У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Куриленка О.С.,
суддів Куртлушаєва І.Д., Сокола В.С.,
при секретарі Строєвій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 1» про визнання права користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
11 серпня 2010 року ОСОБА_5, посилаючись на частину 2 статті 64, статтю 65 ЖК України, звернулася до суду із вище зазначеним позовом. Просила визнати за нею та її дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1, внести її та дочку у особовий рахунок зазначеної квартири. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1999 року проживала у зазначеній квартирі з батьком - ОСОБА_9, відповідачка ОСОБА_6 являється її бабкою та перешкоджає користуватись житлом.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 11 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує на невірну оцінку судом першої інстанції доказам щодо її проживання у спірній квартирі, невстановлення дійсних обставин справи та незастосуванні до спірних правовідносин сторін частини 2 статті 64, статті 65 ЖК України.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5, її представник ОСОБА_10 підтримали повністю апеляційну скаргу за викладеними в ній доводами.
Представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_11 просив відхилити апеляційну скаргу за безпідставністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про відсутність порушених прав позивачки відповідачами.
Відповідно до статті 2 ЖК України житлові відносини регулюються з метою забезпечення прав громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцненню законності в галузі житлових відносин.
Відповідно до вимог статті 58 ЖК України ордер являється єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, ордер видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Ордер являється адміністративний актом виконавчого комітету місцевої ради, письмовим розпорядженням про надання жилого приміщення в користування вказаним в ньому громадянам. Він породжує права та обов”язки і тільки отримавши ордер на вселення в жиле приміщення і заселившись туди відповідно до Правил ... , і уклавши договір найму жилого приміщення відповідно до статей 61, 63, 64 ЖК, особа набуває право на користування жилим приміщенням у будинку державного і громадського житлового фонду.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем — житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім’я якого видано ордер.
Порядок надання громадянам у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, і їх заселення регулюється Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. N 470 (далі „Правила...”).
Відповідно до п. 66 Правил ... у надане жиле приміщення переселяються члени сім’ї, які включені в ордер і дали письмове зобов’язання про переселення в це приміщення.
Подаючи позов про визнання права користування квартирою та про внесення її з малолітньою дитиною до особового рахунку квартири, ОСОБА_5, як на правову підставу для задоволення позову, вказала положення статей 64, 65 ЖК України.
Стаття 64 ЖК України визначає права і обов'язки членів сім'ї наймача, а стаття 65 – регулює право наймача і процедуру вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення.
Разом з тим, позивачка зазначала, що вона у квартирі проживає без реєстрації, тому з огляду на дане, норми статей 64, 65 ЖК України не регулюють правовідносини сторін.
Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12.04.85 N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотримано встановленого порядку при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Зазначаючи, що вона, ОСОБА_5, проживає в даній квартирі, позивачка разом з тим не надала належних доказів на набуття права користування квартирою відповідно до закону і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.
При вирішенні спору апеляційний суд також враховує і наступне. Позивачка з дня народження проживала разом з матір’ю за адресою: АДРЕСА_2. Дана квартира була продана 28 жовтня 1998 року, а на ім’я позивачки (на той час малолітньої) 23 жовтня 1998 року було придбано частину будинку в АДРЕСА_3 (а.с. 46-52). Дану обставину позивачка визнає.
При видачі паспорту 31 жовтня 2007 року місце реєстрації позивачки вказано АДРЕСА_4 (а.с.8), повноліття позивачка досягла 27 листопада 2007 року.
Прийнятий відповідно до статті 92 Конституції України Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зокрема, визначає порядок реалізації вільного вибору місця проживання.
Статтею 3 названого закону також передбачено, що термін реєстрація вживається в такому значенні, як внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із значенням адреси житла.
Прийнята на виконання названого закону Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 затвердила зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні, в якій, зокрема, зазначається на обов’язковість згоди власника, співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання заявника.
Отже, в наявності юридичний факт щодо встановлення уповноваженими органами держави місця проживання позивачки у справі.
Мотивуючи встановлені обставини, колегія суддів не може не враховувати, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому дії посадових осіб щодо процедури реєстрації позивача за місцем житла при видачі паспорту в 2007 році та на день постановлення рішення презюмуються як належне виконання ними обов’язків у відповідності до закону, оскільки інше не встановлене відповідним рішенням суду.
Крім того, колегія суддів зазначає про відсутність у апеляційного суду повноважень щодо (при відсутності реєстрації позивачки за адресою спірної картири) зобов’язання третьої особи на внесення даних позивачки разом з малолітньою дитиною до особового рахунку квартири.
Таким чином, рішення суду колегія суддів в порядку статті 308 ЦПК України залишає без змін, оскільки апелянт не надала належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду.
Керуючись статтею 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити. Рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 жовтня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: