РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця „14” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Любобратцевої Н.І.
Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними і визнання права власності, за апеляційною скаргою представника Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія» на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними і визнання права власності.
Позов мотивований тим, що 01.02.2008 року між сторонами у простій письмовій формі були укладені договори купівлі-продажу їх часток в домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1. Домоволодіння в цілому складається з основної будівлі - їдальні та інших будівель, що розташовані за цією ж адресою та відносяться до обслуговування основної будівлі. Домоволодіння було передано у власність відповідачам від СВК «Роздольненський» у рахунок майнових паїв. Сторони фактично виконали зобов’язання: позивачка сплатила гроші, а відповідачі передали майно, однак ухиляються від нотаріального оформлення договору, посилаючись на брак часу, похилий вік.
За таких обставин позивачка просила визнати договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладені між позивачкою та відповідачами, та визнати за нею право власності на зазначене домоволодіння в цілому по фактичній забудові.
Відповідачі у судове засідання не з’явилися, надали суду заяву про визнання позовних вимог, проти задоволення позову не заперечували.
Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 року позов задоволено. Визнано дійсними договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 01.02.2008 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення в цілому за фактичною забудовою, що розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 в України, що складається з будівлі столової (літ.А) з прибудовою (літ.а) з приміщеннями 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 загальною площею 184,1 кв.м., основною площею 87,0 кв.м., підсобною площею 97,1 кв.м., сараю (літ.Б), погрібу (літ.П), входу у погріб горл, убиральної (літ.У), та споруд: І – вимощення.
В апеляційній скарзі представник КРП «БРТІ м. Євпаторія» просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. При цьому посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін, допустив неправильне застосування норм матеріального права, обґрунтувавши судове рішення правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та водночас не застосував закон, який регулює спірні правовідносини. Апелянт вказує на те, що суд не прийняв до уваги п. 1,6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., у якому зазначено, що реєстрації підлягає право власності лише на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті до експлуатації у встановленому законом порядку. Втім за матеріалами інвентарної справи немає даних про здачу в експлуатацію спірних споруд.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Позивачка ставила питання про визнання права власності на спірне нерухоме майно і визнання дійсним договору купівлі продажу цього майна на підставі ст.220 ЦПК України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень саме цієї норми, але при цьому він не з’ясував дійсних обставин справи, не встановив природи правовідносин внаслідок чого неправильно застосував матеріальний закон.
Суд не перевірив чи є між сторонами спір на час звернення до суду.
Виходячи з положень ч.2 ст.220 ЦК України однієї з умов визнання угоди законною є безповоротне ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення угоди та втрата можливості з будь-яких причин посвідчити правочин. По справі не здобуто таких даних. Натомість відповідач за письмовою заявою повністю визнав позовні вимоги, тобто спір між цими сторонами з зазначених вимог відсутній.
На підставі ст.220 ЦК України суд першої інстанції визнав угоди між сторонами дійсними, посилаючись на те, що угода фактично відбулася між сторонами та не суперечить закону. Колегія не може погодитися і з цим висновком, як таким, що суперечить змісту зазначеної норми.
Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, як вбачається з конкретного змісту частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
З огляду на вказане, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, - відсутнє.
Крім того, на підставі ст. 220 ЦК України законною може бути визнана тільки така угода, яка немає законних перешкод в оформленні належним чином. Вирішуючи питання, суд першої інстанції не переконався, у можливості купівлі-продажу спірного нерухомого майна, не витребував у сторін правовстановлюючих документів на споруду.
Між тим, в інвентарній справі відсутні дані про здачу спірних об’єктів в експлуатацію, за даними БТІ вони є самовільними, не мають правової реєстрації, тому взагалі не можуть бути предметом купівлі-продажу. Суд не звернув уваги на зазначені обставини і визнав право власності на всі розташовані за вказаною адресою споруди «за фактичною забудовою», тим самим привласнивши не притаманні суду функції вводу в експлуатацію новоствореного нерухомого майна.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, є рішення ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскарження рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.
За таких обставин, колегія не може погодитися з рішенням суду першої інстанції і приходить до висновку, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з наведених підстав.
Керуючись ст. 303, ст.314, ст.316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія» задовольнити, рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 року скасувати, в позові ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.
Судді: