У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Чистякової Т.І.
Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи – Київський РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополь» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6, треті особи – Київський РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополь» про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1 та зняття його з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є наймачем вказаної вище кімнати, в якій раніш також проживав її колишній чоловік. В 1986р. сторони розірвали шлюб, відповідача було притягнуто до кримінально відповідальності та осуджено до позбавлення воли. Після відбуття покарання у 1989р. відповідач, повернувшись у місто, якимось чином зареєструвався за зазначеною адресою, втім жодного дня там не проживав і не намагався вселитися в спірну квартиру. Позивачка дізналася про це випадково в червні 2006р. при переукладенні типового договору.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в спірній квартирі він не проживає з поважних причин, зокрема у зв’язку з роз’їзним характером роботи. Крім того, позивачка поміняла замки на дверях і перешкоджає йому у користуванні квартирою.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 20 липня 2010 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1. Зобов’язано ВГІРФО Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК зняти ОСОБА_6 з реєстраційного обліку в АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. Вважає, що суд не дав належної оцінки показанням свідків та іншим доказам, тому без достатніх доказів дійшов хибного висновку, що він був відсутній без поважної причини. Крім того, апелянт посилається на те, що позов подано не належною стороною, оскільки жилий будинок по АДРЕСА_1 є гуртожитком і знаходиться в комунальній власності територіальної громади Сімферопольської міської ради на балансі ЖЕО Київського району м. Сімферополя, а особи яки мешкають в гуртожитку, мають право на зайняття койко-місце і не наділені правом звернення до суду з вимогами про визнання втратившими права користування інших осіб. Ст. 71,72 ЖК України не поширюється на спірні правовідносини.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виникли житлові правовідносини з приводу користування жилим приміщенням.
Спірна жила площа розташована у гуртожитку посімейного заселення, який передано у комунальну власність на баланс міського управління житлово-комунального господарства, що підтверджено ордером та іншими матеріалами справи і не оскаржується сторонами. З позивачкою укладено договір найму на житлову кімнату.
Згідно ст. 71 ЖК України житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутньою особою протягом 6 місяців. Що наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а уразі спору – судом.
Відповідно до ст. 127 ЖК України гуртожитки призначені для проживання особам у зв’язку з навчанням, працею, або службою. Тому до спірних правовідносин також застосовуються правила ст. 71,72,107 ЖК України.
За зазначених норм право звернення з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням мають не тільки власник житла, а й інші особи, що проживають у спірному приміщенні та мають право користування ним. Тому довід про неналежного позивача суперечить діючому законодавству.
У редакції Кодексу на час звільнення відповідача з міст покарання не зберігалося право користування житловим приміщенням для осіб, засуджених до відбування покарання у місцях позбавлення волі на строк понад 6 місяців. За таких обставин після вибуття відповідача до міст позбавлення волі він втратив право користування спірним приміщенням, що визнає його представник.
Виходячи з наведеного, повторне набуття ОСОБА_6 права користування спірним приміщення можливо на загальних підставах за правилами ст.65 ЖК України.
За роз’ясненням Верховного Суду України у п.10 постанови пленуму №2 від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив прав на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім’ї і був відсутній понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.
По справі не здобуто доказів у підтвердження набуття відповідачем такого права. Навпаки сам відповідач та його свідки підтвердили, що позивачка заперечувала проти його вселення. Довід ОСОБА_6 про те, що він проживав у квартирі не знайшов свого підтвердження. За таких обставин доводи про те, що позивачка змінила замки та не пускала відповідача у квартиру не мають правового значення і лише підтверджують відсутність її згоди на повернення відповідача на спірну жилу площу. Інші доводи скарги також не впливають на висновки суду.
Таким чином, у суді першої інстанції позовні вимоги знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції дав правильну оцінку всім зібраним по справі доказам, висновки суду ґрунтуються на законі і не спростовані доводами апеляційної скарги, підстав для скасування рішення немає.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 308, 314, 315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Судді: