У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30.11.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені частково та зобов’язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення капітальної, світлонепроникної огорожі, профарбованої, маючи фундамент, складеної з каміння–черепашнику, товщиною стін 400 мм., вишиною 2,11 м., довжиною 15,77 м., виконаної перед фасадом квартири АДРЕСА_1, покритого профарбованим залізом. В решті позову відмовлено. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судом порушені вимоги щодо змісту судового рішення, встановлені ст. 215 ЦПК України, у порушення вимог ст. 194 ЦПК України, суд не повернувся у дебатах до з’ясування обставин справи, не прийняв до уваги акт інвентаризації земельної ділянки від 25.11.2009 року та топографічну зйомку, не призначив повторну експертизу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 26.12.2003 року, ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку, площею 0,0674 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 19.03.2004 року, межі якої проходять безпосередньо вздовж східної частини виступаючого фасаду квартири ОСОБА_3 на відстані 2,5 м.
ОСОБА_4 збудувала огорожу вздовж фасаду спірного будинку на відстані від нього з північного боку 2,08 м., з південного боку - 2,12 м.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за висновком експерта від 15.07.2009 року № 9052, має місце відхилення між межами фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 та площею і межами, які відображені в державному акті про право власності земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 від 19.03.2004 року, які проходять перед фасадом і виходом з квартири ОСОБА_3. Капітальна огорожа, зведена відповідачем, створює ОСОБА_3 перешкоди в користуванні власністю, а саме для перенесення великогабаритних речей в квартиру і устаткування в котельну, зведена капітальна огорожа, заввишки 2,11 метра перекрила зливову каналізацію, що проходить з ділянки будинку 17 через ділянку будинку 13Г, а також створила застій повітря у дворі будинку 17 біля квартири позивачів, внаслідок чого на стінах з'явилася вогкість і грибок.
Також суд виходив з того, що на правовідносини, що виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки справу вирішено на підставі ст. 391 ЦК України, з змісту ст. 194 ЦПК України вбачається, що повернення суду до з’ясування обставин у справі може мати місце, якщо під час судових дебатів виникає така необхідність, про наявність (відсутність) якої вирішує суд шляхом постановлення відповідної ухвали. Такої необхідності місцевим судом не встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 303 ч. 1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: