УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
22 червня 2010 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Романова О.В.
суддів: Михайловського В.І. , Шеніна П.О.
з участю прокурора Глазунова С.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 19.04. 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., мешканця АДРЕСА_1 , несудимого, непрацюючого, одруженого, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження, -
було засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.
Міру запобіжного заходу залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора задоволено і стягнуто із ОСОБА_1 на користь Олевського райфінуправління 414 грн. 70 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 23.07.2009 року о 17 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на подвір’ї ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс удар кулаком в його обличчя, від чого потерпілий впав на землю. Продовжуючи злочинні дії, засуджений наніс лежачому потерпілому ногою не менш одного удару в обличчя, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої половини нижньої щелепної кістки в області кута, що викликало довготривалий розлад його здоров’я.
На цей вирок від засудженого ОСОБА_1 надійшла апеляція з проханням змінити його та застосувати ст. 75 КК України, врахувати відсутність тяжких наслідків, похилий вік батьків – пенсіонерів, відшкодування ним шкоди, намагання захистити гр-на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, інваліда 1-ої групи, якого бив ОСОБА_2.
Колегія суддів , заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку суду 1-ої інстанції, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про необхідність залишення апеляції засудженого без задоволення з наступних мотивів.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеність його вини по справі ніхто з можливих апелянтів, в тому числі перший, не оспорюють.
Що стосується призначеного засудженому покарання у вигляді обмеження волі, то, як вважає колегія суддів, воно обрано йому з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням усіх обставин справи, ступені тяжкості заподіяного і виниклих наслідків. Суд дав належну оцінку усім дослідженим доказам по справі, в тому числі показам очевидців подій, з яких видно, що засуджений не тільки втрутився в конфлікт між потерпілим ОСОБА_2 і його родичем ОСОБА_3, а і без необхідності застосував до потерпілого фізичну силу у вигляді його побиття, нанесення ударів лежачому потерпілому ногою в обличчя.
Характеризується засуджений негативно, не працює, з врахуванням фактичного відношення ОСОБА_1 до заподіяного потерпілий в суді 1-ої інстанції підтримав думку прокурора про позбавлення засудженого волі, тобто не помирився з ним.
В апеляційному суді ОСОБА_1 надав незавірену розписку про сплату потерпілому 420 грн. від 24.04.10 року, тобто після вироку. Будь-яких інших думок потерпілий до апеляційного суду не надіслав. Сама по собі ця розписка або розмір сплаченої суми /з урахуванням наслідків побиття потерпілого/ не тягне за собою безумовної зміни вироку, оскільки суд не позбавив ОСОБА_1 волі, не обирав йому максимального покарання за санкцією ч. 1 ст. 122 КК України. Засуджений не працює, тому виправні роботи за місцем роботи до нього не застосовані.
Для застосування до засудженого ст. 75 КК України з наведених мотивів колегія суддів підстав не знайшла.
Тому , керуючись ст. ст. 365 і 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Олевського районного суду від 19.04.2010 року щодо нього залишити без зміни.
Судді: