У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді
Суддів: Чистякової Т.І.
Філатової Є.В.
Макарчук Л.В.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1, укладеному між відповідачами від 30.10.2008 року, як такого, що не відповідає вимогам закону, та про усунення перешкод у користуванні майном. Просив зобов’язати відповідача ОСОБА_6 знести за свій рахунок самовільно встановлені ворота та поновити пожежний проїзд позаду будинку АДРЕСА_1.
Позов мотивував тим, що Молодіжний житлово-будівельний кооператив індивідуальних забудовників „Аист” є забудовником який знаходиться на земельній ділянці, яка рішенням Сімферопольської міської ради №273 від 30.06.1989 року надана МЖБКІЗ „Аист” для забудови. 30.10.2008 року стало відомо, що відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки площею 0,120 га по АДРЕСА_1, строком на 49 років, яка є частиною відведеної ділянки МЖБКІЗ „Аист”. Раніше, 22.04.2008 року відповідач ОСОБА_6 самовільно закрила передбачений проектом будівництва будинку пожежний проїзд, розташований позаду будинку, та почала встановлювати ворота, чим зробила неможливим використання проїзду. На неодноразові звернення про встановлення порядку користування проїздом чи надання дублікату ключів від воріт відповідачка не реагує. Таким чином спірний договір оренди не враховує інтереси інших власників, порушує пожежні норми і правила. Уточнивши позов позивач вказує, що в акті прийому-передачі ділянки між відповідачами відсутні дата його складання, вказівка на орган, який передає земельну ділянку та він не був зареєстрований у державному органі по земельним ресурсам. При укладенні зазначеного договору сторони не звернули увагу на можливість проїзду і проходу власників сусідніх ділянок, оскільки ця ділянка є часткою прибудинкової території. Крім того, у порушення ЗУ „Про оренду землі” та ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”, для отримання права на оренду землі, мав бути проведений конкурс, якого не було.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Оспорює висновки суду про те, що на момент укладення договору оренди проведення конкурсу для передачі земельних ділянок в оренду не вимагалося у зв’язку з визнанням неконституційними норм ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”. Суд не прийняв до уваги, що спірний договір був укладений 30.11.2008 року. На тої час набрала чинності редакція ст. 124 Земельного кодексу України від 03.06.2008 року, якою передбачена передача земельної ділянки в оренду виключно за конкурсом. Крім того, суд не звернув увагу на те, що спірна ділянка необхідна для обслуговування домоволодіння мешканців будинку по АДРЕСА_1 і є частиною прибудинкової території та передача її одній особі позбавляє інших права на її використання.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції відмовив у позові за недоведеністю обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог. Колегія погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає зібраним по справі доказам та не суперечить вимогам закону.
Судом встановлено, що договір оренди між відповідачами укладений у межах компетенції органу місцевого самоврядування, згідно порядку, передбаченому земельним законодавством та Законом України «Про оренду землі» на підставі затвердженої проектної документації з узгодженням відповідних контролюючих служб.
Посилання на порушення ст. 124 ЗК України, яка передбачає передачу земельних ділянок в оренду за результатами земельних торгів, суд правильно не взяв до уваги. Проведення торгів є попередньою формою договору про продаж права оренди. Проте порядок проведення торгів на час укладання угоди та дотепер не визначений і регламентується локальними нормативно-правовими актами.
Зі справи вбачається, що спірна ділянка прилегла до частки будинку, який належить відповідачці на праві власності, передана їй для обслуговування та зручностей у використанні власністю. У таких правовідносинах порядку проведення аукціону не передбачено. Ніяких переважних прав на цю ділянку позивача або інших осіб по справі не встановлено, тому доводи про порушення оспорюваним договором прав мешканців будинку є необґрунтованими.
До того ж ОСОБА_5 не уповноважений виступати від імені МЖБК «Аист» або його окремих членів. Вирішуючи питання стосовно його особистих інтересів, суд першої інстанції правильно виходив з принципу диспозитивності та положень ч.3 ст.10 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 має право власності на земельну ділянку під недобудованою та не зданою в експлуатацію частки будинку, в якій він мешкає. Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі позивачем не доведене яким чином договір оренди перешкоджає йому у користуванні зазначеним майном. З технічної документації вбачається, що квартира позивача має парадний вихід з фасаду будинку та додатковий – з виходом на задній двір з тильної сторони будинку.
Згідно ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень» будинки до трьох поверхів не потребують кругового проїзду. Крім того, він не можливий, тому, що перегороджений іншими мешканцями з другого крила будинку.
Посилання позивача на порушення санітарних, пожежних та протизсувних нормативів суд першої інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, як таки що заявлені голослівно та не підтверджені висновками спеціалістів.
Всі зазначені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, його висновки з цього приводу не спростовані новими доказами, правових підстав для скасування рішення суду не наведено, тому колегія вважає, рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 308, 314,315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: