Справа № 1–27/2009 рік                                                  

В И Р О К

Іменем України

23 жовтня  2009 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Ткаченка В.Л.

судді Шеніна П.О.

народних засідателів Дорощук Н.А.

Войналович Л.Л.

Левченко В.Г.

 секретарів Парижан І.О.

Кашенко Л.М.

з участю прокурора Глазунова С.В.

захисника

потерпілої Сидорчука М.В.

ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_11,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, уродженця с.Славів Черняхівського району Житомирської області, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, несудимого,  

•   -     у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

Встановив:

26 лютого 2008 року, близько 18 год. 30 хв., в обході лісу №10 Черняхівського лісництва АПК, що знаходиться між селами Славів – Селянщина Черняхівського району Житомирської області, підсудний ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження.

Злочин був вчинений за наступних обставин.

В 2007 році з Російської Федерації повернувся на Україну уродженець села Славів Черняхівського району – ОСОБА_11, який став проживати у співмешканки в селі Селянщина Черняхівського району Житомирської області. Офіційно не працював. Допускав вживання спиртних напоїв. Будучи в стані алкогольного сп’яніння, в процесі спілкування з односельчанами у громадських місцях, поводив себе у грубій, розв’язаній манері, зневажаючи честь і гідність оточуючих, з прагненням нав’язати їм своє свавілля.

Потерпілий ОСОБА_13 проживав з батьками в с. Селянщина, працював на різних роботах по догляду за худобою в місцевому господарстві, а потім на випадкових роботах по найму. Іноді допомагав і ОСОБА_11 по веденню домашнього господарства, але з початку 2008 року, внаслідок погіршення взаємовідносин, припинив працювати в домашньому господарстві співмешканки ОСОБА_11

26 лютого 2008 року, зранку, ОСОБА_11 на гужовій підводі з кіньми, що належали співмешканці, приїхав по асфальтній дорозі із села Селянщина в село Славів, до родичів. Близько 16 години приходив в магазин с. Славів по горілку і вже перебував в стані алкогольного сп’яніння. Біля магазину випадково зустрівся з лісником ОСОБА_14, який вийшов з магазину. ОСОБА_11 ще позичив у ОСОБА_14 гроші. В магазині продавець ОСОБА_15, звернувши увагу, що ОСОБА_11 перебуває в стані алкогольного сп’яніння, відмовила ОСОБА_11 в придбанні горілки.

Близько 18 год. на гужовій підводі ОСОБА_11 поїхав із села Славів ґрунтовою дорогою, що веде через обхід лісу №10, в сторону села Селянщина.

В цей же день, 26 лютого 2008 року, ОСОБА_13, після роботи в обході лісу №10 на ділянці лісника ОСОБА_14, приблизно з 15 години і до 17 години знаходився в селі Славів на пилорамі, звідки, на гужовій підводі під керуванням ОСОБА_16, поїхали ґрунтовою дорогою в сторону села Селянщина.  Близько 18 години заїхали до лісу. ОСОБА_13 раптово зліз з воза і сказав, що іде по своїм справам. ОСОБА_16 поїхав додому в с. Селянщина, а ОСОБА_13 залишився в обході лісу №10.

26 лютого 2008 року, в період між 18 год. – 18 год. 20 хв., на ґрунтовій дорозі, яка проходить через обхід лісу №10, із села Славів в село Селянщина, поміж природним водоймищем та узліссям, з якого видно південну окраїну села Селянщина, ОСОБА_13 зустрів ОСОБА_11 На грунті особистих неприязних стосунків між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_11 вирішив вбити ОСОБА_13 з особливою жорстокістю.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_11 наніс удар по голові потерпілого невстановленим слідством предметом, і, коли ОСОБА_13 впав на землю, - зі значною силою завдав взутими у взуття ногами численних ударів в життєво важливі частини тіла і голову ОСОБА_13

Маючи на меті позбавити ОСОБА_13 життя із спричиненням йому особливих страждань, ОСОБА_11 обклав живого потерпілого зірваною поряд сухою травою і підпалив її. Усвідомлюючи, що своїми діями спричиняє ОСОБА_13 передсмертні страждання, - підсудний продовжував підкладати у вогнище суху траву та підпалювати навколишню суху траву, поширюючи вогнище.

Побачивши із села Селянщина дим і полум’я на узліссі, лісник ОСОБА_14, з метою гасіння, самостійно побіг до місця пожежі. Під час руху, близько 18.30-40хв., ОСОБА_14 по мобільному зв’язку викликав ОСОБА_16 і попросив його допомогти гасити пожежу, вказавши її місце, а також попросив привезти пилку. Прибігши до місця горіння, ОСОБА_14 впізнав в особі підпалювача ОСОБА_11, який ходив по лісу і підпалював суху траву.

Зробивши ОСОБА_11 зауваження, щоб той більше не підпалював суху траву, а гасив вогонь, - ОСОБА_14 почав гілкою збивати та гасити полум’я і натрапив на лежачу людину, на якій тлів одяг. У людини на голові була намотана балонова куртка, яка диміла. Стягнувши куртку, ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_13, який ще дихав. В присутності очевидця ОСОБА_14 – ОСОБА_11 підійшов до лежачого ОСОБА_13 та вдарив своєю ногою по голові потерпілого, при цьому сказав, що ОСОБА_13 треба допалити та сховати. Підсудний був в стані алкогольного сп’яніння, наніс ще декілька ударів потерпілому, але, побачивши, що до місця події під’їжджає на гужовій підводі свідок ОСОБА_16, - сів на свою підводу і, попередивши ОСОБА_14, що його (ОСОБА_11) тут він не бачив – поїхав на конях по ґрунтовій лісовій дорозі в сторону села Славів.

ОСОБА_14 із ОСОБА_16 загасили пожежу, поклали ОСОБА_13 на віз, яким приїхав ОСОБА_16, і повезли в центр с. Селянщина. Через мобільний зв’язок була викликана швидка медична допомога.

Під час умисного вбивства підсудний ОСОБА_11 наніс потерпілому множинні, не підлягаючі рахунку, удари та спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, опікових ран волосяної частин голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, переломи 6-7-8-9 лівих ребер прямого характеру з ушкодженням пристінкової плеври, з масивними вогнищевими темно-червоними крововиливами в м’які тканини та міжреберні м’язи в проекції переломів, масивного крововиливу в біляниркову клітковину зліва з розповсюдженням в малий таз.

Тілесні ушкодження у вигляді опіків ІІІ-АБ ступеня голови, тулуба, кінцівок – мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Тілесні ушкодження у вигляді переломів 6-7-8-9 лівих ребер з ушкодженням пристінкової плеври, крововиливів у міжреберні м’язи, котрі ускладнилися лівобічним пневмотораксом та підшкірною емфіземою лівої половини грудної клітки, крововиливу в заочеревний простір зліва з розповсюдженням у малий таз - мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

По направленню Черняхівської ЦРЛ ОСОБА_13 був госпіталізований в опікове відділення Житомирської обласної лікарні ім. Гербачевського о 21 год. 04 хв. 26 лютого 2008 року.

На протязі 6 днів потерпілому надавалася кваліфікована  та спеціалізована медична допомога в умовах стаціонару. Незважаючи на проведене лікування, 2 березня 2008 року лікарями була констатована біологічна смерть та виставлений заключний клінічний діагноз: опік полум’ям 3 АБ ступеня голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок – 15%. Опіковий шок. Токсемія. Димова токсична інгаляція. Закрита травма грудної клітки. Лівобічний посттравматичний пневмоторакс. СПОН: синдром ендогенної інтоксикації. Синдром Гайє-Верніке (набряк головного мозку). Інтоксикаційний делірій змішаного генезу. Туберкульоз легень. Енцефалопатія змішаного генезу ІІ-ІІІ ст.

Вказані тілесні ушкодження у вигляді комбінованої травми потягли за собою порушення функцій внутрішніх органів, розвиток двобічної застійної пневмонії, котра явилась безпосередньою причиною смерті.

В судовому засіданні ОСОБА_11 в пред’явленому обвинувачені винним себе не визнав та не визнав цивільний позов. Показав, що 26.02.08 р. він близько 9 год. поїхав на конях з гужовою підводою, що належить співмешканці, по автошляху через міст із села Селянщина в село Славів до родичів, щоб допомогти по господарству. Підсудний не заперечував, що в той день був біля магазина села Славів. Там зустрів ОСОБА_14 і позичив у нього 10 гривень (дві купюри по 5 гривень), після чого поїхав додому. Підсудний наполягав, що повертався додому в село Селянщина не автошляхом, а дорогою через ліс близько 18 год. Проїжджаючи через ліс, помітив, що горить трава, коли під'їхав ближче, то побачив, що на землі в полум’ї лежить якийсь чоловік, який був одягнутий в частково обгорілу балонову куртку із капюшоном, що був надітий на голову. Він підбіг до чоловіка та почав його витягати із полум’я. В цей час його кінь злякався вогню та почав тікати. Він наздогнав коня та, привівши назад, прив'язав. Коли підійшов до незнайомого чоловіка та перевернув його, то впізнав свого знайомого ОСОБА_13, який щось бурмотів. Він намагався привести останнього до тями, і в цей час до них підійшов лісник ОСОБА_14, який сказав йому, щоб той гасив пожежу, а сам зателефонував його   співмешканці та сказав, що він, тобто ОСОБА_11, підпалив ОСОБА_13 Коли ОСОБА_14 дзвонив, то до них під'їхав   на  підводі  ще   один  мешканець  с.Селянщина – ОСОБА_16   Почувши  розмову ОСОБА_14 із  його співмешканкою, він сказав, що нікого не підпалював і, сівши на воза, поїхав далі ґрунтовою дорогою в сторону села Селянщина. Про те, що сталось, дома розповів своїй співмешканці - ОСОБА_17 Підсудний стверджував, що висунуте проти нього обвинувачення сфальсифіковано. Пов’язував це із службовою діяльністю ОСОБА_17, яка обіймає посаду голови Селянщинської сільської Ради, що не довподоби деяким односельцям і конкурентам. Підсудний заперечив перебування в стані алкогольного сп’яніння 26.02.2008р. Підсудний наполягав, що він не підпалював суху траву, не наносив ОСОБА_13 ударів і те, що не казав в адресу ОСОБА_13: „Він вже не жилець, його треба допалити та сховати”.

Незважаючи на те, що ОСОБА_11 у пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнав, - його винність у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_13 з особливою жорстокістю за вищевказаних обставин підтверджується сукупністю досліджених по справі доказів.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що загиблий ОСОБА_13 був її сином. Після розірвання шлюбу він проживав разом з нею і вітчимом в с. Селянщина. Працював на різних роботах в місцевому КСП, доглядав худобу. Потім став працювати по найму у односельців та на інших випадкових роботах.  Коли в селі став проживати ОСОБА_11, то син допомагав йому по господарству на різних роботах, за що отримував деякі гроші або продукти. Іноді сину дозволяли використати воза і коней, що належали співмешканці ОСОБА_11

На початку 2008 року вона (потерпіла ОСОБА_10) попросила сина, щоб той позичив воза і коней у ОСОБА_11 і привіз додому хмизу або дров. Однак син похмуро відповів, що не має можливості позичити воза і коней.  Через сусідів дізналась, що син, працюючи у ОСОБА_11, посварився з ним, що ОСОБА_11 намагався битися, погрожував сину вилами. Відносини між її сином та ОСОБА_11 дійсно погіршились. Вона бачила, що син припинив працювати в господарстві співмешканки ОСОБА_11 і почав шукати іншу роботу. Потерпіла стверджувала, що ОСОБА_11 був неврівноваженим та агресивним під час спілкування з односельцями.

26.02.2008р., зранку, син разом із ОСОБА_16 та іншими мешканцями села на прохання лісника поїхали до лісу щось там робити. На протязі дня син додому не приходив, і вона близько 20 години цього ж дня пішла до свого сусіда ОСОБА_16 запитати, де син. Дочекавшись ОСОБА_16, дізналась, що її син ОСОБА_18 перебуває в обласній лікарні. Крім цього ОСОБА_16 розповів їй про обставини виявлення в лісі ним разом із ОСОБА_14 під час гасіння пожежі обгорілого ОСОБА_13 та надання йому першої медичної допомоги. Показала також, що свого сина ОСОБА_13 в лікарні вона відвідала 29.02.2008р. Він був при свідомості. Спілкувалась з ним 20 хвилин. Син їй розповів, що після роботи поїхав з ОСОБА_16. В лісі зліз з підводи, бо хотів перевірити в лісовому водоймищі, чи є там риба. В лісі побачив ОСОБА_11, який на кінну підводу клав колодки дерев, син зробив зауваження та попередив, що розкаже ліснику. У зв’язку з цим між ними виник конфлікт. Син розповідав, що коли повернувся спиною до ОСОБА_11, відчув сильний удар по потилиці, ніби дерев’яною палицею чи бруском, після чого знепритомнів. Потерпіла стверджувала, що у сина була розбита голова, поламані ребра, але у первинному дослідженні експерта цього не було зазначено, а тому пізніше, для призначення і проведення судово-медичної експертизи, проводилась ексгумація трупа сина.

Потерпіла підтримала цивільний позов, обґрунтувавши його тим, що внаслідок вбивства єдиного сина відчуває постійний душевний біль та переживання. На його поховання, проведення поминальних обідів понесла витрати в розмірі 1516 грн., замовила пам’ятник вартістю 4110 грн., що в загальному складає 5 626 грн., які просить стягнути на її користь з підсудного, а також 100 тисяч грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_13 разом з ОСОБА_16, ОСОБА_19, братами Протасевичами 26.02.2008р. працював в лісі до 15 год., при цьому спиртних напоїв потерпілий не вживав, будь-яких видимих тілесних ушкоджень на ньому не було. В цей же день, після роботи в лісі, за декілька годин до зазначених подій, він, близько 16 год., виходив з магазину с. Славів.  Біля магазину він бачив ОСОБА_11, який вже перебував в стані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_11 позичив у нього 10 грн. і пішов в магазин, а він (ОСОБА_14) шляхом пішов зі Славіва додому в с. Селянщина. Близько 18 год. 30 хв., коли він перебував дома, його діти повідомили, що горить ліс. Побачивши дим і полум’я на узліссі, він побіг до місця пожежі. Під час слідування до місця події викликав по мобільному телефону ОСОБА_16 і попросив його, щоб допоміг гасити пожежу, вказав місце пожежі і попросив, щоб той взяв пилку. Коли підбіг до місця пожежі, то помітив чоловіка, який ходив по лісу та підпалював суху траву. Підбігши ближче, він впізнав підсудного, якому наказав припинити підпалювати суху траву та допомагати гасити пожежу. Під час гасіння він (ОСОБА_14) помітив, що біля ОСОБА_11 на правому боці лежить людина, на якій тлів одяг.  У людини на голові була намотана балонова куртка, яка диміла.  Стягнувши куртку, він впізнав ОСОБА_13, який ще дихав.  Коли він гасив вогонь на ОСОБА_13, підійшов ОСОБА_11 та вдарив по голові ОСОБА_13 ногою, взутою в чобіт, при цьому сказав, що його треба допалити та сховати. Коли він (ОСОБА_14) заперечив це, то ОСОБА_11, який був в стані алкогольного сп’яніння, ще наніс декілька ударів потерпілому, після чого, побачивши, що до місця події під’їжджає ще один свідок – ОСОБА_16, сів на свою підводу та поїхав по лісовій дорозі в сторону с. Славів. Він (ОСОБА_14) побачив, що на возі у ОСОБА_11 лежало три колоди так званої „технології”. При цьому ОСОБА_11 сказав, що він - ОСОБА_14 його тут не бачив, тим самим давши зрозуміти, щоб ОСОБА_14 про це нікому не розповідав. Разом із ОСОБА_16 вони загасили пожежу, потім поклали ОСОБА_13 на віз, яким приїхав ОСОБА_16, підстеливши йому свою куртку.  Він (ОСОБА_14) намагався викликати по телефону швидку допомогу, але в нього не вийшло, після чого він зателефонував дружині, яка викликала швидку допомогу. Разом із ОСОБА_16 вони привезли ОСОБА_13 в центр с. Селянщина, де бригада швидкої допомоги забрала його в районну лікарню.  Він зателефонував лісничому ОСОБА_20 і повідомив про те, що сталося. Також телефонував співмешканці ОСОБА_11 – ОСОБА_17, в якої попросив виділити гроші з місцевого бюджету на лікування потерпілого, проте та відмовила.  Після цього він разом із ОСОБА_16 на автомобілі під керуванням ОСОБА_21 поїхали у районну лікарню, але там сказали, що потерпілого необхідно транспортувати в обласний опіковий центр, що й було зроблено. Тоді він (ОСОБА_14) прийшов у районний  відділ міліції, де розповів присутнім працівникам міліції про дії ОСОБА_11 в лісі. Проте, працівник міліції, який став записувати його пояснення, чомусь не записав послідовно і повно про обставини, які він розказував. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні стверджував, що він постійно з першого моменту спілкування з міліцією, потім на досудовому слідстві під час допиту та відтворення обстановки та обставин події з використанням відеозапису і в суді давав правдиві показання про обставини події, свідком та очевидцем якої він став 26.02.2008р. Стосовно змісту першого пояснення, то не з його вини пояснення неповне. В даний час йому відомо, що працівники Черняхівського райвідділу міліції, які були причетні до неналежної перевірки зазначеної події, понесли стягнення, а деякі вже не працюють.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що 26.02.2008р., близько 8 год. ранку, він на своєму возі, разом з ОСОБА_13, на прохання лісника ОСОБА_14, приїхали з села Селянщина працювати в ліс. На місці вже були ОСОБА_14, ОСОБА_19 з однокінною підводою, брати ОСОБА_22 – Олександр і ОСОБА_20, які проживають в сусідньому селі Славів. Працювали на ділянці. Близько 15 год., після роботи в лісі, брати ОСОБА_22 пішли додому пішки, а він (ОСОБА_16) з ОСОБА_13 поїхали підводою на пилораму в с. Славів. Попереду на підводі їхав ОСОБА_19 На пилорамі порізали колодки на дошки. Пилорамщика знав ОСОБА_19

З пилорами виїхали всі разом. ОСОБА_19, якому по дорозі додому в с. Селянщина було ближче, - поїхав по автошляху с. Славів – с. Селянщина, а він (ОСОБА_16) поїхав через ліс, бо так було ближче. ОСОБА_13 поїхав з ним на підводі і сидів на дошках позаду нього.  Близько 17 год. 30 хв. заїхали в ліс, ОСОБА_13 зістрибнув з воза недалеко від „треля” і сказав, що йому потрібно по справах, що сам прийде. В лісі вже смеркалось і до села Селянщина залишалось приблизно 2 км. Вчинок ОСОБА_13 його (ОСОБА_16) здивував, але поїхав далі, оскільки ОСОБА_13 сказав їхати. Конфліктних ситуацій між ними не було.

Через півгодини приїхав додому. Розпріг коней, як тут зателефонував ОСОБА_14 і сказав, що горить ліс, щоб взяв пилку і швидко їхав на початок лісу.  Він (ОСОБА_16) закинув пилку на підводу і швидко поїхав. Приїхавши до лісу, побачив, що біля вогнища стоїть ОСОБА_11 зліва від свого воза. Прив’язавши своїх коней, він (ОСОБА_16) підійшов ближче і побачив обгорілу людину. Впізнав ОСОБА_13  ОСОБА_14 гасив вогонь, горіла суха трава, а ОСОБА_11 не гасив. Через 2-3 хв. ОСОБА_11 поїхав возом в сторону с. Славів. У возі ОСОБА_11 він (ОСОБА_16) бачив декілька колодок довжиною 120 см.  Він (ОСОБА_16) допоміг ОСОБА_14 загасити пожежу. На місці пожежі залишків дров’яного вогнища не було. Застеливши бушлатом підводу, поклали і повезли в с. Селянщина ОСОБА_13, який не спілкувався, бо стогнав від болю.  По мобільному зв’язку ОСОБА_14 повідомив свою дружину, а та викликала в центр села Селянщина машину швидкої медичної допомоги. Приїхавши до приміщення сільської ради, вони дочекалися автомобіля швидкої допомоги. Коли везли ОСОБА_13, то він тільки стогнав і нічого не казав. Після того, як ОСОБА_13 передали лікарям, ОСОБА_14 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_21, якого попросив, щоб той завіз їх в м.Черняхів до лікарні. Через хвилин 10-15 його та ОСОБА_14 забрав ОСОБА_21 і вони поїхали до Черняхівської ЦРЛ. По дорозі йому та ОСОБА_21 ОСОБА_14  розповів, що цього ж дня, у вечірній час, йому повідомили його діти, що горить ліс. Він відразу ж одягнувся та побіг гасити пожежу. Коли підбіг до місця пожежі, помітив ОСОБА_11, який підпалював траву і кидав її на ОСОБА_13 Крім того, зі слів ОСОБА_14,  ОСОБА_11 в його присутності декілька разів вдарив ОСОБА_13 ногою по голові. В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 ствердив, що відстань між місцем, де зліз з воза ОСОБА_13, та місцем, де його виявили обгорілим, становить близько 300 метрів.

Про аналогічний зміст розповіді ОСОБА_14 по дорозі в Черняхівську ЦРЛ підтвердив й допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 підтвердив, що дійсно ввечері 26.02.2008 року по мобільному телефону ОСОБА_14 його повідомив, що в лісі один чоловік підпалив іншого, після чого він (ОСОБА_20М.) особисто зателефонував начальнику Черняхівського райвідділу міліції, якого повідомив про те, що сталось.

Про те, що 28.02.2008р. близько 18 год. їй зателефонував лісник ОСОБА_14, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_17

Показання ОСОБА_14 про те, що 26.02.2008 року після того, як йому повідомили про пожежу, а також під час її гасіння та надання допомоги ОСОБА_13 він із свого мобільного телефону за номером 80679028792 дійсно телефонував ОСОБА_16 за номером 80969823668, ОСОБА_17 за номером 80965380486, ОСОБА_20 за номером 80975187995, а також ОСОБА_21 за номером 80671777028 підтверджуються також роздруківкою вхідних та вихідних викликів, надісланою на  адресу суду представництвом ЗАТ «Київстар» ДЖ. ЕС. ЕМ. (т.2, а.с. 82-86 ).

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні ствердив, що 26.02.2008р. зранку до 15 години працював в лісі з лісником ОСОБА_14, ОСОБА_16, братами Протасевичами та ОСОБА_13  Конфліктів під час роботи не було. Після роботи на своїх підводах він (ОСОБА_19) та ОСОБА_16 з ОСОБА_13 приїхали на пилораму  до ОСОБА_23 порізати колодки.  На пилорамі конфліктів також не було, горілки ніхто не пив.  Після того, як порізав матеріал, він (ОСОБА_19) поїхав на своїй підводі додому по асфальтованій дорозі із села Славів в село Селянщина. ОСОБА_16 на підводі з ОСОБА_13 поїхали через ферму  на місток в сторону лісу. В той день не бачив, щоб у ОСОБА_13 були якісь видимі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 продемонстрував на наданій йому мапі-схемі свій рух і ствердив, що коли повертався додому, видимість була нормальна, ще не сутеніло. Під час руху по автошляху не бачив диму з лісу. Свідок ствердив, що на даний час він знає, де знаходиться місце, де обгорів ОСОБА_13, і дав показання, що зі шляху саме місце продивляється погано, але якщо йде дим, тоді видно. Крім того, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердив, що раніше, до 26.02.2008р., мав конфліктну розмову з ОСОБА_11 в автобусі.

Свідок ОСОБА_15 – продавець з магазину села Славів, в судовому засіданні показала, що 26.02.2008р., близько 17 год., після того, як привезли товар, в приміщення магазину зайшов ОСОБА_11 Як покупець він попросив продати йому горілку.

Вона (ОСОБА_15) звернула увагу, що ОСОБА_11 вже перебуває в стані алкогольного сп’яніння, і тому відмовила йому в придбанні горілки, оскільки чула від мешканців сіл Селянщина та Славів, та з власного досвіду знала, що ОСОБА_11 є людиною конфліктною, постійно сварився з односельцями, декілька разів вчиняв дебош в приміщенні її магазину. Одного разу особисто була вимушена захищатися від його нахабства. Дехто з людей, побоюючись ОСОБА_11, уникали спілкування з ним.

ОСОБА_11 вийшов з магазину і в той день вона (ОСОБА_15) його більше не бачила. До магазину також заходив ОСОБА_14 Він був тверезий, купував цукерки і печиво. Цього ж дня, близько 19 год., вона (ОСОБА_15) на велосипеді поверталась з роботи додому. Їхала по асфальтованій дорозі. Коли доїхала до повороту на с. Селянщина, де кущі, то за ними побачила стовп диму. Дим був дуже їдучий. Коли була вдома, то прийшла сусідка ОСОБА_10 і сказала, що її сина довго немає. Вранці прибігла ОСОБА_10 і, пославшись на розповідь ОСОБА_16, сказала, що син в лікарні, бо обгорів в лісі. Вона (ОСОБА_15) потім також розпитувала ОСОБА_16 про цю подію.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що він є 1937 року народження, пенсіонер, проживає в с. Славів. В свій час працював в колгоспі бригадиром, завідуючим фермою, обліковцем, агрономом, був секретарем парторганізації, головою профкомітету. В даний час іноді працює на пилорамі. Знає всіх мешканців сіл Славів та Селянщина. Підсудного знав з його дитинства. Коли підсудний повернувся з Росії, то випадково зустрівся з ним біля магазину. ОСОБА_11 почав у грубій розв’язаній манері, застосовуючи нецензурну лайку, принижувати його (ОСОБА_23.) честь і гідність, зневажаючи на поважний вік і великий трудовий стаж.  Ще тоді ОСОБА_11 вихвалявся, що він вбивця і може таке ж зробити з ним (з ОСОБА_23.).  В подальшому, коли знайшли мертвим його (ОСОБА_11) брата, то ОСОБА_11 почав чинити розправу над тими, хто з його братом випивав. Михайленку ОСОБА_11 сказав, що може легко вбити і ухилитися від покарання. В автобусі погрожував ОСОБА_19 (свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердив це), також ОСОБА_11 погрожував ОСОБА_24, і потім вона ходила з синцями.

Коли ОСОБА_11 почав спільно проживати з ОСОБА_17, яка вже перебувала на посаді сільського голови, то всім, у кого з нею виникали конфлікти, він погрожував. Також ОСОБА_11 погрожував людям в автобусі. Він в селі авторитетом не користувався, а навпаки, люди його боялися і уникали спілкування з ним.

Про те, як відбувалась сама подія, свідок показав, що не знає, однак ствердив, що в кінці того дня на пилорамі були ОСОБА_19, ОСОБА_16 і ОСОБА_13 Між ними ніяких конфліктів не було. Бачив всіх. У ОСОБА_13 видимих тілесних ушкоджень не було. Після розпиловки він (свідок ОСОБА_23) закрив пилораму і пішов додому, а вони вантажили дошки. Повз його будинок на підводі їхав до себе додому в с. Селянщина ОСОБА_19 Запитав його, чи все повантажили. Побачив, що через поле поїхав підводою ОСОБА_16 Ще запитав у ОСОБА_19, чому ОСОБА_16 поїхав через ліс. Свідок ОСОБА_23 ствердив, що бачив як в той день підсудний поїхав на підводі в сторону с. Селянщина, а потім повернув з траси за першою хатою в ліс. ОСОБА_11 їхав не тією дорогою, що і ОСОБА_16, але біля „пожарки” ці польові дороги збігаються. Свідок ОСОБА_23 показав на наданій йому мапі-схемі зазначену місцевість з напрямками доріг.

Свідок ОСОБА_25 в суді показала, що, отримавши від диспетчера ОСОБА_26 ввечері наприкінці зміни 26.02.2008 року виклик, виїхала разом з водієм ОСОБА_27 в центр с.Селянщина, де на підводі сидів роздягнутий до пояса обгорілий чоловік, який був у важкому стані, та якого вони, надавши невідкладну медичну допомогу, доставили в Черняхівську ЦРЛ, де його оглянув черговий лікар ОСОБА_28, а фельдшер ОСОБА_29 разом з водієм Поліщуком, які заступили на зміну після них, завезли ОСОБА_13 в опікове відділення Житомирської обласної лікарні.

 В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 повідомивши про особливі умови роботи з хворими в опіковому центрі, повністю підтвердила свої показання на досудовому слідстві про те, що 26.02.08 року у вечірній час в опіковий   центр Житомирської обласної лікарні, де вона працює медичною сестрою,  із приймального відділення  поступив хворий   ОСОБА_13, якого вона зареєструвала в журналі стаціонарних хворих. При поступленні із зовнішнього вигляду ОСОБА_13 встановлено, що у нього на голові, нижніх кінцівках були опіки. Також на тілі вказаного хворого були садна, подряпини. При поступленні перебував у комі, тобто повністю без свідомості, спілкуватися він не міг. Одягу на ОСОБА_13 не було взагалі. Після надходження ОСОБА_13 до відділення йому проведено інтенсивну терапію під керівництвом чергового лікаря. ОСОБА_13 перебував без свідомості до моменту її зміни чергування близько 9 год. 27.02.08. Наступний раз вона заступила на чергування 01.03.08 р.  При огляді ОСОБА_13, помітила, що він ще перебував в комі. Йому продовжували проводити інтенсивну терапію. Для того, щоб оцінювати стан хворого ОСОБА_13, вона під час своїх маніпуляцій, які проводила приблизно раз в 10-15 хвилин, намагалась встановити з ним продуктивний контакт, тобто задавала прості запитання (як його звати, де живе, з ким живе, що сталося), на частину з яких хворий відповідав. Під час такого спілкування із ОСОБА_13, вона від останнього почула, що його звати ОСОБА_13, що він проживає із матір'ю та батьком, що опіки та інші тілесні ушкодження йому спричинив під час того, як він повертався з роботи із лісу додому, чоловік голови сільської ради, який був на підводі, та з яким вони зчепилися із-за того, що той клав на воза ліс, який вони заготовили на протязі дня, після чого той вдарив його, а потім вкинув у вогнище. Розповів також, що в цей час під'їхав лісник і витягнув його із вогню. На досудовому слідстві свідок ОСОБА_30 показала: „У палаті з ОСОБА_13 мати перебувала не в моїй присутності. Про що вони говорили, мені не відомо”(т.1, а.с.59).

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні показав, що про обставини, які сталися з  ОСОБА_13 - сином співмешканки,  він також дізнався від ОСОБА_16  та ОСОБА_14 При цьому останній в розмові повідомив його про те, що дійсно бачив, коли біг до лісу, як ОСОБА_11 рвав і підпалював траву, а коли прибіг на місце події, виявив обгорілого ОСОБА_13 Зі слів потерпілої ОСОБА_10, яка була в лікарні і спілкувалася з сином, йому стало відомо, що коли ОСОБА_13 в лісі зустрівся із ОСОБА_11, останній наніс потерпілому удар по голові, внаслідок чого ОСОБА_13 втратив свідомість. В подальшому, коли стало відомо, що в порушенні кримінальної справи за фактом гибелі ОСОБА_13 було відмовлено, він особисто звертався із скаргами до правоохоронних органів, оскільки вважав, що ОСОБА_13 помер насильницькою смертю. Крім того, від ОСОБА_40 (який в даний час відбуває покарання за крадіжку), йому стало відомо, що коли ОСОБА_13 з ОСОБА_40 працювали раніше у ОСОБА_11, то стався конфлікт, під час якого ОСОБА_11 погрожував вилами ОСОБА_13

В матеріалах кримінальної справи знаходиться „відмовний матеріал №190” (т.1 а.с.3-26), з якого видно, що лише через тиждень, 03.03.2008р. був проведений огляд місця події. З протоколу та схеми до нього видно, що на польовій дорозі між селами Селянщина та Славів, при в’їзді в лісовий масив на відстані 20 метрів, з правої сторони дороги виявлено обгорілу ділянку землі розміром 7х3м., рештки обгорілого одягу, запальничку (п’єзо) білого кольору, які були вилучені.

З лівої сторони дороги виявлено ділянку, на якій також обгоріла трава. Розмір ділянки складає 15х20м. і закінчується природним водоймищем розміром 10х8м. (т.1, а.с.14,15).

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.03.2008р. зазначено, що „... в діях ОСОБА_11 відсутній склад злочину, передбачений ст.ст.115, 125 КК України (т.1, а.с.4,22).

Акт судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_13 на підставі відношення ст. слідчого від 02.03.2008р. був складений судово-медичним експертом ОСОБА_1 лише 01.04.2008р. №2464 (т.1, а.с.24-26).

Розглянувши матеріали перевірки за фактом смерті ОСОБА_13, прокурор Житомирської області 08.04.2008р. скасував зазначену постанову і порушив кримінальну справу проти ОСОБА_11 за ст.115 ч.2 п. КК України, доручивши її провадження слідчому прокуратури, оскільки працівники міліції при проведенні перевірки проявили упередженість (т.1, а.с.1). З метою повного, об’єктивного та всебічного дослідження всіх обставин, 10 квітня 2008р. була проведена ексгумація трупа ОСОБА_13 (т.1, а.с.97-101) та призначена комісійна судово-медична експертиза (т.1, а.с.194).  Судово-медичні експерти Короткевич Л.В., Зозуля В.М., Денисюк О.В. провели судово-медичну експертизу ексгумованого трупа ОСОБА_13 і в своєму висновку №462, зазначивши всі виявлені тілесні ушкодження (які вже перелічені в мотивувальній частині даного вироку) – вказали на причину смерті, а також у висновку зазначили: „Враховуючи характер спричинених тілесних ушкоджень – опіки, переломи ребер з ушкодженням пристінкової плеври, вважаємо, що при спричиненні даних тілесних ушкоджень потерпілий міг відчувати особливий біль та страждання ” (т.1, а.с.198-204) та вказали: „Судити, чи знаходився потерпілий в стані алкогольного сп’яніння на час пригоди на даний час не мається можливим” (т.1, а.с.204).

Для встановлення об’єктивних підстав, які стали причиною розбіжностей між актом судмедексперта ОСОБА_1 і результатами ексгумації, було проведено засідання медичної ради бюро.  Судмедекперту ОСОБА_1 була винесена догана, і він направлений на переатестацію на відповідність займаній посаді (т.1, а.с.140).

21 квітня 2008 року начальник УМВС України в Житомирській області затвердив висновок за результатами проведення службової перевірки за фактом неналежного виконання службових обов’язків працівниками Черняхівського РВ УМВС (т.1, а.с.136-138) і 22.04.2008р. видав наказ №199 о/с „Про неналежне виконання службових обов’язків працівниками Черняхівського РВ УМВС та притягнення до дисциплінарної відповідальності  винних”, в якому зазначено: „Причинами і умовами укриття тяжкого злочину шляхом винесення працівниками міліції Черняхівського РВ незаконних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_13 стали не тільки безвідповідальне відношення (прізвища виконавців), але й безконтрольність за діями підлеглих (прізвища керівників).

Не організував належну перевірку відомостей, викладених свідками події про вчинення злочинних дій гр-ном ОСОБА_11 начальник райвідділу...”.

Крім того, слідчий по справі виніс постанови про виділення матеріалів  в окреме провадження стосовно посадових осіб і експерта ОСОБА_1 (т.1, а.с.261), та можливого факту викрадення лісопродукції (т.1, а.с.262).

З огляду на викладене видно, що свідок ОСОБА_14 дійсно давав послідовні показання працівникам міліції про всі обставини події.

Порівнявши показання підсудного, потерпілої, свідків з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, суд, встановивши мотив і мету злочину та оцінивши всі докази в їх сукупності, приходить до переконання про винність ОСОБА_11 у вчиненні ним умисного вбивства ОСОБА_13 з особливою жорстокістю.

З місця і часу події, способу і механізму вчинення злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень на тілі померлого видно силу і спрямованість дій ОСОБА_11

Версія захисту підсудного про те, що він (ОСОБА_11) мав на меті лише бажання скоріше потрапити додому, і тому поїхав навпростець по лісовій дорозі із села Славів в село Селянщина і в лісі випадково натрапив на вогнище, з якого витяг ОСОБА_13, - неспроможна, оскільки повністю спростовується матеріалами справи.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_10 видно, що вона, як мати, спілкувалась в лікарні з потерпілим сином, який розповів їй про обставини події і прямо вказав, що саме ОСОБА_11 вчинив відносно нього цей злочин.

Ці показання повністю узгоджуються з показаннями медичної сестри ОСОБА_30, яка раніше не мала уяви про місцевість і обставини події, та не чула розмови між матір’ю і хворим ОСОБА_13, та показала, що саме від потерпілого дізналась про обставини події і що саме чоловік голови сільської ради вдарив його, а потім кинув у вогнище, а під’їхавший лісник витягнув його із вогню.

З викладеного видно, що сам потерпілий при житті прямо вказував на одного ОСОБА_11, як на особу, яка вчинила стосовно нього злочин, тим самим потерпілий виключив причетність до даного злочину інших осіб.

З показань свідків ОСОБА_23, ОСОБА_19, ОСОБА_15 видно як, коли, хто і в якій послідовності, на чому, в якому напрямку виїжджали із села Славів.

Пилорамщик ОСОБА_23 стверджував, що під час його розмови з ОСОБА_19 побачив як польовою дорогою в сторону лісу поїхав підводою ОСОБА_16, а також побачив, що зі шляху в ту сторону до лісу повернув підводою ОСОБА_11 Вказані польові дороги за „пожаркою” сходяться.

Свідок ОСОБА_19 стверджував, що коли він їхав по шляху в с. Селянщина, була нормальна видимість, диму з лісу не було.  За ним, приблизно через 30 хвилин, на велосипеді поїхала ОСОБА_15, яка стверджувала, що з лісу вже ішов їдучий дим.

Свідок ОСОБА_14 стверджував, що після зустрічі з ОСОБА_11 біля магазину в с. Славів, купив цукерки, печиво і пішов автошляхом додому. Його будинок розташований на початку села Селянщина, город виходить в сторону узлісся. Близько 18 год. 30 хв. діти побачили дим в лісі і повідомили його.  Коли добіг до місця пожежі, то застав підсудного ОСОБА_11 на місці вчинення злочину, безпосередньо після вчинення підсудним злочину стосовно ОСОБА_13, а коли свідок ОСОБА_14 став рятувати потерпілого, то підсудний в присутності свідка ОСОБА_14 словами та діями продовжував свої злочинні дії – запропонував свідку допалити і сховати потерпілого, при цьому декілька разів вдарив ногою лежачого потерпілого.

Свідок ОСОБА_16, також очевидець події, застав ОСОБА_11 на місці події безпосередньо після вчинення підсудним злочину. Підсудний не заперечував, що саме зазначені особи застали його в лісі біля ОСОБА_13 ОСОБА_14 і ОСОБА_16 ствердили, що підвода ОСОБА_11 стояла в лісі в сторону с. Славів. На підводі ОСОБА_11 лежали декілька колодок „технології”.

Ця обставина вказує, що із села Славів ОСОБА_11 приїжджав підводою в ліс не з метою навпростець проїхати лісом в сторону села Селянщина. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які на місці події застали підсудного, ствердили що підвода підсудного стояла з конем в напрямку села Славів – протилежно до села Селянщина. В присутності двох вказаних  свідків, ОСОБА_11, від’їжджаючи з місця події, не став розвертатися в сторону села Селянщина, а поїхав, як стояла підвода - прямо, в сторону села Славів, маючи на своєму возі декілька колодок деревини, що також узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_30 в частині інформації щодо виникнення сварки в лісі між ОСОБА_13 і ОСОБА_11 – через колодки, які ОСОБА_11 накладав у лісі на свою підводу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 стверджувала, що після того, як їй зателефонував свідок ОСОБА_14, вона пішла вулицею села зустрічати підсудного, де в світлі фар рейсового автобуса побачила, що з напрямку лісової дороги в с. Селянщина на підводі їхав підсудний.

Суд критично ставиться до цих показань свідка ОСОБА_17, оскільки зі змісту її показів на досудовому слідстві видно, що вона була вдома. Так, в своєму першому поясненні ОСОБА_17 повідомила, що після телефонної розмови з ОСОБА_14 про причетність ОСОБА_11 до події, через деякий час приїхав співмешканець і розповів, що хотів врятувати ОСОБА_13. Біля 22 години їй знову передзвонив лісник і повідомив, що відправив ОСОБА_13 до лікарні (т.1, а.с.10). Під час допиту в якості свідка ОСОБА_17 також стверджувала, що близько 19 год. 00 хв. 26.02.2008року ОСОБА_11 приїхав на кінній підводі додому. Запитала його, чому останнього так довго не було, і розповіла йому про розмову з ОСОБА_14 (т.1, а.с.44).

Суд вважає недостовірною інформацію про зустріч з підсудним, який нібито виїхав лісовою дорогою під світлом фар рейсового автобуса, як штучно створену з метою підтримати версію підсудного про те, що він їхав навпростець і випадково виявив потерпілого. Зазначена версія спростовується показами свідків.

Також суд критично ставиться і до показів свідка ОСОБА_17 про те, що справа щодо ОСОБА_11 сфальсифікована, що це пов’язано з її службовою діяльністю на посаді сільського голови, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього на досудовому слідстві та в суді не здобуто.

Суд також критично ставиться до версії захисту про належність і можливу причетність до самопідпалу виявленої через тиждень при огляді місця події запальнички білого кольору з написом „футбол”. Досудовим слідством не встановлена її належність та причетність до вчиненого злочину. Потерпіла ОСОБА_10 стверджувала, що напередодні події у сина були в користуванні дві запальнички. Одна – синього, а друга – помаранчевого кольору (т.1, а.с.158). Аналогічні показання стосовно запальнички у потерпілого дав вітчим – свідок ОСОБА_31 (т.1, а.с.157). Свідок ОСОБА_22 стверджував, що в той день декілька разів прикурював у ОСОБА_13 і може із впевненістю сказати, що у ОСОБА_13 була червона кремнієва прозора запальничка, без особливих прикмет, а наданої для впізнання запальнички білого кольору з написом „футбол” у потерпілого ОСОБА_36 не бачив. З ОСОБА_11 в той день не спілкувався (т.1, а.с.153, 154).

В судовому засіданні судово-медичний експерт Короткевич Л.В. роз’яснив та підтвердив висновки проведеної по справі комісійної судово-медичної експертизи, ствердив, що всі виявлені на тілі ОСОБА_13 тілесні ушкодження були прижиттєві. Роз’яснив, що від падіння на землю чи іншу площину тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер виключаються, а для того, щоб зламати ребра, необхідно було прикласти значну силу. Судово-медичний експерт ствердив, що тілесні ушкодження у вигляді комбінованої травми-опіків та тупої травми грудної клітки та заочеревинного простору зліва потягли за собою порушення функції внутрішніх органів та розвиток двобічної застійної пневмонії, котра і явилась безпосередньою причиною смерті.

Крім того, судово-медичний експерт показав, що для того, щоб людина втратила свідомість від удару поліном в потиличну частину голови, необхідно прикласти значну силу. При цьому сліду може і не залишитись, особливо якщо удар нанесений у волосяну частину голови, а також роз’яснив поняття змішаної коми, вказавши, що були такі проміжки часу, коли потерпілий міг спілкуватись, після того, як вийшов з коми і до погіршення стану здоров’я перед смертю.

Не встановлено судом мотивів для обмовлення свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_16 підсудного ОСОБА_11 Суд ретельно допитав свідка ОСОБА_16 та надав доручення провести перевірку версії захисту стосовно поведінки ОСОБА_16 після події. Порівнявши показання ОСОБА_16 з показаннями потерпілої, очевидця ОСОБА_14, свідка ОСОБА_30, суд прийшов до висновку про непричетність ОСОБА_16 до злочину проти ОСОБА_13

Виконуючи вимоги ст. 399 КПК України і вказівки Верховного Суду України, апеляційний суд, при новому розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_11 ретельно перевірив його версію про те, що він у лісі випадково натрапив на вогнище, з якого витягнув травмованого потерпілого, а також посилання захисту при цьому на свідків – лікарів, які нібито підтвердили цю версію. При цьому суд дослідів історію хвороби потерпілого.

За показами  свідка ОСОБА_37  в суді та на досудовому слідстві (т. 1 , а.с. 175 – 176), за час перебування ОСОБА_13 в опіковому центрі Житомирської обласної лікарні він, як лікуючий лікар, декілька раз спілкувався з цим хворим . Оглядаючи того перший раз (зранку 27.02.08 року),  дізнався від останнього про те, що той нібито отримав опіки після  вживання спиртних напоїв, коли заснув біля вогнища . В подальшому при спілкуванні з ОСОБА_13 цікавився лише станом його здоров’я. Суд відноситься критично до показів вказаного свідка щодо причин отримання потерпілим опіків, оскільки будь-яких даних про те, що ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження за таких обставинах, по справі не здобуто. В матеріалах справи відсутні свідчення та інші об’єктивні дані щодо знаходження ОСОБА_13 в стані алкогольного сп’яніння під час надання йому медичної допомоги та госпіталізації й в медичній документації, а також у висновках судово-медичних експертиз. Тим більше, що за показаннями самого ОСОБА_37 його спілкування з хворим обмежувалось лише 1-2 хвилинами на день, що більшість часу хворий знаходився під наглядом медичної сестри, зокрема ОСОБА_30, покази якої проаналізовані вище .

Дійсно, згідно записів в історії хвороби, 27.02.08 року ОСОБА_13 оглядала комісія лікарів за участю  комбустіологів  (в тому числі і свідка ОСОБА_37). Комісія зазначила, що потерпілий був у свідомості, однак його стан був важкий.

Аналогічним чином  суд відноситься і до  показань свідка ОСОБА_38 про те, що зі слів ОСОБА_13, останній отримав опіки внаслідок власної необережності після вживання спиртних напоїв. На досудовому ж слідстві його покази зафіксовані таким чином : „На моє запитання про те, що трапилось, потерпілий відповів, що не пам’ятає . Потім додав, що добре „ подурачились „ ( т. 1 , а.с. 177-178).

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені свідки – лікарі  -  спілкувались з ОСОБА_13 лише через півдоби після вчинення злочину і доставлення його в обллікарню. Об’єктивно потерпілий міг називати їм таку причину своїх травм, однак це не відповідало дійсності і могло пояснюватись конкретним станом його здоров’я в той час .

Зокрема, за історією хвороби, вперше ОСОБА_13 оглядався в обллікарні 26.02.08 року о 21 год. 05 хв.  Зазначено, що він був без свідомості і продуктивному контакту недоступний . О 23 год. 15 хв. зафіксовано, що його загальний   стан важкий і також продуктивному контакту він недоступний .

В 0 год. 30 хв. 27.02.08 року відмічено його важкий стан, загальмованість, наявність свідомості .

О 7 год. цього ранку записано : „Загальний стан – важкий. В свідомості. Адекватний„. Наскільки точно встановлена „адекватність„ хворого, свідчить той факт, що він назвав неіснуючі  причини своїх опіків .

Про певну поверховість спілкування лікарів з хворим свідчить і той факт, що вони правильно не змогли встановити його дійсних анкетних даних, записавши в медичній карті і посмертному епікризі, що по-батькові він „ОСОБА_13” замість „ОСОБА_13”.

Тому посилання підсудного на свідчення вказаних осіб як на підтвердження правильності тільки його версії подій – є необґрунтованою. Вона спростована показами безпосередніх очевидців злочинних дій підсудного – ОСОБА_14 і ОСОБА_16, а також свідками, яким потерпілий, відійшовши від неадекватного стану, правдиво розповів про зазначені дії ОСОБА_11 (медичній сестрі ОСОБА_30 і матері ОСОБА_10).   Покази перелічених свідків суд знаходить правдивими, послідовними, логічними і як такі, що об’єктивно узгоджуються між собою.

Зазначені чотири свідки, поряд з іншими дослідженими судом доказами (протоколами огляду місця події , висновками  судово-медичної експертизи, поясненнями експерта в суді тощо), повністю викривають підсудного в інкримінованому йому злочині.

Суд не мав реальної можливості допитати в якості свідка іноземну особу – ОСОБА_39 Відповідно до довідки, ОСОБА_39 по АБД Черняхівського району не значиться. Адреса даної особи суду не відома. Крім того, суду не надані об’єктивні дані про те, що ця особа спілкувалась з потерпілим.

Під час досудового слідства були визнані речовими доказами і приєднані до кримінальної справи одяг ОСОБА_11, а саме:  светр, шкарпетки, черевики, спортивні штани, гольф, підштанники, а також штани та куртка, та інші предмети, які були вилучені при проведенні слідчих дій (т.1, а.с.183). При цьому на правому черевику та на правому рукаві куртки підсудного, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №249, виявлено сліди крові (т.1, а.с.57, 63-66, 210-213).

Аналогічні сліди крові були виявлені і на обгорілій та обвугленій тканині, що була вилучена при огляді місця події, що стверджується висновком судово-медичної експертизи №248 (т.1, а.с.223-226).

Це також свідчить про те, що ОСОБА_11 наносив ОСОБА_13 із значною силою чисельні удари, зокрема, й ногами, взутими у взуття, спрямувавши ці удари у життєво важливі органи – тулуб та голову.

Про те, що саме підсудний причетний до підпалу сухої трави в лісі та поширенню вогнища,  - ствердив очевидець ОСОБА_14, який показав місце та відтворив дії підсудного під час слідчої дії – відтворення обстановки і обставин події з використанням відеозапису (т.1, а.с.73-83).

Також зазначена слідча дія підтвердила можливість ОСОБА_14 побачити з двору свого будинку узлісся, де відбулась пожежа. На фото №5 фототаблиці (т.1, а.с.79) проглядається з узлісся край села з будинком ОСОБА_14

За висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_11 психічними захворюваннями ніколи не страждав і не страждає, в тимчасовому  хворобливому розладі психічної діяльності не перебував,  міг давати звіт своїм діям та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому дії, може давати звіт своїм діям та керувати ними в даний час, примусових заходів медичного характеру по психічному стану не потребує (т.1.а.с. 240-242).

Відповідно до свого віку та життєвого досвіду, стану нормального психічного здоров’я, підсудний ОСОБА_11 усвідомлював, що вчиняє особливо тяжкий злочин і бажав настання злочинних наслідків.

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд визнає ОСОБА_11 осудним і винним  у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України. Його дії досудовим слідством кваліфіковані правильно і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_11, суд, відповідно до ст.65 КК України, призначає йому покарання у межах, установлених у санкції зазначеної статті пред’явленого йому обвинувачення, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

З наданої довідки-характеристики видно, що ОСОБА_11 за місцем тимчасового проживання характеризувався позитивно. Однак, в судовому засіданні була встановлена його негативна характеристика.

Обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_11, досудовим слідством і судом не здобуто.

Обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення ним особливо тяжкого злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Суд направляв окреме доручення і намагався отримати з Російської Федерації характеризуючі дані щодо особи ОСОБА_11

Суд також враховує і те, що раніше, на території України, ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Суд вважає,  що виправлення ОСОБА_11 та запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції його від суспільства.

Оскільки ОСОБА_11 8 квітня 2008 року був затриманий в порядку ст. 115 КПК України, а 11 квітня 2008 року щодо нього обрана міра запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, яка до постановлення вироку не змінювалась, початок строку відбуття покарання йому, відповідно до вимог ст. 338 КПК України, слід обчислювати з 8 квітня 2008 року (т.1, а.с.47-48, 108).

Суд вважає за необхідне в повному обсязі задовольнити обґрунтований цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_10 і стягнути з ОСОБА_11 на її користь 5 626 грн. на відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди. При цьому суд враховує, що відповідно до наданих потерпілою документів (т.2 а.с. 93- 95), потерпіла понесла матеріальні витрати в розмірі 5 626 грн. на поховання сина, проведення поминальних обідів, замовлення пам’ятнику, а внаслідок вбивства єдиного сина відчуває постійний душевний біль та переживання. Суд вважає, що заявлена нею сума на відшкодування моральної шкоди, з врахуванням глибини страждань потерпілої, не виходить за межі розумності та справедливості.

Що стосується речових доказів, що приєднані до справи, то суд вважає за необхідне вирішити їх подальшу долю відповідно до вимог ст. 81 КПК України та з врахуванням думки учасників процесу.

Судових витрат по даній справі немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

Засудив:

ОСОБА_11  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.2 п.4 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з  8 квітня 2008 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – утримання під вартою.

Стягнути  з ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_10 - 5 626 грн. на відшкодування матеріальної та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Речові докази по справі:

  - одяг ОСОБА_11, а саме: підштаники чорного кольору,  гольф чорного кольору, спортивні сині штани, сірий светр, шкарпетки чорні, черевики чорні зимові(т.1, а.с.57), штани та куртку (т.1, 63-66) - передати співмешканці ОСОБА_11 - ОСОБА_17;

 - одяг загиблого ОСОБА_13, а саме: брюки темного кольору, штани спортивні темно-синього кольору, темно-сині плавки, 2 пари шкарпеток, чоботи гумові чорні (т.1, а.с.117) - знищити;

 - рештки обгорілого одягу та запальничку (т.1, а.с.14) - знищити.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне подання в колегію суддів Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_11, який знаходиться під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Головуючий

Суддя

Народні засідателі