Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
02 березня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Романова О.В.
суддів: Слісарчука Я.О. , Шеніна П.О.
з участю прокурора Воронухи Д.С.
засудженого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 липня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічани та мешканця АДРЕСА_1, приватного підприємця, не судимого згідно до вимог ст. 89 КК України, -
було засуджено за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 384 грн. 81 коп. – матеріальної.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній – тримання під вартою.
Як визнав суд , ОСОБА_1 07.11.2006 року близько 15 годині , знаходячись у дворі будинку, де проживає / в АДРЕСА_1 / , під час сварки , виниклої на грунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_5, вирішив його умисно вбити. Він взяв з будинку сокиру і, тримаючи її в руках, підійшов до потерпілого та зверху наніс ним останньому удар по голові, тобто в життєво – важливий орган . Злочинний намір до кінця довести не зміг з незалежних від його волі причин, оскільки ОСОБА_5 своєчасно відреагував на його дії, встиг відхилитись від напрямку удару сокири і рукою переправити її рух у бік. Удар потрапив по лівому краю голови, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забійно-скальпованої рани лівої вушної раковини і скроневої ділянки з пошкодженням вушного хряща , що ускладнилося розвитком лівобічного адгезивного отиту з невритом лівого слухового нерва, туговухості 1 ступеня зліва, рубцевої зміни лівої вушної раковини , двох саден скроневої ділянки. Це спричинило тривалий розлад здоров’я потерпілого. Коли останній втратив свідомість і впав на землю, засуджений втік з місця пригоди.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого просить вирок суду щодо нього змінити, врахувати усі конкретні обставини справи, причину конфлікту, неправильну поведінку самого потерпілого, тому застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і пом’якшити йому покарання.
На вказану апеляцію від представника потерпілого – ОСОБА_4 надійшло заперечення.
В подальшому адвокат ОСОБА_2 вніс у власну апеляцію зміни і просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок і перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 122 ч. 1 КК України. Вказує, що вбивати потерпілого у засудженого наміру не було, він захищав сестру / колишню дружину потерпілого /.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи останнього варіанту апеляції про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1, міркування прокурора та представника потерпілого – ОСОБА_4 - про необхідність залишення вказаної апеляції без задоволення та вироку суду першої інстанції - без зміни, обговоривши доводи , викладені в апеляції та перевіривши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляція адвоката ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних мотивів.
Суд 1-ої інстанції у вироку навів докази вини засудженого у вчиненому злочині і достатньо обгрунтував свої висновки . Останній не заперечував , що саме він у вищевказаний час знаходився в подвір’ї свого будинку, де наніс удар сокирою по голові ОСОБА_5. В матеріалах справи є висновок комісійної СМЕ / т. 1, а.с. 143-147 / про локалізацію і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого / замість зазначених у висновку середньої тяжкості суд помилково записав у вироку – легкі тілесні ушкодження – т.2, а.с. 71, зв. /. За цими матеріалами, спочатку досудовим слідством дії ОСОБА_1 дійсно були кваліфіковані за ч.1 ст. 122 КК України. Після дослідження доказів по справі безпосередньо суд за клопотанням прокурора направив справу ОСОБА_1 на додаткове розслідування внаслідок неправильної кваліфікації його дій, оскільки в них вбачались ознаки більш тяжкого злочину – замаху на умисне вбивство / т. 1, а.с. 294 /.
Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду 1-ої інстанції без зміни / т. 1, а.с. 305-306 /. В подальшому проти ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 15 і ст. 115 ч. 1 КК України. Безперечних доводів для необхідності перекваліфікації дій винного знову на ст. 122 ч. 1 КК України в апеляції адвоката, який не приймав участь в судових засіданнях і, окрім того, змінював свою правову позицію, в апеляції не наведено. При цьому слід врахувати знаряддя злочину, спосіб і локалізацію удару сокирою, тобто лезом і в життєво важливий орган.
Таким чином , суд 1-ої інстанції проаналізував докази по справі і дійшов до правильного та обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1
злочину, передбаченого законом, за яким його було засуджено. Обрана судом міра покарання у вигляді позбавлення винного волі відповідає вимогам ст. 65 КК України .
Однак доводи апеляції в частині необхідності більш виваженого та справедливого обрання засудженому покарання слід прийняти до уваги. За матеріалами справи о 2 томах, між засудженим і потерпілим / колишнім чоловіком сестри першого / тривалий час були неприязні стосунки. Саме нетверезий потерпілий прийшов 7.11.06 року до ОСОБА_6, з якою в нього з приводу вилучення майна виник конфлікт. Його намагався зупинити засуджений, поміж чоловіками також виникли сварка і бійка, під час якої потерпілий вдарив ОСОБА_1 в обличчя і спричинив тому легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 закрився у веранді, у вікнах якої потерпілий почав бити скло. Саме після цього засуджений вибіг з будинку і наніс ОСОБА_6 удар сокирою по голові. Твердження потерпілого, що скло він бив не до, а після удару засудженого сокирою, спростовуються іншими доказами. Зокрема, свідок з боку потерпілого ОСОБА_7 показав, що після вказаного удару сокирою по голові потерпілого той впав і втратив свідомість, свідок оказував йому допомогу.
У вчинені дій, які складають фабулу обвинувачення / тобто в нанесенні вищевказаного удару сокирою /, ОСОБА_1 себе винним визнав. Він вважається несудимим, працює. Тяжких наслідків від його дій не настало, він засуджений за замах на злочин. З врахуванням наведеного, усіх даних про особу винного і конкретних обставин подій, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає за можливе застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і обрання покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції закону, за яким його засуджено.
На підставі наведеного , керуючись ст. ст. 365 і 366 КПК України , колегія суддів , -
Ухвалила :
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду від 02.07.2009 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити. Застосувати при обранні йому покарання ст. 69 КК України і зменшити це покарання, призначивши йому 5 / п’ять / років позбавлення волі.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію його адвоката ОСОБА_2– без задоволення.
Судді :