ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«07» грудня 2010 р. м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду АРК від 01 листопада 2010 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. без конфіскації відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч.2 ст. 155-1, ч.2 ст. 164 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду ОСОБА_1, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 155-1, ч.2 ст. 164 КУпАП і відповідно до вимог ст. 36 КУпАП піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. без конфіскації за те, що вона, займаючи посаду директора ТОВ «Айбокс», в порушення вимог п.1 ст. З Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а також п. 1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» провела розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, розташований на вул. Євпаторійська, 125 в с. Мирне, в Сімферопольського району, який належним чином не був зареєстрованим, не опломбований, без видачі розрахункового документа, а також здійснювала діяльність вказаного підприємства без отримання торгового патенту.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про поновлення строку оскарження та скасування постанови суду з закриттям справи щодо неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу зазначених правопорушень. Посилається на те, що ТОВ «Айбокс» взагалі не надає жодних розрахункових операцій платникам від свого імені, а лише здійснює приймання їх платежів від імені і за рахунок ЗАТ «Альфа-Банк» для подальшого переказу, платіжні термінали не є реєстраторами розрахункових операцій. Стверджує, що діяльність по прийманню платежів від платників за послуги для подальшого переказу платежів на користь постачальників послуг не підлягає патентуванню.
Перевіривши доводи скарги, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 подала апеляцію після закінчення цього строку, та заявила клопотання про його поновлення, вважаю необхідним поновити її строк на оскарження зазначеної постанови, оскільки строк пропущено з поважних причин, так як в матеріалах справи відсутні докази про отримання нею копії постанови суду.
Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 155-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до вимог ч.2 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за теж порушення.
Суд першої інстанції, при прийнятті свого рішення, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначених правопорушень на підставі протоколів про адміністративне правопорушення (а.с. 1, 2), акту перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів та ліцензій № 004430 від 26.08.2010 р. (а.с. 3, 4).
Згідно судової повістки, ОСОБА_1 була своєчасно та належним чином сповіщена про час і місце розгляду справи судом (а.с. 20).
Доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що ТОВ «Айбокс» взагалі не надає жодних розрахункових операцій платникам від свого імені, а лише здійснює приймання їх платежів від імені і за рахунок ЗАТ «Альфа-Банк» для подальшого переказу, спростовуються копією квитанції, долученої до матеріалів справи (а.с. 3 зворот) з якої вбачається, що розрахункова операція надана саме ТОВ «Айбокс».
Безпідставні доводи апелянта про те, що діяльність по прийманню платежів від платників за послуги для подальшого переказу платежів на користь постачальників послуг, не підлягає патентуванню, а також про те, що платіжні термінали не є реєстраторами розрахункових операцій.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Стаття 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» містить вимоги того, що патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торгівельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгівельно-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року № 99/96-ВР визначається порядок патентування торгівельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, керуючись п. 1 ст. З вказаного закону, приходжу до висновку про безпідставність доводів апеляції про те, що діяльність по прийманню платежів від платників за послуги для подальшого переказу платежів на користь постачальників послуг, не підлягає патентуванню.
Апелянтом не наведено жодних доводів, які б спростовували факт порушення встановленого законом порядку проведення розрахункової операції через РРО, який належним чином не був опломбований. Крім того, апелянт дії працівників Державної податкової інспекції в встановленому законом порядку не оскаржувала.
Вирішуючи питання про вид та розмір стягнення, суд першої інстанції прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника.
Таким чином підстав для задоволення апеляції і скасування постанови, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Сімферопольського районного суду АРК від 01 листопада 2010 р.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду АРК від 01 листопада 2010 р. відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим (підпис) А.М. ОСОЧЕНКО
З оригіналом згідно: