УХВАЛА
іменем України
2010 р. грудня місяця «7» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Галіч Є.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя, визнання майна таким, що належить на праві приватної власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2010 року про забезпечення позову,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя, визнання майна таким, що належить на праві приватної власності. У порядку забезпечення позову ОСОБА_2 просила у своєму клопотанні заборонити відповідачу використовувати земельні ділянки №30,31 в СОТ «Коктебель» с.Коктебель, вести будівельні чи інші роботи по освоєнню земельних ділянок, заборонити допуск на вказані земельні ділянки сторонніх осіб без її згоди.
Заява мотивована тим, що при виконанні ухвали суду від 14.10.2009р. про забезпечення позову державним виконавцем було встановлено, що на спірних земельних ділянках розташовані три будівлі садових будинку. Під час відвідування спірних об’єктів було встановлено збільшення самочинних будівель на спірній земельній ділянці №31, а також ведення будівельних робіт під керуванням відповідача. Вважає, що освоєння земельної ділянки, проведення самочинно будівельних робіт, у разі задоволення позову зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2010 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Прийнято заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу ОСОБА_3 на використання, ведення будівельних чи інших робіт по освоєнню земельних ділянок, заборони допуску на земельні ділянки сторонніх осіб без згоди позивача ОСОБА_2 щодо наступних земельних ділянок: - земельної ділянки №31, площею 0,0756 га, що знаходиться в АРК, м. Феодосія, Коктебельська селищна рада, СОТ «Коктебель», кадастровий № 0111645700:03:001:0320 зареєстрована на ім’я ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 31.10.2007 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу реєстровий № 3965; - земельної ділянки №30, площею 0,0778 га, що знаходиться в АРК, м. Феодосія, Коктебельська селищна рада, СОТ «Коктебель», кадастровий № 0111645700:03:001:0612 зареєстрована на ім’я ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12.09.2007 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу реєстровий № 3354, до прийняття судом рішення по справі та набрання ним законної сили.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати. Апелянт посилається на те, що спір про розділ майна подружжя носить матеріально-правовий характер, та основним запобіжним заходом по таких спорах, являється накладення арешту на майно. Апелянт вказує на те, що судом вже вживались заходи забезпечення позову та держвиконавцем накладено арешт на майно та складено акт від 15.10.2009р., згідно з яким позивачка відмовилась прийняти на зберігання майно. Тому держвиконавцем було запропоновано відповідачу взяти майно під охорону, з чим погодились обидві сторони. Відповідач будучи попереджений про матеріальну та кримінальну відповідальність, прийняв необхідні заходи для збереження майна, здійснював особисту охорону майна, а в період знаходження на службі наймав для охорони інших осіб, які і знаходились на території спірних земельних ділянок. Він змушений був спілкуватися з родичами, близькими та знайомими в місці охорони арештованого майна. Тому застосування судом такого заходу забезпечення позову, як заборону допуску на територію земельної ділянки без згоди позивачки не може бути виконаним ні у який спосіб, є протизаконним та не конституційним. Крім того, апелянт зазначив, що будівництво садових будинків законодавством не заборонено та дозволу на їх будівництво отримувати не треба. Те, що відповідач привів не добудовані будівлі та господарські споруди в завершений вигляд, свідчить про те, що він добросовісно виконує покладені на нього обов’язки по зберіганню описаного майна. Все це не лише зберегло витрати понесені в період спільних зусиль подружжя, але і поліпшило якість арештованого судом майна.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.151,152 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити передбачені Кодексом заходи забезпечення позову, в тому числі арешт майна. Забезпечення позову допускається на будь-якої стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду. Суд може застосувати кілька способів забезпечення позову.
Зі справи вбачається, що ухвалами суду першої інстанції від 02.10.2009р., 09.10.2009р., 03.11.2009р. у забезпечення позову за клопотанням ОСОБА_2 накладено арешту на спірні земельні ділянки, на яких знаходяться споруди, що також є предметом спору.
Додатково застосовуючи спосіб забезпечення позову у вигляді заборони продовження будівництва та відвідування ділянок без згоди позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу розподілу подружнього майна. Оскільки сторони припинили спільне життя, продовження будівництва та облаштування ділянок може утруднити виконання рішення та сприяє виникненню нових спорів між колишнім подружжям.
Оскільки представник відповідача в апеляційній скарзі визнав, що після арешту спільного майна ОСОБА_3 продовжував будівництво (обладнав дах, навісив двері, встановив та засклив вікна). За таких обставин застосування судом додаткового засобу забезпечення позову є обґрунтованим. Довід про порушення конституційних прав відповідача, про необхідність спілкуватися з рідними та знайомим саме на території спірних земельних ділянок та інші доводи апеляційної скарги є надуманими і не можуть бути підставою для скасування ухвали.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ст.312, ст.315 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,–
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити, ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2010 року про забезпечення позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: