РІШЕННЯ

                    іменем України

2010 р. грудня місяця 7 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                                   Головуючого:          Чистякової Т.І.

                                                                  Суддів:          Філатової Є.В.

                                                                                     Любобратцевої Н.І.

                                                  При секретарі:          Галіч Ю.Є.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 серпня 2010 року,

                                                       ВСТАНОВИЛА:

      ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

        Позовні вимоги мотивувала тим, що за домовленістю між сторонами  05.05.2009 року позивачка передала ОСОБА_3 5000 доларів США у рахунок купівлі-продажу дачної споруди та 1/2 частку огороду, які належать ОСОБА_4 Зазначені обставини підтверджуються відповідною розпискою. Але відповідачка зобов’язання не виконала, угода не відбулася. Крім того, позивачка дізналася, що частину ділянки приєднав до своєї ділянки сумісний землекористувач,  який зніс споруду.  

      За таких обставин позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову суму у розмірі 39650 гривень.

      Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт посилається на те, що суд не прийняв до уваги факт того, що вона дійсно зазнала збитків. Земельна ділянка, за яку вона заплатила відповідачці  гроші  взагалі належить іншій особі. ОСОБА_3 ошукала її, та отримала гроші за  чужу земельну ділянку та неіснуючу споруду.

      Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню за таких обставин.

      Судом встановлено, що між сторонами у простій письмовій формі було  укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованої на неї тимчасової будівлі. У рахунок виконання умов договору позивачка передала відповідачці  5000 доларів США, що підтверджено розпискою.

Вирішуючи спір, суд першої  інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з порушення зобов’язання, оскільки  в обґрунтування вимог позивачка посилалася на ст.610,611 ЦК України, якими передбачено право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої невиконанням зобов’язання.

Суд зазначив, що оскільки позивачка  передала гроші відповідачці добровільно, відсутні чотири складових: (протиправна поведінка, невиконання зобов’язання, негативні наслідки у вигляді збитків та причинний зв’язок між ними), що дають підстави для відшкодування шкоди.

З такими висновками колегія не може погодитися, оскільки суд першої  інстанції не врахував дійсних обставин справи та невірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, в наслідок чого помилково вирішив спір.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивачки вбачається, що вона вимагає стягнення грошей у тої самій сумі, яку передала у рахунок  купівлі нерухомого майна. Цивільно-правова угода, яку сторони намагалися укласти не набула законної форми і згідно ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемною. Сторони не вимагають  визнання її дійсною, і, як вбачається зі справи, для цього існують суттєві перешкоди. Тому передані на виконання угоди гроші утримуються відповідачкою безпідставно.

Таким чином, зі справи вбачається, що спір виник з приводу  повернення відповідачкою безпідставно набутого майна. Такі правовідносини регулюються ст. 1212 ЦК України, яка  передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його  у себе за рахунок іншої особи потерпілого без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно. Такий обов’язок покладений на набувача в тому числі і тоді, коли підстава, на  якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з цих положень  довід, якій суд першої інстанції поклав у підставу відмови у позові, про добровільність передачі грошей, не має ніякого правового значення.  Позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України. Помилкове посилання позивача на  іншу норму закону не  змінює зміст позовних вимог і не є підставою для відмови у позові.

З оглядом на наведене, враховуючи, що суд першої  інстанції правильно встановив фактичні  обставини, втім не дав їм належної оцінки,  помилково застосував не той матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, рішення   не може вважатися законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

          Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 303, 304,  п.3,4.ст.309, ст.ст. 314, 316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,                                                  

                                                           ВИРІШИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 04 серпня 2010 року скасувати, позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 39750грн. та судові витрати: 350грн. судового збору і 120грн.  витрат на ІТЗ; стягнути з ОСОБА_3 на  користь держави судовий збір 47,5грн.

 Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: