РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця „30” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Чистякової Т.І.
Філатової Є.В.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління ветеринарної медицини у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулася з позовом до Управління ветеринарної медицини у Бахчисарайському районі АР Крим. Просила визнати Наказ №45-к від 26.07.2010р. начальника Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі про її звільнення протизаконним та скасувати його. Поновити її на посаді начальника Бахчисарайської лікарні ветеринарної медицини. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 27.02.2003р. по 26.07.2010р. позивачка працювала начальником Бахчисарайської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Наказом №45-к від 26.07.2010р. начальника Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі вона була звільнена з посади на підставі п.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором, яке полягає у порушенні посадової інструкції. Проте зазначена інструкція не має юридичної сили, є протизаконною та такою, що неможливо виконати. Крім того відповідно до п.9 Положення про Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі, яке затверджено наказом Головного управління ветеринарної медицини в АРК 13.06.2008р. №84-Д начальника Бахчисарайської районної державної лікарні ветеринарної медицини призначає та звільняє з посади начальник Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі за згодою начальника Головного управління ветеринарної медицини в АРК. Але такої згоди на її звільнення не було.
Прокурор, який вступив у розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 45 ЦПК України, Закону України «Про прокуратуру» позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові. Вважає, що згоди начальника Головного управління ветеринарної медицини в АРК на звільнення позивачки дійсно не було, оскільки представлену відповідачем окрему резолюцію про «прийняття рішення згідно трудового законодавства» не можна вважати волевиявленням на звільнення.
Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що позивачку звільнено з посади за невиконання нею трудових обов’язків із урахуванням неодноразового притягнення її до дисциплінарної відповідальності протягом року, що свідчить про систему порушень. Узгодження із начальником Головного управління ветеринарної медицини не передбачено діючим трудовим законодавством, але мало місце, на підтвердження чого надано відповідні матеріали.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, позов задовольнити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що 27.05.2009р. начальником Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі особисто була затверджена посадова інструкція начальника Бахчисарайської районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка не була зареєстрована в Бахчисарайському управлінні юстиції, а тому не має юридичної сили, суперечить нормам трудового законодавства. Отже, начальник Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі при звільненні керувався протизаконною Інструкцією, яка порушує її конституційне право на працю.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких обставин.
Вирішуючи питання, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були законні підстави для звільнення позивачки, порушень закону при розірванні трудового договору роботодавцем не припущене.
Колегія не може погодитися з цим висновком, як таким, що суперечить фактичним обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
За роз’ясненням Верховного Суду України у п.22 постанови Пленуму від 06.11.1992р. №9 зі змінами та доповненнями у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст.40 КЗпП України. Суди не повинні обмежуватися загальним посиланням на систематичні порушення. При розгляді даного спору суд першої інстанції цих вимог не дотримався, не дослідив зазначених обставин та не дав їм належної оцінки відповідно діючого законодавства.
Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді начальником Бахчисарайської районної державної лікарні ветеринарної медицини, основним напрямком якої є лікування тварин (п.5 наказу Головного управління ветеринарної медицини в АРК за №87-д від 19.06.2008р.).
Відповідно до п.4 тієї ж інструкції начальника Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі начальником Лікарні може бути особа, яка пройшла атестацію та має відповідно підготовку й стаж роботи за фахом не менш 3 років. Тобто це має бути практикуючий ветеринарний лікар.
За поясненням представника відповідача в апеляційному суді начальники лікарень здійснюють лікувальну практику, на що раніш мала право і позивачка. Втім спеціальним наказом від 15.07.2010р. ОСОБА_5 було заборонено виконувати лікувальну роботу у лікарні.
За змістом п.3 ст.40 та ст.147 КЗпП України звільнити працівника можна тільки за протиправні винні дії. Не допускається звільнення за відмову від виконання незаконного розпорядження адміністрації або за відмову від виконання робот, що не входять в коло його службових обов’язків. При цьому, оскільки звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України є крайньою мірою дисциплінарного характеру, тяжкість проступку повинна відповідати тяжкості порушення, дрібний службовий проступок не може бути поводом для звільнення.
З тексту наказу та пояснень представника лікарні вбачається, що конкретним поводом для звільнення було те, що позивачка в день ознайомлення її з цим наказом, не погодившись з ним, приступила до лікування домашніх тварин і робила таке у подальшому, що зафіксоване актами від 15.07.2010р, 17.07.2020р., 21.07.2010р. та 22.07.2010р. Таким чином, позивачка звільнена за лікувальну діяльність, яка є прямим обов’язком ветеринарного лікаря.
Обґрунтовуючи доцільність такого наказу, Голова Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі Умеров Е. пояснив, що таке обмеження було встановлено саме для ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що прийом пацієнтів заважав їй виконувати інші посадові обв’язки, вона не впорювалася із задачами голови лікарні.
Втім виконання зазначеного наказу суперечить змісту основної діяльності лікарні та може призвести до порушення прав осіб, які звертаються до лікарні за ветеринарною допомогою.
У разі невиконання позивачкою будь-яких покладених на неї, як на голову установи, обов’язків роботодавець має право на застосування заходів на підставі ст. 147, або п.3 ст.40 КЗпП України. Проте штучна заборона виконання обов’язків фахівця, які є сенсом його діяльності, не може розцінюватися, як тяжкий проступок, достатній для звільнення.
Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що ухвалене рішення не є законним і обґрунтованим, ОСОБА_5 була незаконно звільнена з роботи, тому підлягає поновленню на посаді, яку займала до припинення трудового договору.
За правилами ст.235 КЗпП України у разі поновлення працівника на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно довідки, наданої відповідачем розмір середнього заробітку ОСОБА_5 за останні два повних місяця перед звільненням становить 2599,08грн. Стягненню з роботодавця на її користь підлягає заробіток з наступного дня після звільнення, а саме з 27.07.2010р. по день ухвалення рішення, тобто за 4міс., 3 дні, що складає 10656,3грн. Крім того, з відповідача належить стягнути судові витрати на користь держави.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст.309, 314, 316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2010 року скасувати, визнати незаконним Наказ №45-к від 26.07.2010р. начальника Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі АРК про звільнення позивачки.
Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника Бахчисарайської районної державної лікарні ветеринарної медицини структурного підрозділу Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі АРК.
Стягнути з Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі АРК на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2010р. по 31.11.2010р. в сумі 10656,3 грн. без урахування податків та обов’язкових платежів у Бюджет України.
Стягнути з Управління ветеринарної медицини в Бахчисарайському районі АРК на користь держави судовий збір в сумі 106,56 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Судді: