УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія» до ОСОБА_5, 3-я особа – ОСОБА_6 про стягнення компенсації страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ «Незалежна страхова компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_5, 3-я особа – ОСОБА_6 про стягнення компенсації страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2008 року о 09 годині 20 хвилин по вул. Чапаєва в м. Сімферополі трапилася дорожньо-транспортна подія, за участю автомобіля «Шевролет», державний номер НОМЕР_1, яким керував відповідач, та автомобіля «Форд Фокус», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, яким керував ОСОБА_7 Вина ОСОБА_5 встановлена, що підтверджується постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України за порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП автомобілю «Форд Фокус» було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 63 082, 38 грн., що підтверджується висновком № 00175/08 акту товарознавчого дослідження від 30.04.2008р. 11.01.2007р. між ВАТ СК «Правекс-Страхування» (26.11.2008р. змінено назву на ВАТ «Незалежна Страхова Компанія») та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу серії ТЗМ №625570, згідно з сертифікатом до якого об’єктом страхування став автомобіль «Форд Фокус». Відповідно до зазначеного договору, вказане вище ДТП відноситься до переліку страхових випадків. На виконання Закону України «Про страхування» та згідно з договором страхування ВАТ СК «Правекс-Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у зв’язку зі страховим випадком у розмірі 62 839,78 грн., також здійснило оплату за проведене автотоварознавче дослідження в розмірі 350 грн. 06.08.2008 року ВАТ СК «Правекс-Страхування» направлено претензію ЗАТ СК «Провідна», так як цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в даній страховій компанії. ЗАТ СК «Провідна» перерахувала на поточний рахунок ВАТ СК «Правекс-Страхування» суму у розмірі 25 550 грн., що на 37 689 грн. менше витрат, які понесла ВАТ СК «Правекс-Страхування».
За таких обставин позивач просив стягнути на свою користь з відповідача компенсацію здійсненних страхових виплат в сумі 37 689, 78 грн. та судові витрати.
Представник відповідача, вважав недоведеним розмір завданої шкоди, тому просив у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Незалежна страхова компанія» в порядку регресу на відшкодування здійснених страхових виплат 37 689, 78 грн., судовий збір – 376,90 грн. та витрати на ІТЗ – 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, та порушення судом норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що його не було запрошено на проведення автотоварознавчого дослідження. Тому він заявив клопотання про проведення експертизи з метою визначення реального розміру шкоди, проте суд йому необґрунтовано відмовив, порушивши тим самим принцип змагальності сторін та позбавив відповідача можливості довести факт завишення розміру заподіяної шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу регресного відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням умов договору страхування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона страховик зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеної в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За правилами ст. 988 Кодексу у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що автомобіль ОСОБА_6 було пошкоджено внаслідок ДТП з вини відповідача. Автомобіль був застрахований в ВАТ «Незалежна Страхова Компанія» в обсязі його повної вартості. На підставі розпорядження позивача від 19.05.2008р. ОСОБА_6 виплачена страхове відшкодування в сумі 62 839грн. Загальні витрати з урахуванням оплати за оцінку майна (350грн.) складають 63189грн.
Із зазначеної суми в порядку задоволення претензії страхова компанія «Провідна», відшкодувала 25 500грн. у межах договору з ОСОБА_5 про страхування цивільної відповідальності.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з цих положень закону, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов і стягнув непокриту регресною виплатою суму з винної особи, тобто з відповідача.
Визначаючи суму фактичних затрат, непокритих платежем СК «Провідна», суд виходив з висновку товарознавської експертизи від 30.04.2008р. та банківського платіжного документу про виплату страхової суми.
Зі справи вбачається, що оцінка призведена компетентною особою, визначений у висновку перелік запчастин та робіт не суперечить акту огляду транспортного засобу та довідці ДАІ про наявність і характер пошкоджень. Із зазначеним погодилися обидві страхові компанії.
Апелянтом не представлено будь-яких доказів у спростування цих висновків або доказів включення зайвих робіт. Як вбачається з матеріалів справи автомобіль ОСОБА_6 перебував в експлуатації менше року. Даних про участь автомобіля в іншої ДТП по справі не здобуто.
За таких обставин доводи скарги про невідповідність суми стягнення дійсному розміру шкоди є необґрунтованим. Відмова суду першої інстанції у проведенні експертизи не вплинула на результат розгляду спору.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦКП України особи, які беруть участь у справі, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати всі наявні у них докази. Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способи забезпечення позову передбачені ч.2 цієї статті, одним з них є призначення експертизи.
З аналізу цих норм випливає, що при необхідності призначення експертизи апелянт мав просити про це суд не пізніше стадії вирішення клопотань при розгляді апеляційної скарги. Втім він не зробив цього у встановленому законом порядку.
Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що доводи апелянта про неповноту дослідження обставин справи та недоведеність суми позову є безпідставним, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене і керуючись п.308, 315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Судді: