вказує, що позивач почав процедуру звернення на предмет іпотеки з порушенням, оскільки з матеріалів справи вбачається, що передбачена статтею 35 Закону України «Про іпотеку» письмова вимога не направлялась, тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним. Зазначає, що судом не встановлено вартість предмета іпотеки, а зазначена в договорі іпотеки вартість сторонами по справі не узгоджувалась та судом не взято до уваги абзац 3 пункту 1.4 Іпотечного договору. Таким чином, судом першої інстанції помилково прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки жодним документом не визначена вартість майна. Також судом не встановлено суми боргу, у клопотанні про проведення судово-бухгалтерської експертизи для розрахунку заборгованості судом було відмовлено, тому сума боргу є невизначеною, оспорюваною та неузгодженою сторонами. Також суд не звернув уваги, що у спірному будинку зареєстровані та проживають малолітні діти, до участі у розгляді справи не було залучено відповідний орган, що призвело до порушення прав останніх. Суд не звернув увагу на кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 18 липня 2018 року.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 підтримав повністю апеляційну скаргу за викладеними в ній доводами. Ухвалою суду ОСОБА_6 було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника, оскільки заявник не надав взагалі жодного доказу на підтвердження того, що у нього взагалі є представник, в суді першої інстанції ОСОБА_6 самостійно представляв свої права і інтереси. Також ухвалою суду йому було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання про оцінку предмета іпотеки за його немотивованістю та з огляду на предмет спору по справі.
Представник Банку Баранов О.В. просив відхилити апеляційну скаргу за безпідставністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що 18 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № КФ 81/2-08, предметом якого є (п. 2.1) надання ОСОБА_7 короткострокового кредиту в сумі 485 000 доларів США на споживчі цілі, кінцевий термін повернення якого – не пізніше 18 липня 2018 року згідно Графіка платежів (п. 2.2) на умовах відсоткової ставки 15,7% річних (п. 3.2) та у випадку порушення строку погашення кредиту на умовах сплати відсотків за неправомірне користування кредитом виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30% річних (п. 3.5.1). Пунктом 6.3 договору передбачено, що при несплаті у встановлений термін заборгованості по кредиту, відсотків по кредиту, а також відсотків за неправомірне користування кредитом, позичальник зобов’язаний сплати Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені до дати припинення цих обставин, та нараховується щоденно.
Також, 18 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір (а.с. 19), згідно якого останні на добровільно взяли на себе зобов’язання відповідати перед Банком по зобов’язанням ОСОБА_7, що випливають з умов Кредитного договору №КФ81/2-08, належним їм майном: житловим будинком загальною площею 444,2 кв.м., житловою площею 247, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою, загальною площею 0,073 га, кадастровий №0111946200:01:003:0627, яка знаходиться там же. Вартість іпотечного майна була оцінена в 4 818 000 грн. (пункт 1.4 договору).
Внаслідок порушення умов кредитного договору, 18 червня 2010 року ОСОБА_7 була вручена письмова вимога від 15 квітня 2010 року (а.с.100-101) із зазначенням загальної заборгованість перед Банком станом на 19 березня 2010 року: 580 738, 83 доларів США, що по курсу НБУ складає 4 631 948, 17 грн. (а.с. 38-39), - та встановлено термін до 16 травня 2010 року для сплати зазначеної суми.
Станом на 20 квітня 2010 року сума загальної заборгованості склала 591 187, 16 доларів США, що по курсу НБУ становить 4 691 044, 51 грн., з яких 3 802 220, 54 грн. заборгованості за кредитом, 754 267, 03 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), 163 234, 94 грн. пені на суму простроченої заборгованості (а.с.96-97).
Однак і після 18 червня 2010 року ОСОБА_7 не сплатив заборгованість по кредиту. 02 серпня 2010 року, тобто після дати одержання ОСОБА_7 письмової вимоги, позивач в порядку статті 31 ЦПК України зменшив обсяг позовних вимог (а.с. 91-102). З огляду на встановлене, доводи апеляційної скарги про передчасність подачі позову у зв’язку з невиконанням встановленої статтею 35 Закону України «Про іпотеку» процедури вручення боржникові письмової вимоги, являються безпідставними. Крім того, і на час вирішення справи судами боржник не сплатив заборгованість по кредиту.
Також відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації майна.
Оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить вказівки про загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та спосіб реалізації майна, то рішення суду підлягає зміні в порядку пункту 4 статті 309 ЦПК України з доповненням про зазначене.
Так, за станом на 20 квітня 2010 року сума загальної заборгованості склала 591 187, 16 доларів США, що по курсу НБУ становить 4 691 044, 51 грн., з яких 3 802 220, 54 грн. заборгованості за кредитом, 754 267, 03 грн. - заборгованість по відсоткам(в т.ч. прострочені), 163 234, 94 грн. пені на суму простроченої заборгованості (а.с.96-97). Саме вказівкою про дану суму (4 691 044, 51 грн.) і її складові колегія суддів доповнить резолютивну частину рішення.
Також необхідно вказати в рішенні спосіб реалізації майна. В цій частині колегія суддів вважає, що необхідно реалізувати предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки саме даний спосіб реалізації майна буде сприяти забезпеченню прав всіх сторін даних правовідносин і унеможливить зловживання правом з огляду на велику суму заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення апелянтом положень статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку», а саме апелянт доводить, що Банк чи третя особа стане власником предмета іпотеки з урахуванням того, що сума заборгованості значно менша вартості предмета іпотеки.
В цій частині доводів колегія суддів зазначає, що Законом України «Про іпотеку» передбачено у разі неналежного виконання боржником основного зобов’язання право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, способу реалізації майна. Тобто, реалізація предмета іпотеки направлена насамперед і лише для погашення заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов’язання кредитором.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АРК від 09 листопада 2010 року змінити. Доповнити другий абзац резолютивної частини даного рішення після слова «заборгованості» словами «в сумі 4 691 044, 51 грн., з яких 3 802 220, 54 грн. заборгованості за кредитом, 754 267, 03 грн. - заборгованість по відсоткам(в т.ч. прострочені), 163 234, 94 грн. пені на суму простроченої заборгованості». Доповнити другий абзац резолютивної частини рішення словами: «Спосіб реалізації предмети іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів».
В іншій частині рішення Ялтинського міського суду АРК від 09 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: