УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
2 листопада 2010 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Романова О.В.
суддів: Ляшука В.В. , Шеніна П.О.
з участю прокурора Селюченко І.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду першої інстанції
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, не- одруженого, раніше не судимого
та
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 09 квітня 2009 р. Житомирським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком 3 роки /судимість 22.10.2007 року погашена відповідно до вимог ст. 89 КК України/, -
засуджено за ч.3 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі кожному.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України засудженому ОСОБА_3 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Житомирського районного суду від 09 квітня 2009 р. і остаточно воно обрано - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75 і 76 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та періодично там реєструватись.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишена підписка про невиїзд, а ОСОБА_3 - залишена тримання під вартою.
Строк відбуття покарання останньому обрахований з часу затримання - із 26 квітня 2010 року.
Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи стягнуті з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в дольовому порядку - по 75.12 грн. з кожного на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.
Згідно до вироку суду, 09 грудня 2009 р. о 01.10 год. поблизу кафе - магазину по вул. Шевченка, 32 в с. Станишівка Житомирського району ОСОБА_3 і ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили хуліганські дії з особливою зухвалістю. Вони підійшли до ОСОБА_5 ОСОБА_1 затіяв з ним сварку, під час якої наніс йому один удар рукою в обличчя, після чого руками штовхнув того в груди, внаслідок чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_1 сів на потерпілого зверху та наніс йому ще ряд ударів руками в голову та тулуб. В цей час ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_1 наносить удари ОСОБА_5, підійшов до останнього і також наніс тому чисельні удари ногами в голову та тулуб.
ОСОБА_6 побачив, що засуджені наносять удари потерпілому, підійшов до них та почав вимагав припинення їх злочинних дій, на що останні, продовжуючи хуліганські дії, групою осіб активно вчинили йому опір і нанесли ОСОБА_6 чисельні удари руками та ногами в область голови, тулуба, кінцівок рук та ніг, під час чого періодично поверталися до ОСОБА_5, який лежав на землі, та наносили йому ще удари ногами в тулуб і в кінцівки рук та ніг. Від цих ударів потерпілі втрачали свідомість.
Внаслідок хуліганських дій засуджені заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця на правому передпліччі, закритої черепно - мозкової травми із синцями, крововиливами та саднами на обличчі, струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а потерпілому ОСОБА_6 - тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на спинці носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
В інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок суду подана апеляція адвокатом ОСОБА_2, в якій останній просить змінити вирок. Зокрема, адвокат просить спочатку витребувати із лікарні Житомирського району с. Станишівка копію історії хвороби та медичну карту ОСОБА_3, а також призначити судово-медичну експертизу і з’ясувати - чи міг він наносити чисельні удари ногами потерпілим по тулубу і голові при наявності травм, отриманих ним раніше, під час ДТП /тобто 17.10.2009 року, лікування яких тривало до 24.11.2009 року/.
Після цього виключити з вироку висновок про те, що ОСОБА_3 наносив потерпілим чисельні удари ногами в область голови та тулуба, перекваліфікувати його дії з ч.3 на ч.2 ст.296 КК України і зменшити останньому покарання. Також зазначає, що в судовому засіданні ніхто з очевидців подій не давав показання про вимоги з боку ОСОБА_6 зупинити хуліганські дії, він сам був учасником цих дій, тобто, за змістом скарги, опір йому ніхто не чинив.
Постановою суду 1-ої інстанції від 17.09.19 року апеляція самого засудженого ОСОБА_3 визнана такою, що не підлягає розгляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який при розгляді апеляції покладається на розсуд суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляції, перевіривши матеріали справи, залишає апеляцію без задоволенню з наступних міркувань.
Ніхто з можливих апелянтів не оспорює того факту, що засуджені по справі вчинили 9.12.2009 року хуліганські дії.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції адвокат ОСОБА_2 вже заявляв клопотання про витребування медичних документів щодо ОСОБА_3 и призначення судово-медичної експертизи. Захиснику не безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення цієї експертизи для з’ясування по суті теоретичного питання - чи міг ОСОБА_3 після отримання 17.10.09 року закритого перелому правої клубової кістки таза без зміщення і закінчення стаціонарного лікування 27.10.09 року, з рекомендованим постільним режимом до 4 тижнів, тобто до 24.11.09 року, вже 09.12.09 року наносити потерпілим удари ногами. Мотивація викладена у постанові суду на а.с. 287.
Відповідно до цієї постанови від 18.08.10 р., пояснень учасників подій в судовому засіданні і матеріалів справи, ОСОБА_3 прийшов до кафе без сторонньої допомоги, вжив значну кількість алкоголю, приймав участь у бійці ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - наносив їм удари, доганяв ОСОБА_6, тощо. Про таки дії ОСОБА_3 в суді 1-ої інстанції розповіли підсудний ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_6, свідки ОСОБА_7 та інші. Свідок ОСОБА_7 в деякі моменти давав покази на користь ОСОБА_3 як товариша, що і визнав в суді, однак суд 1-ої інстанції дослідив показання свідка на досудовому слідстві, які викривали вказаного засудженого. Правильність надання цих показань ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні.
Особисто засуджений ОСОБА_3 не заперечував участь у бійці 9.12.09 року і нанесення ним ударів ОСОБА_6. /а.с. 273-274/.
За висновками судово-медичних експертиз на а.с. 47 і 49, у потерпілих виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним /у ОСОБА_5/ та без короткочасного /у ОСОБА_6/ розладу здоров’я. Вони могли бути наслідком нанесення ним ударів, в тому числі за обставин, про які вказували потерпілі /тобто ногами по голові, тулубу та кінцівкам/.
Тому колегія суддів також не знайшла підстав для призначення щодо ОСОБА_3 вказаної судово-медичної експертизи, оскільки судом досліджені і доведені конкретні факти його участі в хуліганських діях 9.12.09 року і нанесення ним ударів потерпілим як руками, так і ногами.
Вказівка в апеляції адвоката про те, що нібито потерпілий ОСОБА_6 не припиняв активно хуліганські дії засуджених і останні, в тому числі ОСОБА_3, не чинили йому опір, тобто дії останнього неправильно кваліфіковані за ч.3 ст. 296 КК України і потребують перекваліфікації на ч.2 цього закону, є безпідставною і не грунтується на матеріалах справи. Вони свідчать про те, що спочатку виник конфлікт між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, коли перший неодноразово вимагав від другого купити ще горілки. Потім засуджені стали бити потерпілого. В ці події втрутився ОСОБА_6 і намагався зупинити цю бійку, тобто хуліганські дії. Саме з цих підстав засуджені почали наносити удари і ОСОБА_6, спричинили йому тілесні ушкодження. Тобто засуджені вчинили ОСОБА_6 опір – активну фізичну протидію потерпілому, який як громадянин припиняв хуліганські дії. Закон не вимагає будь-яких вимог до форми припинення хуліганських дій /фізичне втручання або усні пропозиції чи вимоги зупинити бійку/. З іншого боку, засуджені діяли очевидно активно: за спробу потерпілого своїми умовляннями припинити бійку - побили його. Під час досудового слідства покази про це давали свідок ОСОБА_7 під час очної ставки із ОСОБА_3 /а.с. 158/, останній – під час очної ставки із свідком ОСОБА_7 /а.с. 160/ і потерпілим ОСОБА_6 /а.с. 162/, в суді – особисто засуджені ОСОБА_1 /а.с. 272, зв./ і ОСОБА_3 /а.с. 273, зв./.
Тому вимоги апелянта про необхідність вищезазначеної перекваліфікації дій ОСОБА_3 не підлягають задоволенню. Вони кваліфіковані за ч.3 ст. 296 КК правильно.
Суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочину, його особу та обставини, що обтяжують його покарання, тобто обрав йому покарання з дотриманням вимог ст.65 КК України. Засуджений раніше вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності, однак правильних висновків не зробив, по справі вину визнав частково, намагався перекласти її на потерпілих, висував версії неспроможності нанесення ним ударів останнім, які були спростовані на досудовому слідстві і в суді і оцінені як спроба уникнути від кримінальної відповідальності за вчинене.
Тому колегія суддів не знайшла підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 років 6 міс. позбавлення волі, оскільки попереднім вироком його вже було засуджено на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 20.08.10 р. щодо засудженого ОСОБА_3 - без змін.
Судді: