У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                          ВИРОК                             Справа №  1–11/10 р.

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  31.03.2010 року

                    Апеляційний суд Житомирської області  у складі :

головуючого - судді                      Шеніна П.О.

судді апеляційного суду               Ткаченка В.Л.

народних засідателів                    Войналович Л.Л.                                                                           Дмитрук В.Ю.

                                                          Іванюка А.М.

секретаря                                        Кашенко Л.М.

з участю прокурора                      Магалецької Т.В

адвокатів                                        ОСОБА_2, ОСОБА_3,  

                                                          ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілих                                      ОСОБА_6,  ОСОБА_7                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу про обвинувачення

                                                             ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1,                                                                         уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки , розлученої,  освіта середньо - спеціальна, непрацюючої , несудимої, -

          за   ст . 115   ч.   2   п.   п.   2,6,12 і 13 КК України  ;

                                                                ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця АДРЕСА_4 і мешканця АДРЕСА_2, українця, освіта середня, розлученого, непрацюючого, не судимого в силу вимог ст. 89 КК України, -

за ст. 115 ч. 2 п. п. 6 і 12 КК України ;

                                                   ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8,  уродженки АДРЕСА_5 і мешканки АДРЕСА_3, українки, освіта середня, заміжньої, працюючої із 2.02.2010 року за трудовим договором  продавцем у магазині с. Майстрова Воля, не судимої в силу вимог ст. 89 КК України , -

за ст. 396 ч. 1 КК України ;        

                                                   ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки та мешканки АДРЕСА_6, українки, освіта середня, заміжньої, має двох неповнолітніх дітей, непрацюючої,   не судимої, -  

за ст. 396 ч. 1 КК України , -

                                         В С Т А Н О В И В :

Приблизно в кінці травня - на початку червня 2009 року близько 22 години, за місцем свого колишнього проживання у господарстві по АДРЕСА_7, підсудна ОСОБА_8 на грунті особистих неприязних відносин вирішила вбити ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, достовірно знаючи про те, що  та перебуває у стані вагітності. Підсудна зі значною силою прикладання нанесла декілька ударів молотком по голові ОСОБА_12 і таким чином умисно вбила її.

Достовірно знаючи про те, що   ОСОБА_8 вчинила особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи приховати його, з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити цей злочин і притягнути винну особу до кримінальної відповідальності, підсудна ОСОБА_10 у вказаний період часу за місцем свого мешкання по АДРЕСА_3 приховала цей злочин /разом з ОСОБА_8 перенесла труп ОСОБА_12 до свого гаража, де його заховала, а наступного дня аналогічно перенесла до викопаної на городі ями, де ОСОБА_8 спалила його /.

На початку серпня 2009 року у підсудної ОСОБА_8, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12 за наведених вище обставин, виник умисел на  вбивство з корисливих мотивів свого брата ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_8 вступила в попередню змову з підсудним ОСОБА_9

В один з днів на початку серпня 2009 року близько 23 години на річці за  с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну Житомирської області підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_9, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння і знав про корисливу направленість умислу співучасниці, нанесли чисельні удари сокирою, а останній - і лопатою по голові та тулубу ОСОБА_13, таким чином умисно вбивши останнього.

Підсудна ОСОБА_11, достовірно знаючи у цей період часу, що ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 умисно вбили ОСОБА_13, заздалегідь не обіцяючи приховати цей злочин, за місцем мешкання в АДРЕСА_6 зберігала знаряддя злочину – сокиру та лопату. З метою перешкодити правоохоронним органам розкрити його та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, 18-19.08.2009 року підсудна ОСОБА_11 приховала цей злочин /разом із ОСОБА_8 перевезла та закопала на своєму городі труп ОСОБА_13А./.

Злочини вчинено за наступних обставин.

                                                     Епізод № 1.

          Підсудна ОСОБА_8 разом з ОСОБА_12, яка перебувала у стані вагітності, про що першій було достовірно відомо, в кінці травня – на початку червня місяця 2009 року знаходилася за місцем свого колишнього проживання у господарстві, розташованому по АДРЕСА_1.

        Між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 раніше склались  особисті неприязні відносини із-за підтримання останньою дружніх стосунків з ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_17, дочкою ОСОБА_8,  проти яких була остання. З цих причин між першими вказаними особами  виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12

Реалізовуючи свій злочинний умисел щодо потерпілої, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, підсудна разом з останньою зайшла у приміщення свого будинку,  взяла в руки молоток, яким  зі значною силою прикладання нанесла декілька ударів по голові ОСОБА_12 і таким чином умисно вбила останню.

                                                      Епізод № 2.

Після вчинення умисного вбивства вагітної ОСОБА_12 підсудна ОСОБА_8 вирішила позбавитись трупа. Для цього звернулась до мешканки АДРЕСА_3 ОСОБА_10, повідомивши її, що хоче закопати на городі останньої мертву козу. Коли ОСОБА_10 погодилась, ОСОБА_15 за допомогою кінного возу в кінці травня – на початку червня 2009 р. близько 22 години  привезла до неї замотаний в ганчір’я і поліетиленову плівку труп потерпілої. Побачивши, що предмет не схожий на козу, ОСОБА_10 заявила про це ОСОБА_15. Остання визнала, що там знаходиться мертва жінка, а в подальшому повідомила, що це – вбита ОСОБА_12, попросила дозволити закопати її. Достовірно знаючи про вчинення ОСОБА_15 особливо тяжкого злочину, ОСОБА_10 погодилась і разом з нею поклала труп потерпілої в гаражі.

Наступного дня ОСОБА_15 на городі ОСОБА_10 викопала яму; обидві підсудних  перенесли туди труп ОСОБА_12, який ОСОБА_8 спалила.

Під час проведення досудового слідства у вказаному місці були знайдені рештки кісток тіла потерпілої.

                                                      Епізод № 3.

На початку серпня 2009 року у ОСОБА_8, яка раніше вчинила вище вказане  умисне вбивство вагітної ОСОБА_12, виник умисел, направлений на вчинення умисного вбивства свого брата ОСОБА_13 з корисливих мотивів – з метою недопущення одержання ним вигоди майнового характеру, тобто набуття майнових прав на частину будинку їх покійної матері, який розташований по АДРЕСА_8, та повернення туди для проживання.

Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_8, діючи послідовно і у відповідності до заздалегідь розробленого нею плану, вступила у попередню злочинну змову з ОСОБА_9, залучивши останнього до вчинення умисного вбивства ОСОБА_13  

Продовжуючи свої злочинні дії, на початку серпня 2009 року близько 22 години, взявши за місцем постійного проживання  мішок з синтетичного матеріалу,  в якому знаходились лопата і сокира, поліетиленовий пакет із закускою та спиртними напоями, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, направилась до відомого постійного місця знаходження ОСОБА_13 – до магазину «Пепсі», який розташований в центрі с. Ярунь Новоград – Волинського району Житомирської області.

Зустрівши біля вказаного магазину свого брата ОСОБА_13, ОСОБА_8, діючи спільно із ОСОБА_9 у відповідності до заздалегідь розробленого плану, направленого на вчинення умисного вбивства першого з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, запропонувала ОСОБА_13 пройти до недіючого єврейського кладовища, яке розташоване на околиці с. Ярунь Новоград-Волинського району, під надуманим приводом - надання допомоги у копанні ями для захоронення мертвої худоби, що належить ОСОБА_11 Ідучи до вказаного кладовища разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_13, ОСОБА_8 забрала з собою для переконливості ОСОБА_11, яка не була обізнана із злочинним планом ОСОБА_15 та ОСОБА_9 умисно вбити потерпілого і не знаходилась у попередній змові з останніми.

Реалізуючи свій вищевказаний  злочинний умисел, ОСОБА_8 поблизу згаданого кладовища, діючи спільно з ОСОБА_9 у відповідності до розробленого плану, запропонувала останньому вжити разом з ОСОБА_13 спиртні напої та приступити до копання ями, а по завершенню робіт стала знову пригощати останніх спиртними напоями.

ОСОБА_15, приблизно о 23 годині, коли ОСОБА_11 стала відходити від них, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого нею плану, спільно та взаємо узгоджено з ОСОБА_9, ОСОБА_8 наказала останньому наносити удари  ОСОБА_13, який сидів на краю викопаної ями.

 Після цього ОСОБА_9, продовжуючи здійснювати свій обсяг дій, направлених на умисне вбивство ОСОБА_13, взявши в руки лопату, зі значною силою прикладання наніс робочою її частиною два удари в місце розташування життєво-важливих органів потерпілого – грудну клітину зі сторони спини.  Потім, відкинувши лопату в сторону, обухом поданої йому ОСОБА_15 сокири ОСОБА_9 став наносити потерпілому з великою силою прикладення численні удари по голові, від яких той   впав в яму.

Після цього ОСОБА_9, діючи взаємо узгоджено з ОСОБА_15, передав їй вказану сокиру, а сам пішов по відкинуту ним лопату. Підсудна, також діючи аналогічно  разом із ОСОБА_9, взявши в руки сокиру, зі значною силою прикладання  нанесла нею чисельні удари своєму брату ОСОБА_13, який лежав у ямі,  в місця розташування життєво важливих органів – в тулуб і  голову.

 Таким чином ОСОБА_8, будучи особою, що раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, разом з ОСОБА_9 умисно вбили ОСОБА_13 з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб.

Смерть останнього  настала  в результаті  відкритої черепно – мозкової  травми у вигляді уламкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепа.

Під час умисного вбивства ОСОБА_13 вказані співучасники - підсудні  заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді:

-  уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа, переломів верхньої та нижньої щелеп, трьох ран на шкірі в лівій тім’яній ділянці,  чотирьох ран  в потиличній ділянці зліва,  ран в лівій завушній ділянці і в потиличній ділянці посередині, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і що знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням його смерті;

-    переломів 2-6 ребер справа та 2-5 ребер зліва по середньо-ключичних лініях, переломів 1-11 ребер зліва по лопатковій лінії, перелому грудини, переломів остистих відростків 2,3 шийних хребців та переломів 1-11 грудних хребців, уламкових переломів лівої лопатки,  які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння і що не знаходяться в причинному зв’язку зі смертю.

Після вчинення вказаного вбивства ОСОБА_13 підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в тому ж місці закопали його труп у ямі.

                                               Епізод № 4.

Повертаючись додому після вчиненого, на початку серпня 2009 року приблизно о 6 годині ранку до господарства підсудної ОСОБА_11, яке розташовано по АДРЕСА_6, зайшла підсудна ОСОБА_8 і залишила у неї на зберігання сокиру та лопату, тобто знаряддя умисного вбивства свого брата ОСОБА_13, які знаходились у мішку з синтетичного матеріалу.

Через декілька днів після вказаного факту ОСОБА_11, перебуваючи за місцем постійного проживання, від ОСОБА_8, яка у денний час  зайшла до неї і стала оглядати на наявність крові залишені на зберігання сокиру та лопату, дізналась, що за допомогою даних знарядь остання разом з ОСОБА_9  вчинили умисне вбивство ОСОБА_13

 Достовірно знаючи, що за допомогою вказаних знарядь було вчинено особливо тяжкий злочин - умисне вбивство останнього, заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_8 приховати його, підсудна ОСОБА_11 вчинила  дії, направлені на переховування знарядь злочину : заховала у себе на городі сокиру, а в господарській будівлі - лопату.

Продовжуючи свої дії з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити вищевказаний злочин та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, ОСОБА_11 18 серпня 2009 року близько 22 години вдалася до інших активних вчинків, направлених на приховування особливо тяжкого злочину, а саме переховування трупа вбитого потерпілого. Разом з ОСОБА_8 вони кінним возом під’їхали на околицю с. Ярунь Новоград-Волинського району, де поблизу недіючого єврейського кладовища було закопано труп ОСОБА_13

У вказаному місці  ОСОБА_11  разом з  ОСОБА_15  відкопали труп останнього і завантажили на вказаний віз. Перша з метою переховування слідів особливо тяжкого злочину перевезла його у своє господарство,  розташоване по  АДРЕСА_6, де разом з ОСОБА_8 закопала труп ОСОБА_13 з тильної сторони господарський приміщень, біля кагату гною.

Під час досудового слідства рештки цього трупу були знайдені.

У вчиненні інкримінованих по справі злочинів підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 визнали себе винними повністю, а ОСОБА_8 – лише частково, винність у зазначених вбивствах не визнала. По конкретних епізодах злочинної діяльності підсудні в судовому засіданні  показали наступне.

                                        Епізоди  № 1 і № 2.

 Підсудна ОСОБА_8 вину в умисному вбивстві ОСОБА_12, яка завідомо для першої перебувала у стані вагітності, не визнала і ствердила, що ту вбила сокирою підсудна ОСОБА_11  Вона, ОСОБА_8, винна лише у заздалегідь не обіцяному приховуванні цього особливо тяжкого злочину: перевезенні і  спалюванні  трупу потерпілої, а також закопуванні його рештків на території господарства ОСОБА_10 в кінці травня - на початку червня 2009 р.

Остання підсудна вину за пред’явленим по епізоду обвинуваченням визнала повністю.

          Зокрема,  ОСОБА_8 показала, що за два тижні до подій чула від ОСОБА_11, що та розправиться з ОСОБА_12 за „загравання” з її чоловіком.

В  один з днів кінця травня - на початку червня 2009 року близько 22 години вона прийшла до свого старого будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. Там на його подвір’ї  побачила ОСОБА_11 та ОСОБА_12. ОСОБА_11 їй сказала, що вона хоче погадати ОСОБА_12. Потім вона на прохання ОСОБА_11 налила в каструлю води та поставила її на подвір’ї біля свого будинку, дала їй мішок. В подальшому ОСОБА_11 зробила з ОСОБА_12 якийсь обряд, під час якого частинами рушника зав’язувала останній руки, ноги і рота; натягнула мішок на голову, нахиляла її у воду, тощо. ОСОБА_8 зупиняла ці дії ОСОБА_11. Однак після цього ОСОБА_15 на прохання ОСОБА_11 взяла в будинку молотка, якого протягнула їй. ОСОБА_15 почула команду : „Бий!” Бити вона відмовилась, тоді ОСОБА_11, схопивши за робочу металеву частину молотка, потягнула його на себе і в той час ця  металева частина від’єдналася від дерев’яної ручки молотка та впала на підлогу. В цей час ОСОБА_15 вийшла на вулицю подивитися, чи нікого там немає, оскільки загавкали собаки. Через пару секунд вона зайшла в будинок і побачила, що ОСОБА_11 обухом сокири  б’є  по голові ОСОБА_12 , яка лежала на підлозі. Вона відтягнула ОСОБА_11 від потерпілої. Потім ОСОБА_11 сказала, що ОСОБА_12 вже мертва, почала ганчіркою вимивати кров потерпілої в будинку. Ганчірку пізніше викинула.

Після цього вона та ОСОБА_11  пішли до господарства останньої і по дорозі ОСОБА_11 сказала, що вона вбила ОСОБА_12 заради її, так як знала, що вона не хотіла, щоб ОСОБА_12 товаришувала з її дочкою - ОСОБА_16.

Зранку наступного дня на прохання ОСОБА_11 вони замотали труп ОСОБА_12 в поліетиленову плівку, ганчір’я та вдвох перенесли його в сіни. В  обідню пору вона на велосипеді разом з ОСОБА_11 поїхала в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну, щоб знайти транспорт, яким можна було б перевезти труп вбитої ОСОБА_12. По приїзду в дане село ОСОБА_11 сказала, що далі не поїде, а буде її чекати. Вона поїхала і на одній з вулиць зустріла ОСОБА_10, якій розповіла, що ОСОБА_12 вбита і труп останньої знаходиться в її, підсудній, будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_10  запропонувала їй  взяти в її батька ОСОБА_17 коні, якими перевезти труп ОСОБА_12 та закопати в неї на городі, на що ОСОБА_16 погодилася. Потім вона приїхала до ОСОБА_11 і розповіла їй, що коні будуть ввечері. Після чого вони на велосипедах поїхали в с. Ярунь додому.

В цей же день ввечері ОСОБА_16, за її словами, пішла до ОСОБА_17, в подвір’ї був останній та його внук ОСОБА_18. На її прохання Федюк дав їй коні і казав, що з нею поїде ОСОБА_18 Після цього вона з останнім поїхала в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну до свого будинку по АДРЕСА_1. Через деякий час до них підійшла ОСОБА_11, з якою вони з будинку на подвір’я витягнули загорнутий труп ОСОБА_12. Потім вони втрьох /причому ОСОБА_18 не знав, що знаходиться у згортку, бо ОСОБА_11 казала йому про перевезення мертвої кози/ положили на кінний віз труп ОСОБА_12, наверх поклали картонні коробки. Після цього ОСОБА_16 з ОСОБА_18 поїхали в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну до будинку ОСОБА_10. Вона з останньою скинули труп ОСОБА_12 на землю і занесли його в гараж. ОСОБА_10 сказала їй прийти наступного дня вранці. Після цього з будинку вийшов ОСОБА_18, який поїхав  додому, а вона, ОСОБА_16, попрямувала до себе. В селі зустріла ОСОБА_11, якій розповіла, де знаходиться труп ОСОБА_12.

Наступного дня зранку ОСОБА_16, взявши з собою лопату, на велосипеді приїхала до будинку ОСОБА_10. Остання сказала, що труп ОСОБА_12 для уникнення розкопування потрібно спалити . Вони вдвох винесли з гаража труп потерпілої і понесли на город, там вже була викопана яма. Потім ОСОБА_10 кинула в яму покришку, на яку вони вдвох поклали труп ОСОБА_12. ОСОБА_10 облила труп бензином, вони вдвох накидали зверху картонні коробки і перша сірником підпалила труп та сказала їй носити гілля, що ОСОБА_16 і робила, підкидаючи його у вогонь. Він горів цілий день. Ввечері біля вказаного городу проїжджали на мопеді ОСОБА_19 та ОСОБА_17. Вона на прохання ОСОБА_10 попросила їх привезти гумову покришку. Через 20 хвилин хлопці принесли покришку, яку ОСОБА_10 кинула на труп потерпілої. Коли вогонь догорів, то на вулиці стемніло. Після цього вона на велосипеді поїхала до себе додому.

ОСОБА_8 стверджує, що не знала про вагітність ОСОБА_12 ОСОБА_20 не менш, підсудна визнала факт її розмови у 2009 році зі свідком ОСОБА_21 про вагітність потерпілої і пояснила, що робила це на прохання тої. Також вона додала, що до подій по справі ОСОБА_11 була її найкраща подруга, саме вона за допомогою сокири вбила ОСОБА_12 і пропонувала їй /ОСОБА_16/ розчленувати труп останньої, з чим вона не погодилась. ОСОБА_11 попередила її, що якщо вона розповість про вчинене, то буде особисто відповідати перед міліцією. На думку ОСОБА_16, ОСОБА_11 перекладає вину по епізоду на неї з метою уникнути відповідальності. ОСОБА_8 визнала, що в неї з ОСОБА_12 дійсно склались погані стосунки, оскільки вона забороняла дочці ОСОБА_16 товаришувати з нею із-за розпусній  / на думку підсудної / поведінці останньої, яка  „тягнула” дочку „на трасу”.  

Цивільний позов ОСОБА_7 ОСОБА_16 по суті не визнала і заявила, що якщо її засудять за приховування трупу вбитої, то при розгляді позову вона покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні по пред’явленому їй обвинуваченні по епізоду №2  за ст. 396 ч. 1 КК України ОСОБА_10 вину визнала повністю і заявила, що на її думку ОСОБА_8 її обмовляє. Остання не одразу при перший зустрічі розповіла їй про вбивство ОСОБА_12, а лише просила поховати на її городі „мертву козу”, своїми умовляннями схилила  ОСОБА_10 дати на це згоду.

ОСОБА_15 остання показала, що приблизно в кінці травня – на початку червня 2009 року близько 22 години до неї додому по АДРЕСА_3 зайшов її племінник ОСОБА_18, який сказав, що на вулиці її чекає ОСОБА_8 На дорозі біля її будинку стояв віз з кіньми, який належать її батьку ОСОБА_17, біля якого була підсудна ОСОБА_8, яка  сказала їй, що хоче закопати на її городі „мертву козу”, на що вона погодилась.

Потім ОСОБА_15 скинула з воза картонні коробки, які там були, і вона побачила на ньому продовгуватий предмет, замотаний в різне ганчір’я і поліетиленову плівку. Подумавши, що  предмет не схожий на мертву козу, вона сказала про це ОСОБА_15. Остання визнала, що там насправді замотана мертва жінка, але хто саме - не сказала, пояснивши, що ця жінка являється керівником „секти”, в яку хотіла втягнути її дочку ОСОБА_16 і тому вона вбила ту жінку. В подальшому ОСОБА_10 стало відомо, що вбитою була ОСОБА_12. ОСОБА_8 попросила дозволу закопати даний труп на її городі, на що вона погодилась. ОСОБА_8 скинула з возу труп і сказала, що прийде завтра. Вона запропонувала ОСОБА_16 положити труп в гаражі її господарства, на що та погодилась і перекотила труп в  гараж. Після цього вони розстались.  

Наступного дня близько 10 години до неї додому на велосипеді приїхала ОСОБА_8, яка з собою мала лопату. Остання на її городі цією лопатою викопала яму і попросила її допомогти перенести вищезгаданий труп. Вона з ОСОБА_8 перенесла труп з гаража до викопаної  ями. Під час цього  побачила, що з-під ганчір’я і поліетиленової плівки виглядала ступня людської ноги, одягнута в шкарпеток. Потім з її двору ОСОБА_16 перенесла картонні коробки, які залишила напередодні, та кинула їх на труп. Крім того, на труп вона ж кидала гілля, яке взяла у копанці неподалік. За словами ОСОБА_10, вона бачила, що ОСОБА_16 в руках несла до ями білу пластмасову каністру з якоюсь рідиною. ОСОБА_10 пішла з городу і знаходилась в будинку або на подвір’ї.  Бачила, що ОСОБА_8 весь час підтримувала вогонь у ямі. Ввечері остання попросила її племінників - ОСОБА_19 та ОСОБА_17, які проїжджали на дорозі біля городу, привезли їй покришку. Через 20 хвилин ОСОБА_8 вже понесла в руках привезену покришку. Допаливши вогнище, ОСОБА_16 засипала яму, де палився труп,  після цього на своєму велосипеді поїхала від її будинку.

ОСОБА_10 додала, що зі слів особисто підсудної ОСОБА_8 саме вона вбила ОСОБА_12 як керівника „секти” за знущання над нею і її дочкою ОСОБА_16. Про дії ОСОБА_11  ОСОБА_8 взагалі не згадувала, тому вона, ОСОБА_10, вважає вбивцею  саме ОСОБА_16 і заперечує покази останньої про те, що нібито вона пропонувала ОСОБА_16 не тільки закопати, а також і спалити труп вбитої жінки .  

Не дивлячись на те, що підсудна ОСОБА_8 не визнала своєї вини в умисному  вбивстві вагітної ОСОБА_12, її винність у вчиненні інкримінованого їй злочину та винність ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 396 ч. 1 КК України, доведена повністю і підтверджуються дослідженими судом доказами по справі.

Суд критично ставиться до  невизнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 та до висунутої нею наприкінці досудового слідства і в судовому засіданні версії подій по цих двох епізодах. На думку суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_16 давала різні покази щодо обставин подій, намагалась перекласти свою вину на інших осіб /тобто на ОСОБА_11 – у вбивстві потерпілої  і на ОСОБА_22 щодо нібито ініціативи останньої у спалюванні трупу вбитої жінки – т. 2, а.с. 35-37 і 49-50 /.  Окрім того, на досудовому слідстві ОСОБА_16 взагалі відмовлялась надавати покази при пред’явленні кінцевого обвинувачення /т.4, а.с. 70/.  Це свідчить про її нещирість.

 Суд не бере до уваги та вважає надуманим показання ОСОБА_8 по епізодах №№ 1 і 2,  даних нею 1 та 3 грудня 2009 року в томі № 2 на а.с. 35-37 і 49-50 та в суді щодо вчинення  вбивства ОСОБА_12 не нею, а ОСОБА_11, і  що саме ОСОБА_10  запропонувала їй спалити труп потерпілої у себе на городі, приймала у цьому найактивнішу участь, керуючи при цьому нею, тобто ОСОБА_16. Така поведінка і позиція останньої повністю спростовується беззаперечними доказами її вини, здобутими в ході досудового і проаналізованими під час судового слідства.

Наприклад, ОСОБА_8 стверджувала, що під час „гадання” ОСОБА_11  нібито нахиляла голову ОСОБА_12 в каструлю з водою, яку перша тримала у руках. За словами підсудної, в каструлі ємкістю 50 л було приблизно 40л /тобто 40 кг/ води. Однак тримати таку вагу в піднятих руках для жінки нереально, тим більш з врахуванням її тілобудови. Ці обставини ОСОБА_11 взагалі заперечує.

 Як і органи досудового слідства, так і суд обгрунтовано в важають, що  вищевикладені покази підсудної ОСОБА_8  свідчить про те, що           вона намагається всіляко перешкодити встановленню істини у справі, ввести слідство та суд своїми неправдивими показаннями в оману, перекласти свою вину на інших осіб, за допомогою цього уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений нею особливо тяжкий злочин.

Як докази, які повністю викривають ОСОБА_16 по епізоду №1, суд вважає перші показання, які вона давала на досудовому слідстві безпосередньо після її арешту судом 11.09.2009 року в т. 1 на а.с. 157 – 159, 160-161 і 165-175.  

Зокрема, у явці з повинною ОСОБА_16 зазначила, що під час сварки з ОСОБА_12 схопила її за коси, повалила на землю і вдарила сокирою по голові 2 рази. Причиною цього називала негативну поведінку останньої, її спроби  покинути з дочкою підсудної місце мешкання, намагання потерпілої зробити із  ОСОБА_16  „повію”.  

Тоді ж при допиті в якості підозрюваної , у присутності адвоката, ОСОБА_16 визнала вину саме за ст. 115 ч. 2 КК України і показала, що ввечері в червні 2009 року до неї додому прийшла ОСОБА_12 і просила дозволити їм з дочкою підсудної ОСОБА_16 поїхати в м. Миколаїв. Вона, підсудна, була проти цього. З цих підстав між ними виникла сварка. В цей час до її господарства вже підходила ОСОБА_11 Під час сварки ОСОБА_16 пхнула ОСОБА_12 і та впала на землю. Після чого вона, ОСОБА_8, взяла молоток і нанесла ним декілька ударів по голові потерпілої. Коли остання перестала подавати ознаки життя, вона зрозуміла, що та мертва і що вона вбила її.  ОСОБА_15 підозрювана розповіла про знищення трупу вбитої нею жінки.

При цьому допиті ОСОБА_15 вказувала подробиці подій, у відрізненні до явки з повинною лише уточнила, що удари по голові потерпілої нанесла не обухом сокири, а молотком, який взяла у своєму господарстві.

Наведені визнавальні покази підсудна уточнила і деталізувала під час проведення відтворення з нею обставин подій. Зокрема, вона розповіла про обставини  знищення трупу вбитою саме нею ОСОБА_12

В місці, вказаному ОСОБА_15 /на городі ОСОБА_10 по АДРЕСА_3/, органи досудового слідства знайшли рештки кісток, 2 корти, покришку, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу / т. 1, а.с. 165-175 /.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 намагалась спростувати ці власні заяви і покази з визнанням нею вини у вбивстві ОСОБА_12, заявляючи, що хотіла „допомогти ОСОБА_20 /фактичному вбивці/  уникнути кримінальної відповідальності”. Однак, як зазначено вище, пояснення підсудної про іншого вбивцю потерпілої не відповідають дійсності. Органи досудового слідства перевірили цю версію і з цього приводу винесли постанову про відмову в порушенні проти ОСОБА_11 кримінальної справи за ст.115 КК України / т.3, а.с. 239/.

За поясненнями підсудної в суді, під час досудового слідства будь-які незаконні методи до неї не застосовувались.

Винність підсудної ОСОБА_8 по епізодах №№ 1 і 2, а підсудної ОСОБА_10 за епізодом №2 також підтверджуються:  

- показаннями   потерпілої   ОСОБА_7 про те, що в неї була дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_13. До 13 років вона проживала у неї, а в подальшому, приблизно із 2002 року - у її свекрухи  ОСОБА_23, дійсно дружила з дочкою підсудної. Приблизно в березні 2009 року саме ОСОБА_8 їй розповіла, що ОСОБА_12 вагітна, а приблизно через 3 дні вона запитала у дочки - чи це так, на що дочка сказала, що вона вже вагітна 2 місяці від хлопця із с. Токарів Новоград-Волинського р-ну. В кінці травня - на початку червня 2009 року в обідню пору до неї додому приходила дочка  ОСОБА_24, в неї вона побачила ознаки вагітності /живіт/  на 3-4 місяці, тобто це було помітно. Приблизно через 3 години вона пішла від неї і з того часу свою дочку вона вже не бачила.

11.09.2009 року вона написала заяву в міліцію про те, що ОСОБА_12 зникла безвісти. В середині вересня 2009 року від когось з односельчан почула, що її дочку вбила ОСОБА_8, а  залишки тіла її дочки працівники міліції знайшли на городі ОСОБА_10 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.

Потерпіла спростувала твердження ОСОБА_8 про нібито розпусну поведінку ОСОБА_12 і заперечення підсудної факту розмови про вагітність дочки, назвала обставини цієї розмови і згадала про висловлену тоді пропозицію з боку підсудної не робити аборту, бо вона допоможе знайти людину і видати дочку /ОСОБА_12/ заміж;  

-  аналогічними показаннями свідка ОСОБА_25, батька ОСОБА_26, який додав, що про вагітність останньої йому розповіла також потерпіла. В середині вересня 2009 року від когось з односельчан він почув, що дочку вбила ОСОБА_8, а обгорілі залишки його дочки були знайдені працівниками міліції в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району на городі ОСОБА_10;            

-  показаннями свідка ОСОБА_23 про те, що її онука ОСОБА_12 з 13 років проживала разом з нею. В квітні 2009 року ОСОБА_12 їй розповіла, що вона вагітна 4-5 місяців. Ознаки вагітності свідок особисто бачила. ОСОБА_24 не хотіла переривати вагітність. Останній раз онуку вона бачила в кінці травня - на початку червня 2009 року, коли та пішла від її будинку. Свідок стверджує, що  у 2009 році саме ОСОБА_8 їй говорила, що ОСОБА_12 вагітна. Окрім того, ця підсудна особисто цікавилась у Яруньській сільраді, чи буде вагітна ОСОБА_12 одержувати грошову допомогу. Про вагітність онуки знала і дочка ОСОБА_8, ОСОБА_16. Її онука ОСОБА_12 ніколи не водила останню „на трасу”.

В середині вересня 2009 року від когось з односельців свідок почула, що ОСОБА_12 вбила ОСОБА_8 і залишки її онуки працівники міліції знайшли на городі ОСОБА_10 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.                            

Спростовуючи заперечення ОСОБА_16 проти цих показів і фактів, свідок ствердила, що вважає першу винною у вбивстві онуки, оскільки підсудна захоплювалась „чорною” та „білою” магією і їй була потрібна „жертва”;  

          - показаннями свідка ОСОБА_27 про те, що в один з днів кінця травня – на початку червня 2009 року вона в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну зустріла ОСОБА_8, яка була в емоційно збудженому стані і розповіла їй, що коли знаходилась в своєму будинку по АДРЕСА_1 с. Ярунь, туди прийшла ОСОБА_12 з хлопцями, які били ОСОБА_16 і  вимагали в неї гроші. Коли хлопці пішли, жінки продовжили з’ясовувати стосунки і ОСОБА_12 чи намагалась, чи вдарила підсудну.  Через те між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8, за її словами, захищаючись,  молотком нанесла удар в голову ОСОБА_12, від чого та померла. Підсудна комусь заплатила гроші і тіло вбитої вивезли.

     Під час цієї розмови ОСОБА_16 сказала їй, що до вбивства потерпілої  знала, що та була вагітною і про це їй розповіла сама ОСОБА_12.

   Незважаючи на заперечення факту цієї розмови з боку підсудної ОСОБА_8,  свідок наполягала  на правдивості своїх показань і ствердила, що весною минулого року перша неодноразово говорила їй про вагітність ОСОБА_12 Свідок особисто бачила останню і помітила, що та змінилась, стала повніше. Також ОСОБА_27 додала, що підсудна скаржилась їй на поведінку ОСОБА_12, яка погано впливала на свою подругу ОСОБА_16 /дочку підсудної/ і „водила ту на трасу”.

Викриваючи ОСОБА_8 в судовому засіданні, підсудна ОСОБА_11 показала про те, що приблизно в кінці травня-на початку червня 2009 року близько 22 години вона прийшла до її господарства по АДРЕСА_1 в с. Ярунь Новоград-Волинського району, де на подвір’ї побачила ОСОБА_12 і ОСОБА_8, які розмовляли. З розмови вона почула, як остання говорила ОСОБА_12, щоб та перестала товаришувати з її дочкою ОСОБА_16, на що ОСОБА_12 відповідала, що як вона захоче, так і буде, навіть забере ОСОБА_16 до м. Миколаєва. Після цього між ОСОБА_8 і ОСОБА_12 почалась сварка, вона не захотіла їх слухати та відійшла, що було далі - не бачила. Приблизно через 20 хвилин на дорогу зі  свого подвір’я вийшла ОСОБА_8, яка була збуджена, дихання її було прискорене, волосся - розтріпане. Остання сказала, що вона напевно вбила ОСОБА_12, пропонувала подивитись, , додавши, що потрібно шукати коней. ОСОБА_11 не виконала прохання ОСОБА_16 і пішла до себе додому. Вбивства ОСОБА_12 вона, ОСОБА_11, не вчиняла, стверджує про її обмову в цій частині з боку Кодратюк, яка намагається перекласти на неї свою провину.

За словами ОСОБА_11, наступного дня ввечері вона проходила поблизу будинку АДРЕСА_1, біля якого стояв кінний віз. ОСОБА_8 попросила її погрузити на нього мертву козу. Вона та ОСОБА_8 зайшли в будинок, де в сінях на підлозі лежав продовгуватий предмет, схожий на колоду і замотаний в поліетилен та ганчір’я, який вони вдвох витягнули на подвір’я. Потім ОСОБА_8 попросила також і ОСОБА_18 допомогти погрузити даний важкий предмет на віз, що вони втрьох і зробили. ОСОБА_28 поклала коробки, солому і сказала, що їде в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району.

Підсудна ОСОБА_11 уточнила, що в даний час знає, що вищевказаним предметом /колодою/ насправді був труп вбитої ОСОБА_28 ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_21 в суді показав   про те, що в середини 2008 року він познайомився з ОСОБА_12 і з того часу став з нею товаришувати, а з січня 2009 року вони стали жити статевим життям. Першою про вагітність ОСОБА_12 йому розповіла саме підсудна ОСОБА_8 в с. Ярунь, куди він приїхав із свого села. Потім на початку лютого 2009 року вже ОСОБА_12 сказала, що вона від нього вагітна. Він планував одружитись з нею. Останній раз він бачив ОСОБА_12 в березні 2009 року, а приблизно в жовтні 2009 року він почув, що її вбили.

Свідок спростував твердження ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_12 припускала легковажну поведінку, була „повією”, тощо.

В установленому порядку суд дослідив показання свідка ОСОБА_16   /дочки ОСОБА_8/ про те, що в неї була подруга ОСОБА_12, з якою її мама - підсудна не дозволяла їй товаришувати і  говорила, що та зробить з неї „повію”, хоча такою ОСОБА_12 не була і чутки про це розповсюджувала саме її, свідка, мати .

В травні чи червні 2009 року ввечері вона проходила повз будинок АДРЕСА_1, де вони жили раніше. Побачила в подвір’ї свою матір і ОСОБА_12, які розмовляли про гадання. Вона пішла далі і в ту ніч мама в будинок по АДРЕСА_8, де вони проживали в даний час, не приходила. З того часу ОСОБА_12 свідок більше не бачила /т.1, а.с. 224-226/.

Ці покази свідка підсудна ОСОБА_8 заперечила, однак суд знаходить їх правдивими, оскільки про це ж саме розповіла ї ОСОБА_11

Винність підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_10 по епізодах №№ 1 і 2 також підтверджується показаннями неповнолітніх свідків ОСОБА_18, допитаних судом з дотриманням вимог ст. 168 КПК України.

 Так, ОСОБА_18 показав   про те, що в травні чи червні місяці 2009 р. в вечірню пору до них додому в      с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну прибула ОСОБА_8, яка в його діда ОСОБА_17  попросила воза з кіньми для перевезення картоплі. Той погодився, але сказав, щоб разом з нею поїхав він, свідок. Після цього він з ОСОБА_8 поїхав в АДРЕСА_1. В цей час до ОСОБА_16 підійшла друга жінка, після чого вони вдвох зайшли в будинок АДРЕСА_1 і через короткий проміжок часу вийшли звідти, витягнувши з собою продовгуватий предмет, схожий на колоду, який був замотаний в ганчір’я та поліетилен. Потім ОСОБА_16 попросила його допомогти даний предмет покласти на віз, що вони втрьох і зробили. Після цього ОСОБА_8 поклала на вказаний предмет картонні коробки і вони з нею поїхали в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну, а друга жінка залишилась в с. Ярунь. По дорозі він запитував ОСОБА_8, що вони везуть, на що та відповіла, що „мертву козу”. В селі ОСОБА_29 ОСОБА_8 наказала їхати до будинку його тітки – ОСОБА_10. Приїхавши, ОСОБА_8 попросила його викливати останню. Він це і зробив. ОСОБА_10 вийшла з будинку, а він там залишився. Через деякий час ОСОБА_10 повернулася назад, а він вийшов на вулицю і побачив, що на возі картонних коробок та предмету, схожого на колоду, вже не було. Він з ОСОБА_8 поїхали, а коли під’їжджали до його будинку, то ОСОБА_16 зійшла з воза і пішла в сторону  с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Підсудна ОСОБА_11 уточнила, що цей другою жінкою, яка допомагала грузити предмет на віз, була вона.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_30 пояснили, що в травні - червні 2009 року ввечері вони на мопеді проїжджали по дорозі поблизу господарства в   с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району, де проживає їх тітка ОСОБА_10. В той час на її городі знаходилася ОСОБА_8, яка стояла біля викопаній ями, з якої йшов дим. На прохання ОСОБА_16 вони зупинилися і та попросила їх привезти гумову покришку. Вони поїхали до себе додому в с. Майстрова Воля, де взяли стару покришку і  разом привезли до господарства ОСОБА_10, кинули на город, де продовжувала знаходитись ОСОБА_8. Після цього поїхали по своїх справах.

Підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_10 підтвердили ці покази по фактичних обставинах подій. ОСОБА_8 уточнила, що одну покришку дала ОСОБА_10, а другу привезли хлопці, також ствердила, що при спалюванні нею трупу на городі постійно була і ОСОБА_10.

За  показаннями свідка ОСОБА_17, в травні чи червні місяці 2009 р. в вечірню пору до нього додому в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну прийшла ОСОБА_8, в цей час у нього був внук – ОСОБА_18. Остання попросила у нього віз з кіньми, щоб перевезти картоплю. Він погодився, але подумав, що ОСОБА_16 може не впоратися з кіньми і попросив внука ОСОБА_18 поїхати нею та допомогти. Після цього ОСОБА_16 та ОСОБА_18 на його кінному возі поїхали в бік с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну.

Свідок також додав, що йому від односельців відомо про вбивство підсудною ОСОБА_8 брата ОСОБА_13 і ОСОБА_12.

Незважаючи на постійні спростування підсудною ОСОБА_8 в судовому засіданні того факту, що весною 2009 р. їй було достовірно відомо про вагітність ОСОБА_12, суд знаходить їх неправдивими.

Окрім раніше наведених у вироку доказах з цього приводу, під час проведення 06.12.2009 р. на досудовому слідстві  очних ставок між потерпілою     ОСОБА_7, свідками ОСОБА_31 та ОСОБА_23, а з другого боку - ОСОБА_8, потерпіла і свідки ОСОБА_31 підтвердили свої показання про те, що приблизно в березні 2009 року ОСОБА_8 розповідала їм, що ОСОБА_12 вагітна.  

В матеріалах справи є заява ОСОБА_7 від 11.09.2009 р., з якого слідує, що пропала її дочка - ОСОБА_12, яку  вона із травня – червня того року вона  не бачила /т.1, а.с. 151/.

В судовому засіданні за клопотанням учасника процесу був допитаний додатковий свідок - ОСОБА_32, секретар Яруньської сільради, тобто незацікавлена людина. За її показами, особисто підсудна ОСОБА_8 весною 2009 року звернулась у сільраду і повідомила, що її дочка ОСОБА_16 та  ОСОБА_12  звертались до лікаря на предмет встановлення вагітності у останньої. Підсудна цікавилась, чи буде ОСОБА_12 одержувати грошову допомогу у зв’язку з цим. На думку свідка, підсудну цікавив цей факт, оскільки ОСОБА_12 при умові проживання  разом в сім’ї  ОСОБА_8 /яка не працювала і знаходилась на обліку у центрі зайнятості/ принесла б туди гроші для існування. Свідок відповіла, що оскільки ОСОБА_12 є неповнолітньою, то можлива грошова допомога для неї буде виплачуватися  лише батькам чи родичам.

         Суд дослідив протокол від 17.12.09 р., згідно до якого були оглянуті 2 корти, покришка, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу, кістки /т. 3, а.с. 159-160/, а також протокол огляду вищевказаного кінного возу /т. 2, а.с. 59, т. 3, а.с. 160/.

    Згідно   до висновку судово-імунологічної експертизи № 488 від 16.10.2009 року, на частині поліетиленової плівки, яка 11.09.2009 року була вилучена під час відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_8 на городі в господарстві АДРЕСА_3 виявлено сліди крові слабкої інтенсивності, видову належність якої встановити не вдалося   / т. 3, а.с. 6-7/ .  

Відповідно до висновку судової пожежно - технічної експертизи   за №6/19 від 18.11.2009 року, осередок пожежі знаходився у середині викопаної ями, в якій знаходилося труп ОСОБА_12, на городі житлового будинку АДРЕСА_3. Вогонь набував свого поширення по розлитому дзеркалу легкозаймистої речовини, одягу та штучно створеному пожежному навантаженні (гіллі, гумо - технічних виробах, брезенту) за рахунок теплопередачі та теплового випромінювання. Причиною пожежі є занесення відкритого джерела запалювання в спалимий матеріал із застосуванням інтенсифікатора горіння (бензину). В наданих на експертизу покришці та матерії слідів світлих нафтопродуктів не виявлено. Потрібно відмітити, що температура полум’я під час горіння вказаних вище матеріалів в різних агрегатних станах складає 700-1000 С, це могло спричинити втрату легких фракцій пальних рідин та нафтопродуктів (органічних розчинників, тяжких фракцій нафтопродуктів). Також слід зазначити, що відсутність слідів легкозаймистих та горючих рідин на об’єктах дослідження не може бути прийняття за 100% вірогідність, виходячи з того, що речові докази можливо були вилучені не з тих місць, куди саме можливо було розлити запальну рідину /т.2, а. с. 194-202/.

Також  за висновком судово-медичної і криміналістичної експертизи від 15.10.09 року, внаслідок значного обвуглення кісткових фрагментів, що представлені на дослідження, та з відсутністю анатомо – морфологічних особливостей на них, не представилось можливим встановити, кому належать кістки /т.2, а.с. 213 – 214/. Тим не менш ані ОСОБА_16, ані ОСОБА_10 не заперечують того факту, що саме в цьому місці був спалений і закопаний труп вбитої ОСОБА_12

Згідно до висновку комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 593-2009 від 24.12.2009 року, проведеної окремо по вказаному епізоду, ОСОБА_8 в минулому психічними захворюваннями не страждала та не страждає на даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності /алкогольним психозом, реактивним станом – паталогічне сп’яніння, паталогічний ефект/, недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Її дії носили  колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, зв’язку з оточенням не втрачала, з адекватною мовною продукцією. ОСОБА_8 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 153-154/.

                                               Епізоди №№ 3 і 4.

Допитаний в судовому засіданні по пред’явленому йому обвинуваченні  за ст. 115 ч. 2 п.п. 6 і 12 КК України підсудний ОСОБА_9 свою вину визнав повністю та  показав, що на початку серпня 2009 року близько 22 години  поблизу сільської Ради с. Ярунь Новоград-Волинського району він зустрів ОСОБА_8 з мішком у правій руці, з якого виглядав дерев’яний держак лопати, а в лівій - вона тримала пакет. Вона ж запропонувала йому йти з нею і  він погодився. Коли вони проходили поблизу магазину „Пепсі”, то там зустріли ОСОБА_13, брата підсудної. На прохання ОСОБА_8 останній підійшов до них та пішов разом з ними. Біля будинку АДРЕСА_6 до них підійшла ОСОБА_11, якій ОСОБА_8 запропонувала піти на річку „Церем” відпочити і викопати там яму для мертвої худобу, яку мають туди привезти. Вони чотирьох прийшли на місце поблизу річки „Церем” і старого недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь. Потім він з ОСОБА_13 почали пити горілку, яку наливала ОСОБА_16, та їсти принесені нею в пакеті продукти харчування.

    Після цього ОСОБА_13 лопатою, яку принесла з собою ОСОБА_16 , на її прохання почав копати яму для поховання вказаної худоби. Він допомагав йому. Викопавши яму, ОСОБА_13  сів на її край, опустивши туди ноги. Потім він і ОСОБА_13 ще випили горілки, яку наливала ОСОБА_16. Після цього, коли ОСОБА_13 продовжував сидіти на краю ями, він, ОСОБА_9, взявши в руки згадану вище лопату і з метою помститися за розповсюдження неправдивих слухів про нього  /нібито він згвалтував ОСОБА_8/  наніс полотном лопати декілька ударів по  спині ОСОБА_13 В цей час ОСОБА_16 стояла поблизу них, а ОСОБА_11 -  на відстані декількох метрів.

Потім ОСОБА_8 дістала з принесеного нею мішка сокиру та дала  йому, наказавши вбити ОСОБА_13. Вона впливала на нього і переконувала : „Бий, бий!”

За показами підсудного, йому було відомо, що ОСОБА_16 вигнала брата з їх хати в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну і той жив де прийдеться. Розуміє, що дії ОСОБА_16 були якимсь чином пов’язані з цим будинком. На той момент ОСОБА_11 була вже на відстані приблизно 15-20 метрів від них і пішла в сторону с. Ярунь.

Він, ОСОБА_9, взяв в руки сокиру і наніс обухом 5 ударів в потилицю  ОСОБА_13, від чого з голови останнього пішла кров і той нахилився в яму. Після цього ОСОБА_16 продовжувала говорити йому -„бий !” і він  наніс ще декілька аналогічних ударів. Від останнього удару ОСОБА_13 впав в яму.

Після цього він віддав сокиру в руки ОСОБА_16, а сам, розвернувшись до останньої спиною, пішов по лопату, яка лежала від ями на відстані приблизно 5 м. При цьому  він  почув приблизно 5-6 глухих звуків, які були схожі на удари,  подумав, що ОСОБА_8 також наносить сокирою удари ОСОБА_13 в ямі. Взявши лопату, він розвернувся до підсудної обличчям і побачив, що остання, тримаючи в руці сокиру, почала відходити від ями, де лежав ОСОБА_13. В той час ОСОБА_11 відійшла і не бачила цих подій. Після цього ОСОБА_16 поклала сокиру в мішок, а він за допомогою лопати на прохання останньої засипав землею яму з ОСОБА_13, розуміючи, що той вбитий.

Після цього вони з ОСОБА_16 пішли в с. Ярунь Новоград-Волинського району. Підсудна несла мішок з лопатою і сокирою та пакет. По дорозі ОСОБА_16 пропонувала йому гроші за те, що він допоміг їй вбити ОСОБА_13, однак він відмовився від цього. Так вони прийшли до подвір’я ОСОБА_11. ОСОБА_8 позвала її і віддала мішок з сокирою та лопатою на зберігання. Після цього він пішов до себе додому, а ОСОБА_16, наздогнавши його, пішла в сторону свого місця проживання. Наступного дня з останньою він не зустрічався, труп ОСОБА_13 не перекопував і не перевозив, де його закопали ОСОБА_16 з ОСОБА_11 – йому не було відомо. По справі знає, що вказаний труп знайшли у господарстві останної.

Підсудний ОСОБА_9 додав, що вони вдвох дійсно вбили ОСОБА_13. Він особисто вбив його за висловлені тим раніше образи стосовно того, що „в нього є воші, від нього смердить”, про що ОСОБА_16 нагадала на місці подій і це його роздратувало. В обличчя і щелепу він потерпілого не бив, на його думку ушкодження в цих місцях виникли від дій іншого співучасника. Вважає, що глухі удари, які він почув з ями, були нанесені ОСОБА_16 не по землі чи по дереву, а по тілу потерпілого.

Підсудний ОСОБА_9 в судовому засіданні визнав вину у вбивстві ОСОБА_13 за попередньою домовленістю з ОСОБА_16 і з корисливих мотивів, заявивши, що здогадався про мотив дій співучасниці, яка  це робила із-за їх сумісної з братом хати, з якої вона останнього вигнала. Аналогічні покази підсудний давав і на досудовому слідстві /зокрема, детальні і об’ємні покази під час відтворення обставин подій 10.09.09 р. в  т.1 на а.с. 101- 130, а щодо мотиву дій ОСОБА_16 там же на а.с. 119/.

ОСОБА_9 також додав, що коли під час досудового слідства їх разом возили для проведення психіатричної експертизи, то ОСОБА_16 просила його взяти на себе вину у вбивстві ОСОБА_13, за що її дочка ОСОБА_16 буде возити йому передачі.  

В деяких випадках в судовому засіданні /як і під час досудового слідства/ ОСОБА_9 висловлювався, що вину визнає частково тому, що в його діях не було корисливого мотиву та попередньої домовленості з ОСОБА_16 на вбивство ОСОБА_13.

Суд критично ставиться до цих висловлювань підсудного, оскільки його дана позиція спростовується як іншими дослідженими судом доказами по справі, так і показами особисто  ОСОБА_9 про обставини подій. За його словами, ОСОБА_16 протягнула йому знаряддя злочину /сокиру/ , наказавши бити і вбити ОСОБА_13. Він це виконав, співучасниця також наносила потерпілому удари. Визнає, що останній помер від їх сукупних дій. Викладене самим ОСОБА_9 безумовно свідчить про попередню домовленість на вчинення умисного вбивства людини.

Що стосується твердження підсудного про часткове визнання своєї вини через те, що він нібито особисто не мав корисливого умислу під час вбивства ОСОБА_13, то воно спростовано його ж поясненнями в судовому засіданні щодо обізнаності про майнові і житлові відносини між ОСОБА_13 і ОСОБА_16, яка, за матеріалами справи, спланувала злочин, розподілила ролі і створила для брата обстановку нібито по похованню неіснуючої мертвої худоби. Тому суд дійшов переконливого висновку про доведеність в ході досудового і судового слідства того, що в злочинну змову з ОСОБА_8 ОСОБА_9 вступив з метою забезпечення вигоди майнового характеру для першої, а саме - збереження за останньою можливості фактичного володіння та користування  частиною будинку їх покійної матері. Оскільки ОСОБА_9 фактично розумів направленість умислу співучасниці та мотив її дій, прийняв в них безпосередню активну участь і першим почав наносити удари в життєво важливі органи потерпілого, тому вбивство ОСОБА_13 він вчинив саме з ознаками корисливого мотиву і за попередньою домовленістю групою осіб.

Часткове ж визнання  вини ОСОБА_9 в окремих випадках  свідчить про його намагання пом’якшити свою відповідальність і покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Допитана в судовому засіданні по епізодам №№ 3 і 4 по пред’явленому їй обвинуваченні за ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12 і 13  КК України підсудна ОСОБА_8 вину свою не визнала та показала наступне.

    ОСОБА_13 був її рідним братом,  усі вони мешкали  у будинку АДРЕСА_8. Їх мати, яка подарувала підсудній половину хати, померла 15.01.09 року. Вона, підсудна, брата з хати не виганяла, а навпаки він виганяв їх, виносив з дому і пропивав різні речи, змінив місце мешкання, погрожував їй, що той „буде погано”.

          На початку серпня місяця /після 5-го/ 2009 року вона проходила поблизу магазину „Пепсі”, що розташований в центрі с. Ярунь Новоград-Волинського району, і побачила ОСОБА_9, якого попросила налагодити її паркан. Останній сказав, щоб вона поставила „могорич” і тоді він буде працювати. В той час поблизу магазину був також її брат ОСОБА_13. ОСОБА_9 запропонував тому допомогти в роботі і випити горілки за селом Ярунь, поблизу недіючого єврейського кладовища, на що той погодився. Потім вона, взявши з дому пакет з продуктами харчування та самогоном, прийшла до магазину „Пепсі”, де її чекали ОСОБА_13 з ОСОБА_9. Останній попросив її принести лопату, щоб накопати глини, та сокиру. Вона пішла додому, поклала в мішок сокиру і лопату та прийшла до вказаного магазину. Там зустріла ОСОБА_11, якій запропонувала піти відпочити разом з ними, на що та погодилася. Окрім того, для відома ОСОБА_13 ОСОБА_9 казав, що треба закопати мертву худобу, тому і потрібна лопата. ОСОБА_11 нібито підтвердила, що цю худобу повинні привезти якийсь хлопці.

Близько 22 години вона, ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 пішли до місця поблизу недіючого єврейського кладовища за  селом Ярунь. По дорозі ОСОБА_9 ніс мішок з лопатою та сокирою, а вона, ОСОБА_16, несла пакет з продуктами харчування та самогоном. Вказану худобу, за словами ОСОБА_11, мусили привезти пізніше. Прийшовши, ОСОБА_13 з ОСОБА_9 почали пити горілку, а вона та ОСОБА_11 - не пили. Чоловіки викопали яму, потім ще випивали, вже стемніло. ОСОБА_11 виглядала підводу з худобою, яка чогось не їхала. ОСОБА_15 виникла сварка між нею і ОСОБА_9, який хотів ще випити, а вона не дала, тому підсудний намагався її вдарити. Вона почала відходити від чоловіків. Між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 теж виникла сварка, вона почула крики і  образи. В той час ОСОБА_11 відійшла в сторону на відстань декілька метрів. ОСОБА_15 почула крик ОСОБА_9 та звуки ударів. Хто кого і чим бив - вона не бачила. Повернувшись, запитала - що сталося, ОСОБА_9  відповів, щоб вона йшла звідти. Відвернувшись до них спиною, вона знову почула звуки ударів. Повернувшись, побачила, як ОСОБА_9 нахилився над її братом і б’є того сокирою по голові і спині.  Бачила 3-4 удари. ОСОБА_13 сидів на землі. Вона почала кричати: „ Не чіпай його!”, звала ОСОБА_11, однак та   стояла в стороні. Тоді вона „від гріха” віднесла якнайдалі лопату. ОСОБА_13 ОСОБА_9 не бив, а той наносив потерпілому  численні удари по голові і по спині сокирою, якою її частиною – вона не бачила. Уся бійка тривала приблизно 15 хвилин. ОСОБА_13 вже впав на землю. ОСОБА_9 питав її про лопату, оскільки хотів закопати тіло брата. Вона казала, що той може ще живий. ОСОБА_9 продовжив бити того, а далі розрізав одяг ОСОБА_13 лезом сокири, щоб його /одяг/ забрати, а тіло, як казав ОСОБА_9 зі слів підсудної –„згниє”. Тобто ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_13 вже мертвий. Вона заявила підсудному: „Так не пройде!”, на що той відповів, що „спише” на неї це вбивство. Потім ОСОБА_9 закопав яму з трупом ОСОБА_13, замаскував її, помив у річці та поклав лопату з  сокирою в мішок, як і знятий ним одяг брата /плащ, сорочку, труси, шкарпетки, тощо/, взяв пакет з продуктами харчування і самогоном  та пішов в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну. Вона пішла за ним.

В селі ОСОБА_9 зайшов до будинку ОСОБА_11. Останній вона повідомила, що ОСОБА_9 вбив ОСОБА_13 і про це вона, ОСОБА_15, хоче заявити у міліцію. На це ОСОБА_9 казав, що представить справу так, нібито вбивця - вона, а ОСОБА_11 додала, що їм „зроблять групу”.   За словами ОСОБА_15, ОСОБА_9 попросив ОСОБА_11 забрати і сховати одяг вбитого, лопату та сокиру, які були в мішку, що та і зробила. Потім вони з ОСОБА_9  розішлись по домах.  

Підсудна уточнила, що на досудовому слідстві вона визнавала факт спалення нею пізніше вищевказаного одягу брата. ОСОБА_33 це не той одяг, який був знятий з ОСОБА_13 в день його вбивства, а інший, який був „підкинутий” до вагончику біля магазину та її господарства в с. Ярунь через 2-3 дні після цього.

       Приблизно в середині серпня 2009 року вона почула в селі від людей, що труп ОСОБА_13 закопаний поблизу недіючого єврейського кладовища за с. Ярунь. Про це розповіла ОСОБА_11 і попросила останню допомогти їй переховати цей труп. Та погодилась. Разом з ОСОБА_11 на велосипедах вони поїхали в   с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району, щоб там взяти коні для перевезення трупу ОСОБА_13. ОСОБА_8, за її словами, звернулась до батька підсудної ОСОБА_10, ОСОБА_17, попросила його дати воза з кіньми для перевезення зерна, на що той дав згоду. На возі обидві підсудні повернулись в с. Ярунь до будинку ОСОБА_11. Взяли лопату, а також два покривала жовтого та білого кольорів і поліетиленову плівку, принесені ОСОБА_33 напередодні. Потім вони вдвох поїхали до місця, де був закопаний труп ОСОБА_13, викопали його, замотали поліетиленовою плівкою і положили на 2 покривала, поклали на віз. ОСОБА_11 запропонувала закопати труп ОСОБА_13 в її в господарстві. Оскільки та жила ближче, а в подальшому ОСОБА_33 планувала поховати тіло брата на кладовищі, то погодилась. Вона з ОСОБА_11 викопали яму поблизу купи гною і в неї поклали труп ОСОБА_13. Віз з кіньми ОСОБА_33 повела до центру с. Ярунь і прив’язала коней до стовпа. Коли повернулась до господарства ОСОБА_11, то побачила, що яма з трупом вбитого була засипана.

Підсудна уточнила, що на досудовому слідстві одяг ОСОБА_13, який залишився у ОСОБА_11, не знайшли, а лопату з сокирою – вилучили  в останньої.

ОСОБА_8 ствердила, що не вбивала свого брата ні особисто, ні за домовленістю із ОСОБА_9, який її обмовляє і є фактичним убивцем  ОСОБА_13 на грунті сварки. Ніякої користі в її діях не було і позбавити його життя вона заздалегідь не планувала. Кількість ударів, нанесених ОСОБА_9 потерпілому – багато, може бути – 15, їх не рахувала. ОСОБА_9 бив брата і лопатою, стягнув у яму. Підсудна заперечила покази дочки ОСОБА_16 про те, що нібито вона, ОСОБА_16, визнавалась їй у спільному вбивстві ОСОБА_13. Аналогічно заперечила покази ОСОБА_9 про її пропозицію взяти вину по епізоду на себе.

На запитання прокурора, чому підсудна при допиті 10.09.09 року /т.1, а.с. 84, абзац 1-й/ пояснила, що після вбивства ОСОБА_9 ОСОБА_13 і повернення додому особисто вона переодягнулась, біля магазину, який розташований поблизу її будинку, спалила одяг ОСОБА_13 та свій, зрозумілої відповіді не надійшло. В суді підсудна цей факт заперечила.

Підсудна ОСОБА_8 заявила, що по даному епізоду №3 вину визнає лише за ч. 1 ст. 396 КК України, тобто в заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину, вчиненого ОСОБА_9.

Суд критично ставиться до невизнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину та висунутої підсудною версією подій по епізодам №№ 3 і 4.  Суд вважає, що все вищевикладене підсудною свідчить про її намагання всіляко перешкодити встановленню істини у справі, ввести слідство та суд в оману неправдивими показаннями, перекласти свою вину на інших осіб та за допомогою цього уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений нею особливо тяжкий злочин.

     Про це свідчить той факт, що під час досудового слідства ОСОБА_8 давала різні показання щодо пред’явленого їй обвинувачення і називала різні причини, чому вони чотирьох пішли на річку за село.

Так, 10.09.09 року вона вказувала, що усі вони пішли на річку відпочивати, окрім того ОСОБА_9 хотів накопати глини і тому просив її взяти лопату, для чого брати сокиру – не казав. ОСОБА_34 вбив ОСОБА_13 під час сварки / т. 1, а.с. 83-84/.

При допиті 28.11.09 року ОСОБА_16 заявила, що їй стало відомо про намір брата вбиті її, тому вона повідомила про це ОСОБА_34. На річку підсудний  пішов, щоб накопати глини, нарубати держаки /ручки для лопат/, а також поховати мертву худобу, яку туди повинні були привезти.  Тому просив її взяти дома лопату і сокиру. Під час розпивання спиртного між чоловіками виникла сварка і ОСОБА_34 нібито казав, що якщо ОСОБА_13 вб’є її /тобто ОСОБА_16/, то він вб’є ОСОБА_13. ОСОБА_34 пропонував їй вбити брата, вона відмовилась і лише запропонувала налякати того / т. 2, а.с. 7-14/.

При пред’явленні остаточного обвинувачення 24.12.09 р. ОСОБА_16 вину не визнала і відмовилась давати показання / т. 4, а.с. 70/.

Слід звернути увагу, що підсудна жодного разу не визнавала за собою ініціативу взяти на річку предмети, які в подальшому стали знаряддям злочинів /лопату і сокиру, хоча вони належали саме їй/, штучно перекладала це на іншу особу.

 Усі ці версії в судовому засіданні були спростовані співучасником дій підсудної – ОСОБА_9, який не тільки викривав ОСОБА_16 /як і на досудовому слідстві/, а і визнавав власну провину в інкримінованому їм вбивстві. Він, зокрема, заперечував твердження ОСОБА_16 про те, що попросив її взяти на річку вищевказані предмети, заявивши, що випадково зустрів в селі підсудну саме з мішком в руках, в якому вже були лопата і сокира. Проаналізувавши наведені обставини,  суд дійшов висновку, що правдивими в цій частині є покази не ОСОБА_16, а ОСОБА_9, оскільки вони об’єктивно узгоджуються з матеріалами справи і логічно пояснюють дії кожного співучасника подій того вечора. Це свідчить про те, що ОСОБА_16 заздалегідь готувалась до вбивства брата з вищевказаних мотивів, для полегшення вчинення цього злочину і створення відповідної обстановки залучила інших осіб.

Окрім того, підсудний ОСОБА_9 в судовому засіданні, повністю визнавши участь у позбавленні життя ОСОБА_13, деталізував  місця нанесення ним ударів потерпілому лопатою і сокирою , заперечивши удари по обличчю і  щелепі. В останніх згаданих місцях виявлені тілесні ушкодження, зокрема – переломи щелепи. Це підтверджує факт безпосередньої участі  ОСОБА_16 у вбивстві брата і свідчить про нанесення саме нею ударів сокирою в ці місця.

        Допитана в суді по епізодах №№ 3 і 4 /по  обвинуваченню за ст. 396 ч. 1 КК України/ ОСОБА_11 вину свою визнала повністю   і показала про те, що їй відомі обставини стосунків у сім’ї ОСОБА_8 Зимою 2009 р. остання зі свого будинку № 4 переселилася  у будинок АДРЕСА_8, до брата ОСОБА_13 Останній розповів їй /ОСОБА_11/, що ОСОБА_16 – брехлива, аферистка, обманює людей заради користі. Між ними почалися сварки. ОСОБА_8 розповсюджувала чутки, що продає частину хати, яку на неї переписала їх мати і в який жив ОСОБА_13. Потім ОСОБА_16 вигнала брата з цього будинку і він мешкав у селі, де прийдеться.

Влітку 2009 року ОСОБА_8 їй розповідала, що  ОСОБА_13 викрадає з її будинку речі, погрожує її вбити та їй потрібно позбутися останнього. Вона, ОСОБА_11, пропонувала віддати останньому для проживання кімнату в будинках №4 або №26, однак вона її не слухала і поводилась агресивно. На ОСОБА_16 намагались вплинути дільничий та сільрада, однак це не допомогло ОСОБА_13.

На початку серпня 2009 року приблизно о 22 годині ОСОБА_11 знаходилась вдома. До її будинку АДРЕСА_6 прийшли ОСОБА_13, ОСОБА_8 і ОСОБА_9. На прохання ОСОБА_16 вона з ними пішла на річку „Церем” відпочити. Коли вони йшли, то ОСОБА_11 звернула увагу на те, що ОСОБА_16 в одній руці несла пакет з продуктами харчування та горілкою, а в іншій руці - мішок білого кольору, з якого виглядав дерев’яний держак від лопати. На її запитання ОСОБА_16 пояснила, що взяла з собою лопату тому, що мають привезти мертву худобу, яку потрібно закопати. Прийшовши на місце поблизу річки „Церем” та недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь, ОСОБА_9 з ОСОБА_13 почали пити горілку, яку їм наливала ОСОБА_8 Потім ОСОБА_13 лопатою почав копати яму. ОСОБА_9 намагався копати, але сказав, що йому болять ноги. Вже стемніло і яма була викопана, однак худоби ніхто не привіз. Тому вона, ОСОБА_11, пішла додому і на відстані приблизно 20-25 метрів побачила, що ОСОБА_13 і ОСОБА_9 схопили один одного за одяг, а ОСОБА_16 знаходиться поблизу них. ОСОБА_20 почула, що ОСОБА_9 кричав до ОСОБА_13: „Я зараз дам тобі воші!”, також почула звуки, схожі на удари, але хто кого, чим і куди бив - не бачила, тому що було темно. Вона пішла до себе додому та лягла спати. Десь під ранок хтось постукав у вікно будинку, вона вийшла на вулицю та побачила ОСОБА_9 і ОСОБА_16, яка в руках тримала мішок з дерев’яним держаком від лопати та пакет. Мішок з речами ОСОБА_16 умовила залишити в неї. ОСОБА_11 пішла в будинок спати, а ОСОБА_16 з ОСОБА_9 залишалися в подвір’ї.

Через декілька днів вона зустріла ОСОБА_8, яка розповіла, що ОСОБА_13 вже немає і його вбив ОСОБА_9,  ОСОБА_13  закопаний на тому ж місці, де він копав яму.

Наступного дня ОСОБА_16 прийшла до неї додому і вона на прохання останньої віддала їй той принесений мішок. Остання з даного мішка дістала лопату та сокиру і, обдивившись їх, сказала, що на них немає крові. Вона зрозуміла, що сокира і лопата використовувалися під час вбивства ОСОБА_13. ОСОБА_8 попросила, щоб сокира та лопата побули в неї, щоб сокиру вона заховала. Тоді вона заховала її на присадибній ділянці поблизу свого будинку, а лопату залишила в своєму господарстві, у хліві.

Через декілька днів ОСОБА_16 їй сказала, що хоче переховати труп ОСОБА_13, щоб його ніхто не знайшов. Додала, що на річці спочатку ОСОБА_9 не хотів вбивати ОСОБА_13, але коли вона /ОСОБА_16/ сказала першому, що ОСОБА_13 розовсюджує плітки про наявність в того  вошей, ОСОБА_9 почав бити ОСОБА_13.

18 серпня 2009 року близько 22 години до неї додому на підводі приїхала ОСОБА_8 та почала її просити переховати труп ОСОБА_13, оскільки в селі Ярунь люди говорять, що труп останнього закопаний неподалік річки. ОСОБА_8 неодноразово наполягала на своєму проханні, чіплялась до неї і вона погодилась. На підводі підсудні поїхали до вищевказаного місця біля річки ”Церем” за  с. Ярунь, де вона, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_13 відпочивали на початку серпня 2009 р. По приїзду ОСОБА_16 лопатою розкопала землю і в ямі вона побачила труп ОСОБА_13 без одягу. Після цього вони витягнули цей труп з ями, поклали його на два покривала білого та жовтого кольорів, привезені з собою, а потім на віз. ОСОБА_8 просила закопати труп ОСОБА_13 поблизу її будинку, вона відмовлялась, однак після умовлянь - погодилась.

Вони вдвох на підводі привезли труп ОСОБА_13 до її /ОСОБА_11/ будинку, де згрузили його з возу,  ОСОБА_16 повела коней з возом в центр с. Ярунь. Після повернулася остання в її господарстві поблизу гною за хлівом викопала яму. Потім вони з ОСОБА_16 поклали загорнутий труп ОСОБА_13 в яму. ОСОБА_8 накрила його поліетиленовою плівкою та білим покривалом, засипала землею і гноєм , вона допомагала їй.

ОСОБА_11 стверджує, що хоча вони і дружили з ОСОБА_16, насправді вона, знаючи  характер останньої,  побоювалась її , тому не заявила про ці події в міліцію.

10.09.2009 року в її господарстві працівники міліції викопали труп ОСОБА_13. Вона добровільно і правдиво розповіла про події.

Підсудна ОСОБА_11 додала, що на її думку причиною, по який ОСОБА_16 запропонувала їй йти з ними на річку за село, було бажання останньої запевнити брата, що усі вони йдуть лише відпочивати. ОСОБА_33, як звично, „підставила” її. Вона їй також повірила, що хтось повинен привезти мертву худобу, тому і неодноразово виглядала на дорогу. Знаходячись у селі, перед вирушенням, вона не запевняла ОСОБА_13 в існуванні проблеми з цією худобою. Коли на річці підсудні викопали труп потерпілого без одягу, то на її запитання  ОСОБА_33 відповіла, що вони його так закопали для того, щоб він скоріше згнив.  

  Не дивлячись на те, що підсудна ОСОБА_8 не визнала вину по епізоду №3, підсудна ОСОБА_11 – визнала повністю, а підсудний ОСОБА_9 фактично, за виключенням деяких моментів на досудовому і судовому слідстві, також визнав, винність ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2  п.п. 6 і 12 КК України, ОСОБА_8 – за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 і 13 КК України та  ОСОБА_11 - за ст. 396 ч. 1 КК України доведена повністю і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так,  потерпіла ОСОБА_6 показала про те, що її батько ОСОБА_13 був розлучений з її матір’ю та не жив з їх сім’єю, дійсно зловживав спиртними напоями. ОСОБА_8 була склочницею і робила людям пакості. Із  батьком потерпіла спілкувалась. До початку 2009 року він проживав в АДРЕСА_8 зі своєю мамою ОСОБА_35. Коли остання померла, а ОСОБА_8, рідна сестра ОСОБА_13, почала проживати в будинку своєї матері, то підсудна  вигнала з будинку брата. Той почав проживати, де прийдеться, тобто постійного місця мешкання не мав.

Останній раз живим  батька вона бачила 7.08.2009 року. Приблизно на початку вересня 2009 року її односельчанка ОСОБА_27 сказала, що ОСОБА_36 їй розповіла про те, що вони з ОСОБА_9 завели  ОСОБА_13 до кар’єру і там вбили. Після даної розповіді потерпіла 7.09.2009 року написала заяву в міліцію про зникнення ОСОБА_13 ОСОБА_37 їй стало відомо, що ОСОБА_8 з ОСОБА_9 дійсно вбили її батька. Вона переглядала  відео плівку з відтворенням обставин подій і відкопуванням трупу ОСОБА_13

Потерпіла додала, що раніше, під час життя, ОСОБА_35 обіцяла переписати   кімнату у вищевказаному будинку на сина ОСОБА_13, але цього не трапилось. Після того, як ОСОБА_35 подарувала дочці /ОСОБА_8/ Ѕ частину будинку №26, перша скаржилась потерпілій, що підсудна виганяє її з хати. Родина потерпілої скаржилась на дії ОСОБА_37 у сільраду, однак нічого вже зробити вони не змогли, оскільки договір був посвідчений нотаріусом. Ніхто із родини батька не претендував на частину хати. ОСОБА_8 недолюблювала брата.

Покази ОСОБА_6 підтвердила в суді і підсудна ОСОБА_11, доповнивши, що один раз безпосередньо чула, як ОСОБА_35 вимагала від підсудної ОСОБА_8 переписати назад цю спірну хату. Остання відмовилась це робити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показала   про те, що після дарування ОСОБА_35 частини будинку №26 ОСОБА_8 і послідуючої смерті ОСОБА_35, остання /підсудна/ вигнала брата на вулицю.  На початку серпня 2009 року до неї додому в с. Ярунь Новоград-Волинського району прийшла ОСОБА_8 і повідомила, що їй треба вбити рідного брата ОСОБА_13., тому, що його дочка – ОСОБА_6 та його колишня дружина – ОСОБА_38 збирають документи, щоб відсудити у неї будинок, який їй дістався від покійної матері ОСОБА_35. Також ОСОБА_8 сказала, що вбити ОСОБА_13 їй допоможе ОСОБА_9, якого вона про це попросить, що для цього вони заманять ОСОБА_13 на місце поблизу недіючого єврейського кладовища за с. Ярунь, сказавши тому, що потрібно викопати яму для мертвої худоби. Якщо останній буде запитувати - для чиєї худоби, то вона скаже, що ця мертва худоба - ОСОБА_11. ОСОБА_8 також говорила, що ОСОБА_9 і ОСОБА_13 викопають яму, вона їх напоїть горілкою і після цього вони з ОСОБА_9 вб’ють ОСОБА_13 та закопають у вказаній ямі. Тоді, за словами  свідка, вона не повірила у правдоподібність розповіді ОСОБА_37.

 Після цього приблизно через 2 – 3 дні до неї прийшла ОСОБА_37 та сказала, що ОСОБА_13 „вже відпочиває”. Підсудна просила її поговорити з дочкою ОСОБА_16, яка погрожувала матері /підсудній/ розповісти про вичинене нею вбивство. Після цих слів вона живого ОСОБА_13 вже не бачила.   Свідок зрозуміла, що вбивство ОСОБА_13 сталося за планом ОСОБА_16, який остання розповіла свідку раніше.

Пізніше ОСОБА_8 розповідала їй, що вона з ОСОБА_11 труп ОСОБА_13 перевезла від місця, що поблизу недіючого єврейського кладовища за селом Ярунь до господарства ОСОБА_11, де закопали під купою гною.

Про розмову з ОСОБА_8 щодо подій з ОСОБА_13 свідок розказала його дочці - ОСОБА_6, а також по телефону старшій дочці ОСОБА_8 – ОСОБА_39, яка заявила, що „ ти будеш наступною, оскільки багато знаєш” .  Після цих подій ОСОБА_37 стала частіше заходить до неї додому і свідку, за її словами, стало страшно за себе.

ОСОБА_37 їй стало відомо, що труп ОСОБА_13 знайшли закопаним в господарстві ОСОБА_11, що його дійсно вбили ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Заслухавши покази свідка, підсудна ОСОБА_8 заявила, що ОСОБА_27 її обмовляє, однак причини цього не назвала.

Під час проведення очної ставки від 03.12.2009 року між свідком ОСОБА_27 та обвинуваченою ОСОБА_8 перша  підтвердила свої показання щодо розповіді підсудною про намір вбити брата ОСОБА_13 для того, щоб його родичі  не відсудили в ОСОБА_36 вищевказаний будинок. Через 2-3 дні ОСОБА_37 сказала, що ОСОБА_13 „відпочиває” і свідок зрозуміла, що той вже мертвий / т.2, а.с. 52/.

Суд, дослідивши покази свідка в сукупності з поясненнями підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_11, вірить ОСОБА_27, оскільки її показання послідовні і взаємо узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

         Так, у встановленому порядку суд дослідив  показання свідка ОСОБА_16 на досудовому слідстві про те, що до січня 2009 року вона з мамою ОСОБА_8 проживала в старому будинку АДРЕСА_1 в с. Ярунь Новоград-Волинського району. Після того, як в січні 2009 року її бабуся ОСОБА_35 померла, вони з мамою почали проживати в бабусиному будинку АДРЕСА_8, який був більш новіший. В даному будинку до смерті останньої також проживав її дядько ОСОБА_13, якого її мама приблизно в лютому 2009 року вигнала із вказаного будинку і з того часу він почав проживати, де прийдеться. До того вони сварились із-за цього будинку, оскільки кожний з них вважав його своїм.

          Останній раз живим ОСОБА_13 свідок бачила на початку серпня 2009 року на вулиці в с. Ярунь.  Після цього в тому ж місяці серпні її мама заплакала і розповіла, що вона з кимсь за селом Ярунь біля недіючого єврейського кладовища вбила ОСОБА_13, попросила когось в цьому їй допомогти, зняла з нього одяг та закопала в ямі. Мама пояснила, що вбила ОСОБА_13 через те, щоб він не зміг повернути собі у власність бабусин будинок АДРЕСА_8. Після даної розповіді вона ОСОБА_13 не бачила. В кінці серпня 2009 року її мама розповіла, що вони з ОСОБА_11 його труп переховали. ОСОБА_37 їй стало відомо, що мама /ОСОБА_8/ розповідала правду і вона разом з ОСОБА_9 дійсно вбила ОСОБА_13 /т.1, а. с. 134-135, 220-223/.

В судовому засіданні були допитані інші свідки по справі, які також викривали підсудних по епізодах №№ 3 і 4.

Так, свідок ОСОБА_40   пояснила про те, що приблизно з 1989 по 2002 роки вона проживала разом з ОСОБА_13, але оскільки він почав зловживати спиртним, вони розійшлись та з того часу той став проживати зі своєю мамою ОСОБА_35 в с. Ярунь Новоград-Волинського району.

В січні 2009 року остання померла, в її будинок переїхала дочка покійної - ОСОБА_8 зі своєю  дочкою ОСОБА_16. В лютому 2009 року ОСОБА_8 вигнала з будинку ОСОБА_13 і він почав проживати, де прийдеться. Останній раз живого ОСОБА_13 свідок бачила 5 серпня 2009 року, той приходив до неї додому та просив поїсти, казав, що сестра /підсудна/ не пускає його додому. Особисто остання казала їй, що брат краде з дому різні речі.

ОСОБА_41 про те, що нібито свідок попереджала її остерегтися ОСОБА_13, який погрожував вбити сестру, ОСОБА_40 в суді спростувала і заявила, що той  ніколи не говорив їй, що хоче вбити ОСОБА_8 і вона ніколи не говорила останній, що її хоче вбити ОСОБА_13.  Сказане свідком підтверджується і протоколом очної ставки від 03.12.2009 року між  ОСОБА_40 та обвинуваченою ОСОБА_8, в ході якої свідок підтвердила свої показання про те, що ОСОБА_13 ніколи не говорив, що хоче вбити ОСОБА_8, що вона останній ніколи не говорила, що її хоче вбити брат /т.2, а. с. 51/.

Свідок додала, що від мешканців с. Ярунь їй стало відомо, що ОСОБА_13 немає, а знайшли його мертвого в господарстві ОСОБА_11

Про конфлікти між ОСОБА_8 та її братом ОСОБА_13 на грунті спору за будинок АДРЕСА_8 розповіла в суді свідок ОСОБА_32, секретар сільради, допитана за клопотанням учасника процесу. З її слів, підсудна скаржилась на брата, що той пропиває різні речі із хати, а ОСОБА_13 – про те, що  сестра забрала його паспорт і пенсійну картку, вигнала з дому. Для врегулювання цього конфлікту з підсудною ОСОБА_8 у 2009 році  голова сільради і дільничий просили останню повернути відповідні документи ОСОБА_13 та дозволити йому проживати у  вказаному будинку.

Свідок, посадова особа сільради, характеризує ОСОБА_8 як конфліктну особу, що писала необгрунтовані скарги на мешканців села, сусідів, розповсюджувала багато негативної і неправдивої інформації про людей, не працювала та існувала на пенсію матері. Зі слів першої, підсудний ОСОБА_9 не допомагав сім’ї та дітям, пиячив.

    Свідок ОСОБА_19 по цим епізодам показав в суді про те, що в серпні місяці 2009 року в вечірню пору до них додому в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського р-ну на велосипеді приїхала ОСОБА_8 та попросила в його діда, ОСОБА_17, коні для того, щоб перевезти зерно. Той  погодився і дав підсудній  воза, запряженого двома кіньми. ОСОБА_8 залишила в них велосипед, а сама поїхала на возі в сторону с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Наступного дня вранці  дід ОСОБА_17 сказав, щоб він йшов шукати коні, тому що ОСОБА_41 їх не повернула. Вони на мопеді зі свідком ОСОБА_42 поїхали в с. Ярунь. По приїзду в центрі села поблизу сільської Ради він побачив віз з кіньми, які належали його діду. Поїхав додому і розповів останньому, що знайшов коней. Приблизно через годину до них додому прийшла ОСОБА_41, яка вибачилась, що вчасно не повернула коней і, взявши свій велосипед, поїхала в сторону с. Ярунь Новоград-Волинського району.

Аналогічні пояснення дав в суді і свідок ОСОБА_17, повністю підтвердивши покази  онука ОСОБА_19

Свідок ОСОБА_42 пояснив, що вранці в серпні 2009 року він дійсно приходив додому до ОСОБА_17 в с. Майстрова Воля Новоград-Волинського району за кіньми. Той  йому сказав, що напередодні ввечері ці коні взяла ОСОБА_8 і не повернула. ОСОБА_17 запитав у нього, чи він знає, де проживає ОСОБА_41, на що він відповів позитивно.

Після цього свідок з ОСОБА_19 на мопеді поїхали в с. Ярунь, де поблизу сільської ради побачили прив’язані до стовпа коні ОСОБА_17. Він взяв коней та поїхав працювати, а ОСОБА_19 на мопеді поїхав додому.

Дані покази ОСОБА_36 не заперечила, пояснивши, що цим возом   разом з ОСОБА_11 дійсно перевозила труп вбитого брата до господарства останньої, пізніше прив’язувала  коней до стовпа у вказаному місці, а не повертала ОСОБА_17.

Винність підсудних ОСОБА_36, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 також підтверджується :

           - протоколом заяви ОСОБА_6 від 7.09.2009 року щодо зникнення її батька ОСОБА_13, якого із  7.08.2009 року вона його не бачила /т.1, а.с. 3-6/;

    - протоколом огляду місця події від 10 вересня 2009 року, згідно з яким у подвір’ї будинку АДРЕСА_6 Житомирської обл. були  виявлені та вилучені труп ОСОБА_13, який був закопаний у землі, та сокира , яка лежала на присадибній ділянці /т.1, а.с. 18-19/;

           - протоколом огляду місця пригоди від 10.09.2009 року, в якому були зафіксовані тілесні ушкодження  на цьому трупі /т.1, а.с. 44/;

    - протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2009 року з підозрюваною ОСОБА_11, яка розповіла про обставини, що передували вбивству ОСОБА_13, та під час якого в подвір’ї її будинку АДРЕСА_6 було вилучено речовий доказ – лопату /т.1, а. с. 89-90/;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10.09.2009 року з підозрюваним ОСОБА_9, під час якого він розповів про обставини вбивства ним разом з ОСОБА_36 ОСОБА_13 та показав, де саме і яким чином він та згадана підсудна вбивали потерпілого, де вони закопали труп ОСОБА_13 /т.1, а. с. 101-121/;

        - протоколом огляду двох покривал, сокири і  лопати  від 17.12.2009 року та постановою про визнання даних предметів речовими доказами від 18.12.2009 року /т.3, а. с. 159-160/.

За висновком судово-медичної експертизи трупу за № 297 від 3.11.2009 року, при дослідженні трупу ОСОБА_13 виявлені такі тілесні ушкодження:

1) уламкові переломи кісток склепіння та основи черепа, переломи верхньої та нижньої щелеп, 3 рани на шкірі в лівій тім’яній ділянці, 4 рани в потиличній ділянці зліва, рани в лівій завушній ділянці і в потиличній ділянці посередині, які при житті мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та  мають прямий причинний зв’язок зі смертю.  

2) переломи 2-6 ребер справа та 2-5 ребер зліва по середньо-ключичних лініях, переломи 1-11 ребер зліва по лопатковій лінії, перелом грудини, переломи остистих відростків 2,3 шийних хребців та 1-11 грудних хребців, уламкові переломи лівої лопатки, які при житті зазвичай супроводжуються травматичним шоком та розвитком гострої недостатності дихання. Причинного зв’язку з настанням його смерті - не мають, при житті мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в один з днів першої декади серпня 2009 року.

Смерть ОСОБА_13 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді уламкових переломів кісток склепіння, основи та лицевого відділу черепа.  

Тілесні ушкодження в ділянці склепіння та основи черепа спричинені дією тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути і обух сокири, яка 10.09.2009 року вилучена під час огляду місця події на подвір’ї будинку АДРЕСА_6. В решті тілесних ушкоджень не відобразилися особливості травмуючих предметів, не виключена можливість, що вони могли утворитись від дії тупих частин сокири та лопати, які були вилучені під час огляду місця події та надані на експертизу.

В   показаннях ОСОБА_9, даних ним під час його допиту 18.09.2009 року та під час відтворення обстановки та обставин події, в цілому відображений можливий механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_13 /т.3, а. с. 102-103/.

У цьому ж висновку зазначено, що кількість травмуючих дій була більше, ніж вказував ОСОБА_9. Однак за показами останнього, удари потерпілому наносила і співучасниця ОСОБА_41, усіх цих ударів він не бачив, лише чув. Тому суд вважає, що практично суперечностей між висновком СМЕ та поясненнями ОСОБА_9 немає.

            Згідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 7/99-9 від 30.09.2009 року, на сокирі, яка 10.09.2009 року була вилучена під час огляду місця події на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_6, дійсно  виявлена кров, видову належність якої встановити не представилося можливим /т.2, а.с. 179-182/.

 За висновком амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 427-2009 від 7.10.2009 року, проведеної по даному епізоду, ОСОБА_36 в минулому психічними захворюваннями не страждала та не страждає на даний час. При огляді виявляє риси характеру по істерично - збудливому типу у вигляді претензійності, егоцентризму, із елементами демонстративності, схильності до обману, тощо. Ці зміни не настільки виражені, щоб позбавити її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності /алкогольним психозом, реактивним станом – паталогічне сп’яніння, паталогічним афектом/, недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : її дії носили  колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, зв’язку з оточенням не втрачала, з адекватною мовною продукцією. Вона могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 80-81/.

Згідно до аналогічного висновку експертизи № 426-2009 від 5.10.2009 року, ОСОБА_9 в минулому психічними захворюваннями не страждав та не страждає на даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждав та не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності (алкогольним психозом, реактивним станом – паталогічне сп’яніння, паталогічним афектом ), недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : перебував у стані звичайного алкогольного сп’яніння, його дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, зв’язку з оточенням не втрачав. ОСОБА_9 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 69-70/.

Також за аналогічним висновком   № 428-2009 від 7.10.2009 року, ОСОБА_11 в минулому психічними хворобами не страждала та не страждає ними в даний час. В період часу, до якого відносяться інкриміновані їй  вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждала та не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності (алкогольним психозом, реактивним станом – паталогічне сп’яніння), недоумством або іншим хворобливим станом психіки, який би позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними : дії носили колективний характер, були цілеспрямованими, продуманими, зв’язку з оточенням не втрачала. ОСОБА_11 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану на даний час не потребує в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру /т.3, а. с. 58-59/.

В матеріалах справи також є документи, які підтверджують перехід права власності частин будинку АДРЕСА_8 Новоград-Волинського району,  де зафіксовано, що 25.04.2008 року ОСОБА_35 належну їй  Ѕ  частину будинку     подарувала ОСОБА_8    /т.3, а.с. 206/, а 06.05.2008 року ОСОБА_13 та його колишня дружина ОСОБА_38 належну їм  іншу Ѕ частину того ж будинку подарували потерпілій ОСОБА_6 / т. 3, а.с. 207/.

За довідкою Ярунської сільради, з початку 2009 року ОСОБА_36 та її дочка ОСОБА_16 стали проживати в АДРЕСА_8 / т. 3, а.с. 209/.

Ці докази підтверджують версію обвинувачення про те, що з того часу ОСОБА_13 фактично залишився без житла, це за матеріалами справи і викликало конфлікт між родиною і стало причиною виникнення у ОСОБА_8 умислу на вбивство брата.

Підсудна ОСОБА_8 в суді визнала, що останній недоброзичливо віднісся до факту дарування їй з боку ОСОБА_35 половини вказаного будинку. Підсудна  вигнала його, оскільки і він виганяв її та погрожував. Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_3, чому раніше /на досудовому слідстві та в суді до оголошення висновку СМЕ/ вона заявляла тільки про нанесення ОСОБА_9 ударів ОСОБА_13 зі спини, підсудна відповіла, що про решту ударів /тобто в обличчя/ могла забути.

Показання ОСОБА_8 в частині категоричного заперечення нанесення нею ударів ОСОБА_13 і зміну пояснень щодо локалізації ударів ОСОБА_9 по тілу потерпілого суд знаходить безпідставними і неправдивими, наведене свідчить про її намагання ухилитись від відповідальності за вчинене і перекласти вину на співучасника вбивства ОСОБА_9. Останній версію ОСОБА_16 заперечив і викриває її у вчиненому в співучасті з ним вбивстві. Суд цим показам ОСОБА_9 вірить, оскільки вони послідовні і об’єктивно підтверджуються п. 9 /21/ висновку СМЕ трупу ОСОБА_13 на а.с. 103, зв. в т. 3, який був проаналізований вище.

Суд дійшов висновку, що органи досудового слідства зібрали достатньо доказів, які доводять винність підсудних в інкримінованих їм злочинах. Ці докази ретельно перевірені в судовому засіданні.

Тому суд дії підсудних кваліфікує:

- ОСОБА_8 -  як  умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12, вчиненому відносно жінки, яка завідомо для винної перебувала у стані вагітності, також як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині – ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб /з ОСОБА_9./ і  вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12 -  за п.п. 2, 6,12 і 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Незважаючи на наявність в матеріалах справи довідок про те, що ОСОБА_12 не перебувала на офіційному обліку в лікарських установах, як вагітна жінка / т.3, а.с.  199,201,203/, факт її вагітності на період вбивства був доведений в суді і ОСОБА_8 про це було достеменно відомо. Законних підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ст. 396 ч. 1 КК України, на чому вона наполягає, суд не знаходить;  

- ОСОБА_9 - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині – ОСОБА_13, вчинене з корисливих мотивів і за попередньою змовою групою осіб – за п.п. 6 і 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

           - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину – за ст. 396 ч. 1 КК України.

Обговорюючи питання призначення підсудним покарання, суд дотримується вимог ст. 65 КК України.

          Так, підсудна ОСОБА_8 по місцю проживання характеризується як особа, яка розлучена, ніде не працює, компрометуючими матеріалами на неї Ярунська сільська рада Новоград – Волинського р-ну не відає /т.4, а. с. 56/.

Однак фактично за матеріалами справи ця підсудна характеризується вкрай негативно, про що свідчать покази її рідних, близьких, односельців та працівника сільради, досліджених в судовому засіданні і наведених вище по конкретних епізодах. Намагання з боку ОСОБА_16 довести факти розпусної поведінки ОСОБА_12, яка нібито була „повією” і негативно впливала на дочку підсудної ОСОБА_16, спростовано в  судовому засіданні дослідженими в цій частині доказами, показами рідних та інших свідків, в сукупності з наявними характеристиками  потерпілої на а.с. 22-23 і 26-27 в т. 2.

    Неповнолітня дочка підсудної згідно наданої суду довідки в даний час проживає у родичів в Росії.          

Підсудний ОСОБА_9 по місцю проживання характеризується як особа, яка розлучена, ніде не працює, за час проживання на території сільської ради зарекомендувала себе з негативної сторони, постійно конфліктує в сім’ї, зловживає спиртними напоями /т.4, а.с. 82/. Підсудний має трьох неповнолітніх дітей, однак матеріально не допомагає ним і, більш того, був притягнутий до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати на дітей аліментів; за законом ця судимість ОСОБА_9 є погашеною /т. 4, а.с. 72, 76-77/.

Підсудна ОСОБА_10 по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, скарги з боку односельчан відносно поведінки на неї не надходили, компрометуючими матеріалами на неї сільська рада не відає / т.4, а. с. 13/. За місцем останньої роботи в Ярунському  відділенні зв’язку характеризується позитивно, має чоловіка, інваліда 3 групи. Підсудна згідно доданих суду довідок має низку захворювань, інвалідом не являється.

Тим не менш, суд приймає до уваги, що ОСОБА_10 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, її судимість за законом погашена /т. 4, а.с. 2-3,6-8/.
 

Підсудна ОСОБА_11 по місцю проживання характеризується як особа, яка одружена, на час надання цього документу сільрадою не працювала, компрометуючими матеріалами на неї сільська рада не відає /т. 4,а. с. 36/.

Із наданих суду додаткових документів видно, що в даний час вона має низку захворювань , інвалідом не являється, працює, мешкає окремо від чоловіка, одна її повнолітня дитина навчається, а друга – є неповнолітньою і теж навчається.

Підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вчинили особливо тяжкі злочини, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 – злочини середньої тяжкості.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудній ОСОБА_8, не встановлено.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_9, суд вважає визнання в судому засіданні в цілому вини по справі і його каяття в заподіяному.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудним ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд вважає їх щире каяття і  активне сприяння розкриттю злочину.

Суд виключає із обвинувачення вказівку про обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину особою повторно /тобто повторне вбивство/, оскільки це є кваліфікуючою ознакою інкримінованого їй злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_9, є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, що обтяжують покарання підсудним ОСОБА_10 та ОСОБА_11,  не встановлено.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_8 суд приймає до уваги, що хоча вона є жінкою і не судимою особою, однак вчинила особливо тяжкі злочини – умисні вбивства двох осіб протягом 3-ох місяців 2009 року, причому ОСОБА_13 був її рідним братом і одна із кваліфікуючих ознак вбивства якого був корисливий мотив, а друга постраждала – молода жінка, яка свідомо для підсудної знаходилась у стані вагітності. Два епізоди вчинених підсудною злочинів характеризуються 4-ма кваліфікуючими ознаками . По 3-му епізоду ОСОБА_16 фактично залучила до злочинної діяльності /вбивства брата/ - іншу людину – ОСОБА_9. По 2-му та 4-му епізодам вказана підсудна умовила ОСОБА_10 і  ОСОБА_11 закопати на території їх домогосподарств  в  селах Ярунь і ОСОБА_29 Новоград-Волинського р-ну трупи вбитих нею людей, причому по 2-му епізоду попередньо ОСОБА_16 спалила труп ОСОБА_12  За показами ОСОБА_10 і ОСОБА_11, злочини по справі вони вчинили під впливом  саме ОСОБА_8

У вчиненому остання вину не визнала і не розкаялась, на досудовому слідстві і в судовому засіданні всіляко намагалась перекласти вину у вбивствах із себе на інших осіб; незважаючи на переконливі, численні  і об’єктивні докази її винності, вперто відстоювала власні надумані версії подій, які були спростовані.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали виступ в дебатах прокурора про суворе покарання ОСОБА_8 і призначення їй довічного позбавлення волі.

З врахуванням цих і наведених вище підстав, усіх даних про особу підсудної ОСОБА_8, яка становлює собою підвищену небезпеку для суспільства, обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого нею та його наслідків, суд призначає їй покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

П. 6 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Оскільки у підсудної ОСОБА_8 є неповнолітня дочка ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_23, яка може повернутись для проживання в с. Ярунь Новоград-Волинського р-ну і не має іншого житла, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 це додаткове покарання у вигляді конфіскації  не всього, а Ѕ частини належного їй майна .

З врахуванням усіх даних про особу підсудного ОСОБА_9 і конкретних обставин справи, наведених вище щодо нього, його поведінки в судовому засіданні і відношення до заподіяного, суд призначає йому покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі.

При визначенні міри покарання підсудним ОСОБА_10 та Осіпчук суд приймає до уваги усі вищевказані щодо них обставини і дані про їх особу, те, що вони є жінками, мають сім’ї  і в даний час працюють. Тому суд не обирає їм покарання у вигляді позбавлення волі, хоча це і передбачено санкцією ст. 396 ч. 1 КК України.

Однак суд не може не прийняти до уваги, що ОСОБА_10 раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності і до неї застосовувалась ст. 75 КК України. ОСОБА_11, окрім 4-го епізоду, певним чином приймала участь в подіях по 2-му епізоду, підсудна ОСОБА_8 повідомила їй про вбивство ОСОБА_12 , разом вказані підсудні грузили на віз згорток з „козою” /зі слів ОСОБА_11/, яким насправді був труп вбитої потерпілої.

Обидві підсудні засуджуються за приховування особливо тяжкого злочину – умисного вбивства людей, причому їх дії пов’язані із закапуванням трупів цих вбитих. Тому суд вважає за неможливе застосування до вказаних підсудних ст. ст. 75 і 76 КК України.

З наведених мотивів суд призначає ОСОБА_10 і ОСОБА_11 покарання, передбачене санкцією закону, за яким вони засуджуються, у вигляді обмеження волі.

Потерпіла ОСОБА_6 відмовилась заявляти цивільний позов по справі в даний час.

Потерпіла ОСОБА_7, мати вбитої ОСОБА_12, заявила цивільний позов про стягнення із ОСОБА_8 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Незважаючи на його фактичне невизнання з боку ОСОБА_8, суд задовольняє позов в повному обсязі на підставі ст. ст. 1167,1190 і 1193 ЦК України, оскільки остання вбила молоду і вагітну жінку, дочку потерпілої, яка від наслідків цього відчувала моральні страждання. Розмір цієї суми є розумним і відповідає засадам справедливості.

Із ОСОБА_8 підлягають стягненню судові витрати – 563 грн. 04 коп. за проведення пожежно-технічної експертизи, також 360 грн. 58 коп. – судово-імунологічної та 2998 грн. 58 коп. -  молекулярно - генетичної експертиз.

Речові докази по справі – залишки кісток трупу ОСОБА_12 – на прохання потерпілої ОСОБА_7 слід передати їй після набуття вироку законної сили. Кінний віз слід аналогічно передати володарю – ОСОБА_17 Решту речових доказів за погодженням з учасниками процесу слід знищити після набуття вироку законної сили.

На підставі наведеного і керуючись ст. 323 і 324 КПК України, суд –

                                                  Засудив:

Визнати винними у вчиненні злочинів:

-ОСОБА_8 - за ст. 115 ч. 2 пунктами 2,6,12 і 13 КК України, ОСОБА_9 - за ст. 115 ч. 2 пунктами 6 і 12 КК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - за ст. 396 ч. 1 КК України.

Призначити покарання :

ОСОБА_8 –  за ст. 115 ч. 2 п.п. 2,6,12 і 13 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією на користь держави Ѕ частини /половини/ належного їй майна;

ОСОБА_9 –  за ст. 115 ч. 2 п.п. 6 і 12 КК України – 11 років 6 місяців / одинадцять років шість місяців/ позбавлення волі / з конфіскацією на користь держави всього належного йому майна;

ОСОБА_10 –  за ст. 396 ч. 1 КК України - 2 /два/ роки обмеження волі;

ОСОБА_11 – за ст. 396 ч. 1 КК України – 2 роки 6 міс. /два роки шість місяців/ обмеження волі.

Міру запобіжного заходу засудженим залишити раніше обрану:

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 – утримання під вартою, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – підписку про невиїзд.

Початок строку відбування покарання обчислювати:

-   засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – з 10 вересня 2009 року;

-   засудженим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – з моменту початку відбування покарання.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_11 час її утримання під вартою протягом 10-18.09.2009 року за правилами ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі /т. 1, а.с. 47,149 і 206-207/.

 Після набуття вироку законної сили речові докази по справі:

 – 2 покривала, сокиру, лопату, 2 корти, покришку, частини брезенту, 2 частини поліетиленової плівки, частини одягу, пальто, комбінезон, спідницю, молоток, пакет, зразки крові ОСОБА_7 та  ОСОБА_25 – знищити;

  -  віз із двома кіньми, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_17 – повернути йому за налєжністю /т.3, а. с. 160-161/;

           - кістки, що залишились від спалювання трупу ОСОБА_12 – повернути потерпілій ОСОБА_7

 Стягнути із засудженої ОСОБА_8 вартість проведених по кримінальній справі експертиз:

-   за  судову пожежно - технічну експертиза - 563 грн. 4 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, р/р № 35229005000096 в УДК в Житомирській області, МФО 811039 /т. 2, а.с. 203/;

     -    за судово-імунологічну експертизу - 360 грн. 58 коп.;

-   за  молекулярно - генетичну експертизу - 2998 грн. 58 коп.

Останні дві суми підлягають перерахуванню за адресою – м. Київ, вул. Богомольця,10, ДНДЕКЦ МВС України код 25574630 р/р 35223002000663, МФО 821018, Банк одержувача ГУДКУ у Київській обл. /т.3, а. с. 129, 143/.

 Цивільний позов по справі, заявлений потерпілою ОСОБА_7 на суму 30 тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди, задовольнити повністю і стягнути цю суму із засудженої ОСОБА_8

     Вирок може бути оскаржений у Верховний Суд України або на нього може бути подано касаційне подання прокурором протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які знаходяться під вартою – в той же строк з моменту вручення їм копії вироку, через апеляційний суд Житомирської області.

                  Головуючий :

                  Суддя апеляційного суду:

                  Народні засідателі: